WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Категоріальний апарат досліджень перебігу життя людини - Реферат

Категоріальний апарат досліджень перебігу життя людини - Реферат

суб'єктності людського життя. Зміст поняття "суб'єктність", "суб'єкт" сягає своїм корінням ще в часи Давньої Греції, філософська думка якої підкреслювала, що переживає, страждає, думає не душа, а людина (квінтесенція) [10]. І проживає своє життя саме людина, а не хтось сторонній; тому й активність задля самореалізації, задля розкриття "до межі самого себе" [9] здійснюється саме людиною; в основі цієї активності лежить потреба у "власному розвитку" [1], яка переживається знову ж людиною.
В радянській психології методологічне визначення поняття "суб'єкт" здійснив Б. Ананьєв. Він виходив з того, що у своєму становленні людина (як біологічна істота, соціальна істота тощо) має різнілінії розвитку. Він відзначав, що оскільки структура психічного дуже складна (процеси, стани і властивості), то людина постає в системі властивостей: як індивід (властивості розвиваються на основі конституціональних, нейродинамічних задатків та статевого диморфізму), як особистість (властивості формуються під впливом соціальних умов), як суб'єкт діяльності (властивості визначаються історично сформованими умовами праці) та як індивідуальність (глибина мікрокосмосу людини). Б. Ананьєв розглядає розвиток людини, таким чином, у поступовому становленні властивостей за лінією "індивід - особистість - індивідуальність". Становлення людини як суб'єкта діяльності - це обов'язкова умова розвитку людини, оскільки сама історія людства стала можливою завдяки праці, трудовій діяльності. Тому для життєвого шляху людини факт початку діяльності, включення до неї має фундаментальне значення [2].
Таким чином, життєвий шлях людини - це "безперервний ланцюг актів самореалізації" [8]; "нескінченна низка цілей та шляхів їх досягнення", що відтворюють одвічні суперечності між повсякденністю та ідеальними образами майбутнього [5], і безперервність життєвого шляху зумовлена тим, що він переживається людиною як незавершений, тому що нікому не відомо, коли і як він скінчиться.
Однак, оскільки перебіг життєвого шляху здійснюється в часі, то наступною науковою проблемою постає вивчення цього перебігу через застосування методу періодизації. Найважливішою ж проблемою періодизації є визначення критерію для виокремлення етапів. Якщо у якості критерію виступає формування образу "Я" через дистанціювання з "Іншим", то отримаємо таку періодизацію:
· 1-й етап - ставлення до себе формується через усвідомлення незбігу свого і чужого, рідного світу батьків і віддаленого зовнішнього світу, світів дорослих і ровесників, світу першого друга і свого власного мікрокосмосу;
· 2-й етап - усвідомлення дитиною (в 6 - 7 років) суперечливості між сприйняттям самої себе та оцінками оточуючих; втрачається почуття власної унікальності, панівною стає позиція "бути, як усі";
· 3-й етап - усвідомлення підлітком своєї індивідуальності в усій її своєрідності; домінуючою стає потреба "бути не таким, як всі", неабияку значущість набуває пошук ідеалу;
· 4-й етап - молода людина усвідомлює себе як людину взаємодіючу з партнером (спілкування, діяльність);
· 5-й етап - після 30 років людина звільняється від ілюзій, відмовляється від нездійсненних мрій та жорстких самообмежень;
· 6-й етап - ревізія здійсненого шляху (40 років) та остаточний шанс стати собою та особистістю;
· 7-й етап - ставлення до себе у похилому віці формується через усвідомлення власної тлінності та вічності світу [5].
Проте в цій періодизації випадає момент "активного самоздійснення", хоча зрозуміло, що самоздійснення та ставлення до себе - то невід'ємні взаємодіючі елементи внутрішнього світу людини. Проте якщо при побудові періодизації у головний кут поставити саме "самостійний рух по життю", то одержимо дещо іншу картину:
· 1-й етап (від 16 - 20 до 25 - 30 років) - пошук самого себе, супутника життя, вибір головних життєвих цілей тощо;
· 2-й етап (від 25 - 30 до 45 - 50 років) - апогей життя, зрілість, коли самоздійснення відбувається на основі реальних досягнень;
· 3-й етап (від 45 - 50 до 65 - 70 років) - інволюційний період, який завершується разом із відходом від професійної діяльності; настає душевна криза як результат скорочення часової перспективи, передчуття неминучості кінця існування [5].
Як видно з цієї періодизації, вік до 16 років виключено з контексту життєвого шляху, оскільки в цей час створюються лише передумови для самовизначення (як же саме здійснювати "рух по життю"?). Тобто, зробимо висновок, людина, яка тільки-но дорослішає, не є суб'єктом життя. Виходячи з визначення категорії "суб'єкт життя", цей висновок є обгрунтованим, оскільки дитина не може здійснювати рух до "справжньої автономії та свободи" через свою залежність від батьків (у Б. Ананьєва подібний висновок теж має місце, але дослідник говорить про суб'єкта діяльності, а діяльність (не окремі дії) дитина здійснювати також не може).
Таким чином, у вітчизняних дослідженнях життєвого шляху людини й усіх феноменів, з цим пов'язаних (стратегія життя, життєві цілі, життєва програма, життєва перспектива), виключалися ранні етапи життя. Зрозуміло, що для створення життєвої програми, життєвих цілей тощо необхідні певні психічні здібності (наприклад, здатність усвідомлювати), які ще не розвинені в дитині. Однак, по-перше, якщо повернутися до принципу "творчої самодіяльності" С. Рубінштейна, то можна зауважити, що процес творчості відбувається не лише у зовнішньо-матеріальному плані, але й у внутрішньо-ідеальному (наприклад, у вигляді роздумів, фантазій тощо). А фантазувати, створювати щось в уяві дитина починає раніше, ніж робити щось матеріальне [6]. Тобто, на іншій методологічній основі, не діяльнісній, можна було б розширити використання категорії "суб'єкт життя" до дитячого віку.
По-друге, якщо звернутися до дефініційного аналізу, то поняття "життєвий шлях" є одним з термінів, якими описують індивідуальний розвиток людини, і до якого входять:
· час життя - інтервал між народженням і смертю;
· життєвий цикл - підпорядкування ходу життя певній закономірності, етапи якої являють собою постійний кругообіг. Наприклад, особистість спочатку засвоює, потім виконує, нарешті поступово залишає набір соціальних ролей (трудових, сімейних, батьківських), а потім той же цикл повторюють її нащадки. Але циклічність припускає певну
Loading...

 
 

Цікаве