WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Комп’ютерні хакери в уявленнях та оцінках молоді - Реферат

Комп’ютерні хакери в уявленнях та оцінках молоді - Реферат


Реферат на тему:
Комп'ютерні хакери в уявленнях та оцінках молоді
Інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, їх активне проникнення в різні сфери професійної діяльності і побуту призвели до формування нових соціальних цінностей та норм і, як наслідок, до виникнення нових культурних феноменів, пов'язаних з цими технологіями. Найвідомішим з них є, мабуть, і таке явище, як хакерська субкультура, що останнім часом стала популярною у молодіжному середовищі.
Феномен неформальних молодіжних субкультур перебуває в центрі уваги західних соціологів, психологів, педагогів і криміналістів з 1950 - 1960-х років. Вітчизняні дослідники зацікавилися цим явищем дещо пізніше - з 1980-х років. Низка їхніх праць містить характеристику основних неформальних підлітково-молодіжних субкультур [1; 7; 9]. Більшість неформальних об'єдань утворювалася з прихильників окремих музичних напрямків ("рок", "поп"-музика, "реп" тощо), інша - навколо деяких політичних або релігійних постулатів ("скінхеди", сатаністи). Досить цікавим феноменом є субкультури, що сформувались навколо технічних досягнень. Прикладом можуть бути "байкери" з їх культом мотоцикла і способом життя, пов'язаним з цією машиною. А наприкінці ХХ століття, внаслідок масового поширення персональних комп'ютерів та розвитку мережі Інтернет виникла ще одна досить цікава, специфічна і неоднозначна щодо оцінок неформальна субкультура хакерів.
Аналізові хакерства присвячено чимало матеріалів. Правда, більшість з них належить перу журналістів, і тому носить переважно публіцистичний характер. Частина інформаційних та науково-популярних матеріалів про хакерську субкультуру розміщена на web-сайтах в Інтернеті [6; 8; 10; 11; 12]. Власне наукових праць з соціально-психологічним аналізом цього феномена й досі обмаль як у нас, так і на Заході. Деякі аспекти психологічних особливостей хакерів і хакерської субкультури виствітлено в розвідках А. Войскунського, О. Смислової, А. Долникової, П. Біленчука [2; 3; 4; 5].
Аналіз джерел дозволяє окреслити основні етапи еволюції хакерської субкультури [10; 11]. Сам термін "хакер" (англ. "hacker") був уведений до комп'ютерного сленгу 1961 року групою студентів-програмістів Массачусетського технологічного інституту (США). Саме в ті роки в американських університетах і компаніях з'явилися потужні ЕОМ, і студентам дозволялося протягом певного часу (як правило, вночі) користуватися ними. В цей період сформувалось перше покоління хакерів, які фактично були фанатами-програмістами, а терміном "хакінг" ("hacking") позначалась захопленість знаннями в галузі інформатики. В цей же період починають виникати основи хакерської ідеології та субкультури.
Наступне покоління хакерів з'явилося наприкінці 1970-х - початку 1980-х років з появою персональних комп'ютерів та початком експериментування у комп'ютерних мережах. Тоді ж було зафіксовано перші спроби використання комп'ютерів у нелегальних цілях, а термін "хакінг" почав набувати нового значення - мистецтво проникнення ("зламування") до комп'ютерних мереж інших користувачів. Іноді, з метою ефективнішої діяльності, хакери об'єднувались в угруповання зі своїми законами та правилами, основним з яких на той час була заборона завдавати будь-якої шкоди комп'ютерним системам.
Наприкінці 1980-х років виникає нове покоління комп'ютерного "андеграунду", яке почало активно протистояти комерційним і державним структурам, керуючись при цьому принципом загального права користувачів ЕОМ на безплатне одержання будь-якої інформації в Інтернеті. Саме з кінця 1980-х - початку 1990-х років починається хвиля протиправної комп'ютерної діяльності хакерів - "зламування" комп'ютерних систем, поширення програм-"вірусів". Відтак виникає широко відомий образ хакера як комп'ютерного "пірата"). У цей період з'являється й поняття "соціальна інженерія" (social engineering), що означало використання брехні, шахрайства, акторського мистецтва для виманювання у користувачів ЕОМ системних секретів.
Аналіз норм і цінностей, що сформувались серед хакерів різних поколінь протягом останніх десятиліть, дозволяє вести мову про хакерську субкультуру з усіма її атрибутами (кумири-ідеологи, світогляд, етика поведінки, стиль життя) та особливостями. До останніх слід віднести такі:
· чіткої просторової локалізації членів даної субкультури не існує; спілкування відбувається, головним чином, за допомогою Інтернету;
· відносна анонімність хакерів, звичай спілкуватися під псевдонімами (так званими "ніками");
· чіткої організаційної структури, постійного членства також не спостерігається; тобто хакерство - це варіант вільної субкультури;
· продукти хакерської субкультури існують переважно у віртуальній формі, передусім на різних Інтернет-сайтах (типу www.hackzone.ru та ін.); з 1984 року випускається хакерський журнал "2600" (редактор - Е. Корлі);
· протиставлення хакерських цінностей системі політичних та економічних цінностей сучасного суспільства; фактично хакерство є одним з варіантів так званих протестних субкультур, які почали поширюватися на Заході з 1960-х років;
· велика кількість напрямків у рамках субкультури - від легальних до нелегальних; дослідники говорять про "класичних хакерів", "кракерів" (зламують комп'ютерні системи), "фрікерів" (використовують телефонні лінії для отримання безплатного доступу до Інтернету), "хактивістів" (хакери - прибічники певних політичних течій, переважно лівацьких) та ряд інших.
Вихідним (сенсоутворюючим) компонентом хакерської субкультури є такий: "Інформація має бути безплатною та загальнодоступною" [10].
Хакерська субкультура, як і будь-яка інша, має своїх кумирів. Частина з них - це хакери, що продемонстрували свою майстерність, "зламуючи" захищені комп'ютерні системи (найвідомішим вважається К. Мітнік, який жартома 1981 року проник у комп'ютерну систему протиповітряної оборони США, а пізніше - до систем багатьох фірм та організацій). Інша група кумирів - це колишні хакери, які відійшли від протиправної діяльності та зосередились на вивченні й поширенні ідеології хакерського руху або викладанні (прикладом може бути Е. Реймонд - автор низки праць з хакерської субкультури, зокрема хакерського "словника").
У книзі "Як стати хакером" Е. Реймонд описує образ "справжнього хакера" [8]. Відтак, справжній хакер - це людина з певним світоглядом, особистісними рисами, знаннями та вміннями. Е. Реймонд зазначає, що справжні хакери
Loading...

 
 

Цікаве