WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Засоби масової комунікації і політична соціалізація особистості - Реферат

Засоби масової комунікації і політична соціалізація особистості - Реферат


Реферат на тему:
Засоби масової комунікації і політична соціалізація особистості
Постіндустріальну цивілізацію, що донедавна домінувала, швидкими темпами витісняє цивілізація інформаційна. З кінця ХХ століття революція в аудіовізуальних мас-медіа обумовила глобалізацію інформаційних процесів. Нині спостерігається становлення цілісності міжнародної спільноти, поглиблення інтеграційних процесів, які стосуються світової економіки та політики, соціальної сфери, науки і культури, інтелектуальних потенціалів держав. Завдяки новітнім технічним засобам масової комунікації (далі - ЗМК) стає можливим швидке переміщення інформації у просторі. Безперечно, мас-медіа змінили культурний ландшафт світу. Він почав набувати рис того, що Г. Маклюен назвав "глобальним селищем" .
У постіндустріальному суспільстві ЗМК набувають визначальної ролі в управлінні суспільством: саме мас-медіа є безпосередніми носіями та розповсюджувачами знання і політично значимої інформації. Масові комунікації стали невід'ємною складовою сучасної політичної системи суспільства, яка використовує спеціальні засоби інформаційного обміну для встановлення та підтримки постійних зв'язків як на рівні індивідів, так і суспільства в цілому.
Проблемам масової комунікації присвячено багато праць вчених, які репрезентують різні наукові напрямки і школи. Соціологічні підходи до вивчення масової комунікації дозволяють сформулювати таке її визначення: це інституціоналізований, соціально обумовлений макропроцес виробництва, розповсюдження інформації та обміну нею, який реалізується за допомогою особливих технологій і засобів (технічно обладнаних мас-медіа). У той час, коли термін "масова комунікація" вказує на процес чи стан соціальної взаємодії, засоби масової комунікації є соціальним інститутом, який регулює цей процес. Преса, радіо, телебачення, а також Інтернет сприймаються як найадекватніший спосіб існування масової комунікації.
Поширення електронних засобів зв'язку, а саме найсучаснішої нової інформаційної техніки, супутникового і кабельного телебачення, відеотехніки, ставить сучасну людину в залежність від густої комунікаційної мережі. Аудіовізуальна комунікація є нині сталим фактором життя суспільства, а світ, який створюється нею, претендує на реальність, спроможну конкурувати з дійсністю. Глобалізм інформатизації змінює, в першу чергу, моральні, культурні, екологічні, правові, політичні аспекти життєдіяльності суспільства, справляє як позитивний, так і негативний вплив на формування культури особистості. Негативні впливи спостерігаються переважно в країнах, котрі перебувають у стані системної трансформації, "що означає насамперед поступову зміну, еволюційне перетворення суспільних структур, у межах яких можуть співіснувати паралельно як старі, так і нові елементи" [9, с. 542].
В умовах, коли діють нечіткі норми та цінності, суспільство потребує стабілізації, а вона може стати можливою завдяки механізму формування спільних ідейних та нормативних зразків, наповнених демократичним змістом. Наявність цінностей, які підтримуються всіма членами суспільства, визначає ступінь узгодженості між його окремими елементами, тобто його стабільність. На рівні суспільства цей процес відбувається завдяки внутрішнім механізмам відтворення і трансформації політичної культури, тоді як формування особистісних цінностей та орієнтацій демократичного спрямування є результатом процесу політичної соціалізації. Говорячи про політичну соціалізацію, маємо на увазі процес, за допомогою якого людина прилучається до певних політичних норм і цінностей, включає їх у свій внутрішній світ, формує політичну свідомість і культуру, об'єктивно та суб'єктивно готується до політичної практики (діяльності) і здійснює її протягом усього свого життєвого циклу.
Отже, політична соціалізація постає як сукупність процесів становлення політичної культури, свідомості та поведінки особистості, прояву політичної активності, залучення індивіда до цінностей, знань, рольових зразків, які дозволяють адаптуватися до політичного життя суспільства. Зміст політичної соціалізації складають процеси інтеріоризації (внутрішнього прийняття) вимог соціально-політичної системи суспільства у внутрішню структуру особистості (політичні потреби, установки, цінності, норми), та екстеріоризації (зворотний процес) - перетворення політичного досвіду особистості в політичну дію, поведінку, реалізації його в статусно-рольових моделях поведінки в даному політичному просторі.
Політична соціалізація - двосторонній процес. З одного боку, це вплив соціально-політичного середовища на індивіда, тобто певної сукупності суспільних відносин, а з іншого - формування політичної індивідуальності, тобто вільний вибір та відповідальність за прийняте особистістю рішення. Слід зазначити, що за таких умов процес соціалізації, зокрема політичної, не може бути однаковим для всіх груп чи соціальних класів, які співіснують у суспільстві. Політична соціалізація триває протягом усього життя. Адже розвиток політичної становища в країні постійно потребує осмислення, набуття особистістю нового досвіду. У широкому сенсі політична соціалізація відбувається під впливом усієї сукупності соціально-політичної дійсності, в якій формується особистість.
Отже, коли ведемо мову про процес політичної соціалізації індивіда, можемо зробити наголос на головних факторах, які впливають на цей процес. Це - власний життєвий досвід; міжособистісні комунікації; соціальні інститути; та, як специфічний фактор, ЗМК, які дають можливість кожному бажаючому скористатися "спільним" досвідом, поданим у вигляді різних форм і змістів.
Нині у нас спостерігається підсилення процесів стихійної політичної соціалізації. Вони відбуваються в складних політичних, економічних, соціальних умовах, адже одна система цінностей була дискредитована, а інші, засновані на принципах демократії, ще не закріпилися в масовій свідомості та поведінці. Колапс політичної соціалізації має свій прояв, перш за все, на рівні політичних систем, партій, організацій, інститутів. Масово втрачається довіра до влади, офіційних політичних структур, відмова їх підтримувати, політичний абсентеїзм, зневіра в тому, що особиста участь може вплинути на політичний процес. Проте усвідомлення можливостей варіантів поведінки, скасування обмежень сприяють подальшому вивільненню від прорадянських механізмів політичної соціалізації.
Та аж ніяк не можна констатувати, що новий політико-соціалізучий механізм уже склався. Він лише формується під впливом кризових ситуацій в соціально-економічній та політичній сферах. При цьому простежуються дві тенденції. З одного боку,
Loading...

 
 

Цікаве