WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Контури системної соціальної психології - Реферат

Контури системної соціальної психології - Реферат


Реферат на тему:
Контури системної соціальної психології
Соціальна психологія як наукова дисципліна перебуває на межі психології і соціології, і з цим пов'язані проблеми виокремлення її об'єкта і предмета дослідження, понятійного апарату, специфічних соціально-психологічних явищ, закономірностей щодо їх сутності і механізмів дії тощо. Аналізові цих проблем присвячено чимало літератури. До речі, з критичним аналізом її можна познайомитися за підручником Г. Андреєвої [1]. Для систематики матеріалу соціальної психології успішно використовувався методологічний принцип системного аналізу, наприклад, К. Платоновим [2 - 3]. Завдяки зусилляи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених соціальна психологія оформилася в сучасну науку. Однак, проглядаючи підручники і посібники з соціальної психології, переконуємося, що за змістом і логікою викладу матеріалу вони надзвичайно істотним розмаїті. І це свідчить про недостатнє обгрунтування логіки внутрішньої побудови її предмета.
В даній статті робиться спроба оптимізації розробки і структури предмета соціальної психології шляхом застосування методології системного підходу, що відображено в її назві - системна соціальна психологія. Оптимізація формування предмета цієї науки зумовлена тим, що системний підхід передбачає виявлення інваріантних властивостей ізоморфних (або гомоморфних) систем, що дозволяє розробити єдину теорію для їх сукупності.
І
Ми розглядаємо системну соціальну психологію як соціально-психологічну теорію соці­ального суб'єкта - особистості, контактної групи, організації, об'єднання організацій, держави тощо. Соціальний суб'єкт розглядаємо як систему, що задовольняє всі нижченаведені (ІІ) вимоги до її визначення. Соціальні суб'єкти, класифіковані за соціальними інституціями і стратифіковані за ступенями складності, становлять сукупність ізоморфних систем, до яких застосовується сис­темний підхід.
Об'єктом дослідження системної соціальної психології є найбільш загальна система "соці­альний суб'єкт - ціннісне соціальне і техногенно-природне (життєве) середовище", яка складається, як це видно, з двох спряжених підсистем: "соціальний суб'єкт" і " ціннісне соціальне і техногенно-природне (життєве) середовище". Ця складна система являє собою ієрархію ізоморфних систем нижчого порядку складності і містить їх як підсистеми:
"людина (елементарний суб'єкт) - ціннісне життєве середовище",
"особистість - ціннісне життєве середовище",
"особистість - ціннісне соціальне середовище",
"контактна група - ціннісне життєве середовище",
"контактна група - ціннісне соціальне середовище",
"організація - ціннісне життєве середовище" тощо.
Зауважимо, що під середовищем ми розуміємо сукупність класифікованих і стратифікованих матеріальних та інформаційно-ідеальних (духовних) цінностей як природних, так і штучних, як фізичної, так і соціальної природи.
Структурі найбільш загального соціального суб'єкта як системи, складеної з суб'єктів-підсистем, відповідає структура предмета їх дослідження щодо механізмів і особливостей формування та розвитку об'єкта дослідження, тобто загальної системи та окремих її складових у формі внутрішньо спряжених соціально-психологічних систем. Системна соціально-психологічна теорія соціального суб'єкта складається з теорій соціальної психології окремих суб'єктів (особистості, контактної групи, масового зібрання людей, організації тощо) як часткових. Отже, предмет соціальної психології охоплює не тільки закономірності, механізми формування і розвитку особистості як елементарного суб'єкта, але і соціальних суб'єктів вищого порядку.
Побудова системної соціальної психології грунтується, як зазначалось, на ідеї системного підходу до аналізу ізоморфних (або гомоморфних) соціальних систем з метою виявлення їх інваріантних властивостей і розробки на їх основі єдиної для всіх суб'єктів системної соціально-психологічної теорії. Тоді побудова теорії конкретного суб'єкта полягає в конкретизації теорії абстрактного соціального суб'єкта щодо його природи - хай то буде особистість, формальна чи неформальна, контактна чи неконтактна група, організація чи ситуаційне зібрання людей. Це дає змогу надати соціальній психології системного характеру.
Частково системні ідеї стосовно психології соціальних суб'єктів використані в дослідженнях соці­альної психології організацій [4 - 7], частково реалізовані в наших попередніх розробках [8 - 10].
ІІ
Охарактеризуємо коротко суть методології системного підходу. Основою його є загальна тео­рія систем. Предметом її є порівняльний аналіз інваріантів ізоморфних (або гомоморфних) систем різної природи. Пізнання реальної системи полягає в тому, що властивості абстрактної інваріант­ної системи адаптуються до реальної системи певної природи.
Існує багато різних визначень поняття "система", але узагальненим є таке: система - це сукупність елементів з певними зв'язками між ними, що утворюють певну якісно своєрідну ціліс­ність. Системний аналіз різних утворень неживої, живої і соціальної природи базується на загаль­­них положеннях аналізу таких систем. Розглянемо деякі з них.
· Система - соціальний суб'єкт - характеризується певною цілісністю, зумовленою істотною незалежністю прийняття рішень.
· Системи поділяються на відкриті і закриті. Відкриті соціальні системи обмінюються інформаці­єю з соціальним оточенням.
· Кожна система входить в певне ієрархічне утворення. Аналіз фіксованої проміжної системи в ієрархічній структурі з позиції зовнішньої складнішої системи називається макропідходом, аі з позиції її внутрішніх підсистем - мікропідходом.
· Системи поділяються на гомеостатичні і гетеростатичні. Гомеостатичні системи перебувають у стані динамічної рівноваги з середовищем і не є розвивальними. Негомеостатичні або гетероста­тичні системи з рухомою точкою динамічної рівноваги є розвивальними. Людина як біо-соціальна істота складається з організму людини як гомеостатичної підсистеми і психічної сфери свідомості особистості як гетеростатичної підсистеми.
· Кожна система існує в просторі і часі, і пізнання її здійснюють спочатку в статиці - аналіз струк­тури, а потім у динаміці - розгортання її дії в часі. У динаміці системи, зокрема, соціальні, харак­теризуються стаціонарними і нестаціонарними процесами. Останні бувають прогресуючими (які розвиваються) і регресуючими (які деградують). Показником перших є зменшення, а показником других - збільшення показника ентропії.
З положень системного аналізу випливають етапи і послідовність дослідження системи: виокремлення її як цілісності; аналіз фіксованої проміжної системи в ієрархічній структурі з позиції більш складної системи (макропідхід) і з позиції її внутрішніх підсистем (мікропідхід); аналіз гомео­статичної і гетеростатичної підсистем; аналіз її структури (статики), а потом дії її в
Loading...

 
 

Цікаве