WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Кар’єрні домагання як суб’єктивний механізм професійної самореалізації - Реферат

Кар’єрні домагання як суб’єктивний механізм професійної самореалізації - Реферат


Реферат на тему:
Кар'єрні домагання як суб'єктивний механізм професійної самореалізації
Проблема професійної самореалізації особистості належить до фундаментальних проблем соціальної психології, оскільки саме завдяки процесові індивідуальної самореалізації відбувається включення одиничної людини до суспільних відносин. Інтерес до цієї проблематики у вітчизняній психології зростає, однак однозначного розуміння феномена професійної самореалізації й досі не існує. Аналіз наукової літератури свідчить, що ця проблема методологічно пов'язана з розумінням особистості як творця свого життєвого шляху (С. Рубінштейн, Б. Ананьєв, А. Брушлинський). Стосовно професійної складової життєвого шляху особистості, то пріоритет віддається початкові цієї важливої в житті людині лінії розвитку - вибору професії. При чому акцент, як правило, ставиться на важливості "правильного" вибору на противагу "неправильному". Проте питання подальшої побудови перспективи професійного шляху та психологічні механізми професійного зростання й успішності в професії лишаються поза увагою дослідників. Це зумовлює необхідність, по-перше, визначити поняття професійної самореалізації особистості та, по-друге, дослідити суб'єктивні механізми цього процесу.
Аналіз соціально-психологічних досліджень дає можливість визначити професійну самореалізацію особистості як процес найбільш можливого втілення людиною свого внутрішнього буттєвого потенціалу в зовнішнє суспільне середовище завдяки залученню до професійних відносин, який характеризується розвитком професійних здібностей та навичок і результатом якого є відчуття задоволення від зробленого внеску в суспільні справи. Прагнення до реалізації своїх можливостей закладено в кожній людині і, на думку представників різних психологічних шкіл, є її найважливішою, центральною якістю, необхідним атрибутом життєдіяльності здорової, зрілої особистості.
Дослідження проблем життєвого шляху особистості [1; 2; 4; 5; 11] вказують на те, що найважливішою умовою розвитку і самореалізації особистості є її життєва перспектива як образ бажаного та усвідомлюваного як можливого майбутнього життя. На думку, зокрема, К. Абульханової-Славської, така перспектива дає людині можливість організовувати власне життя, планувати та реалізувати його [1]. Б. Ананьєв вважав, що саме в суб'єктивній картині життєвого шляху віддзеркалюються етапи соціального та індивідуального розвитку особистості [2]. Як відзначає О. Кроник, специфічною рисою детермінації людського життя є те, що разом з обумовленістю наступних подій минулими (тобто, детермінація минулим) існує також і детермінація майбутнім, тобто цілями і передбачуваними результатами життєдіяльності [5]. Тому закономірно припустити, що й професійна реалізація потенціалу можлива лише за умови уявлення особистості про себе такою, якою вона хотіла б бути. В нашому дослідженні це уявлення ми називаємо суб'єктивною перспективою професійної самореалізації особистості.
Професійне майбутнє, яке людина уявляє як потенційно можливе, виконує функції суб'єктивної регуляції і, будучи метою професійного шляху, впливає на життєві вибори, вчинки та діяльність людини, на вектор її професійного розвитку і реалізацію професійного потенціалу. Це дозволяє охарактеризувати суб'єктивну перспективу професійного шляху людини як необхідну передумову професійної самореалізації особистості і зумовлює потребу її подальшого вивчення.
Відтак, метою статті є науково-теоретичне обґрунтування сутнісного змісту суб'єктивної перспективи професійної самореалізації особистості та психологічного механізму її реалізації.
На нашу думку, змістовою характеристикою професійної перспективи стають кар'єрні домагання, які висуває перед собою молода людина. Саме в професійних домаганнях втілюється той рівень кар'єрних досягнень та перебування в соціумі, якого людина прагне досягти в майбутньому. Як відзначає К. Абульханова-Славська, домагання особистості спонукають її до здійснення саме тієї діяльності, яка відповідає цим домаганням [1]. Однак, всупереч такому базовому характеру, поняття життєвих домагань та їх роль в процесі самореалізації, в тому числі й професійної, лишаються недослідженими.
В літературі рівень домагань традиційно визначають, як: "1) рівень складності, досягнення якого є загальною метою серії майбутніх дій; 2) вибір суб'єктом мети наступної дії, котра формується в результаті переживання успіху або невдачі низки попередніх дій; 3) бажаний рівень самооцінки особистості (рівень Я)" [8, с. 417]. Така традиція вузькоопераціонального розгляду домагань походить від первинного терміна "рівень домагань", запровадженого після серії досліджень успіху/невдачі школою К. Левіна (К. Левін, Т. Дембо, Ф. Хоппе). В експериментах Ф. Хоппе простежується динаміка домагань залежно від результатів попередніх дій суб'єкта і рівень домагань визначається як "сукупність очікувань, цілей та домагань стосовно майбутніх власних досягнень" [цит. за 3]. У межах нашого дослідження корисним є використання запропонованого Ф. Хоппе поділу понять "рівень домагань" і "рівень завдання" та їх співвідношення. Ф. Хоппе розглядає рівень завдання як суто зовнішнє явище, вимогу прийняти певну висоту мети, і у своїх дослідженнях доводить, що рівень завдання може зміщувати рівень домагань, впливаючи цим на рівень досягнень. Це дозволяє припустити, що такі екстрапсихічні фактори, як соціальні експектації та соціальні норми, можуть впливати на той рівень кар'єрних домагань, які висуває перед собою молода людина.
Експериментально було доведено, що рівень домагань має складну структуру детермінації. Відтак К. Левін спробував класифікувати детермінанти рівня домагань на ситуаційні (тимчасові) та стабільніші, до яких увійшли соціально-психологічні та особистісні. До стабільних детермінант К. Левін зараховує культурні фактори, групові норми та минулий досвід особистості [12]. Таке визначення обумовило появу в зарубіжній психологічній науці числених досліджень, спрямованих на визначення впливу соціально-психологічних чинників на формування та реалізацію життєвих домагань. Характерно, що життєвими в цих дослідженнях завжди вважаються саме кар'єрні домагання.
У вітчизняній психології дослідження рівня домагань та його функціонування в широкому соціально-психологічному контексті розпочалися набагато пізніше, ніж у західній. Цю проблему вивчали, зокрема, Б. Ананьєв, В. Мясищев, В. Мерлін, Є. Серебрякова, Н. Коломінський. Вони приділяють увагу різним аспектам феномена, тому сам термін набув багатозначності. Так, за В. Мясищевим, рівень домагань - це результативні показники, яким має задовольняти, з точки зору суб'єкта, його діяльність. В. Мерлін наголошує на соціальних детермінантах домагань і висуває ідею, що в одній і тій же діяльності існують різні соціальні норми
Loading...

 
 

Цікаве