WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Етнічний світ у малюнках дітей - Реферат

Етнічний світ у малюнках дітей - Реферат


Реферат на тему:
Етнічний світ у малюнках дітей
У статті порушується проблема сприймання дітьми етнічного світу та власного місця у ньому. Автор пропонує оригінальну процедуру вивчення особливостей міжетнічного сприймання у молодшому шкільному віці. Стаття містить повчальний фактичний матеріал, який може сприяти висуванню нових питань та дослідницьких ідей.
Навіщо розвивати національну свідомість?
У концепції виховання дітей та молоді так сформульовано основний принцип національної системи освіти: "Формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу, ...прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури" [2]. Ми звикли до декларативності таких принципів і часто не звертаємо на них уваги: читаючи - пропускаємо як вступне слово і намагаємося відшукати щось важливіше далі в тексті.
Та зупинімося і поміркуймо. Чи може людина визначитися, досягти успіху, реалізуватися без зв'язку зі своїм народом? Імена видатних осіб, тих, на чиїх ідеях і справах виховуються цілі покоління, завжди пов'язуються з цілком певним етносом. Незалежно від часу та сфери, в якій відзначилася людина, обов'язково звучить її національне ім'я: видатний український поет Тарас Шевченко, відомий український актор Богдан Ступка, кращі українські боксери Віталій та Володимир Клички... Якщо з етнічною приналежністю визначитися непросто, то починається "перетягування ковдри" - як у випадку з Миколою Гоголем, Володимиром Вернадським чи Сергієм Корольовим, наприклад. Ситуація цілком закономірна: жодній нації не завадить ще один геній. Що ж ми робимо для того, аби юна людина зростала, пишаючись власним народом, пам'ятала про свою національну належність і не соромилася заявити про неї?
Нині вихователі та вчителі прагнуть у міру своїх знань і умінь формувати національну свідомість: дітей знайомлять із взірцями літературної спадщини, оповідають їм про історичні події, прилучають до народної творчості. Чому ж тоді "на виході" маємо "недолугих українців", схильних паплюжити ім'я країни, в якій народилися, заздрять японцям та американцям, насправді нічого не знаючи з їхньої історії та сучасного життя-буття? Відповідь навряд чи буде однозначною. Неоднозначні економічні, політичні і соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні останніми роками, не завжди сприяють розвиткові національної гордості. Однак же патріоти були в усі часи!
Та повернімося до школи. Саме вона зобов'язана здійснювати національне виховання. Вперше її поріг дитина переступає у 6 - 7 років. Чи спроможна вона в такому віці осягнути всю складність етнічного світу і зрозуміти своє місце в ньому?
Коротко ознайомимося з дослідженнями, що розкривають особливості розвитку етнічної свідомості в молодшому шкільному віці.
Етнічний світ у дитячій свідомості
Основні зміни у свідомості 6 - 9 річних дітей пов'язані із вступом до школи та навчанням у ній. Діти занурюються в систему соціальних стосунків, розширюють уявлення про навколишній світ, у них збільшується кількість параметрів, за якими вони сприймають себе та інших, відбувається становлення системи моральних норм і оцінок. Ці процеси лежать в основі уточнення та ускладнення образу-Я, образів інших людей і картини світу в цілому.
Із вступом до школи пов'язане і розширення уявлень дітей про етнічний світ та власне місце в ньому. Тут діти починають знайомитися з поняттями "Україна", "батьківщина", "національність", "етнос", "українці", "громадяни України", "росіяни", "слов'яни", "європейці" тощо. Цікаво, як співвідносяться ці поняття у свідомості школярів? Чи розуміють вони своє громадянство, чи вважають себе українцями, європейцями, слов'янами?
Окремі відповіді на ці запитання можна знайти у працях українських дослідників В. Павленко і П. Гнатенка: вони вивчали систему ідентичностей у дітей - етнічних українців та росіян [1]. Результати досліджень свідчать, що спочатку, ще в дошкільному віці, для дітей важливим є усвідомлення себе як жителів власного міста або селища (харківець, киянин, львів'янин). Іноді уявлення дитини про світ взагалі обмежуються саме місцем її проживання. Таку ситуацію автори пояснюють традиційною практикою дитячого виховання, адже перші запитання, на які ми вчимо відповідати дитину, це: "Як тебе звуть?", "Скільки тобі років?", "Де ти живеш (на якій вулиці та в якому місті)?" Пізніше, у 6 - 9 років, діти вже ідентифікують себе з національними групами, причому часто вважають себе, скажімо, і українцями, і росіянами одночасно. Таке подвійне самовизначення інтерпретується як спадщина недавнього минулого, коли Україна і Росія входили до одного державного утворення, а також як наслідок білінгвізму, притаманного багатьом українським сім'ям.
Цікаво, що однозначне етнічне самовизначення - "українець" властиве переважно дітям із україномовних сімей, тоді як російськомовні вагаються у виборі етнічної приналежності. Діти з україномовних сімей частіше за російськомовних однолітків усвідомлюють себе громадянами України, до того ж вони можуть чітко пояснити і зміст цього поняття. Ні слов'янська, ні європейська ідентичність для молодших школярів не актуальна.
Особливості становлення етнічної ідентичності в молодшому шкільному віці розкриваються у працях Ж. Піаже та М. Барета [3; 6]. Вчені доводять, що дитина ідентифікує себе з тією чи іншою етнічною спільнотою на основі багатьох параметрів, які вона не просто переймає від дорослих, але й певним чином систематизує. Так, історичні події, культура і традиції, символіка власного народу є, звичайно, важливими критеріями самовизначення. Однак для дітей на перше місце виступають параметри, які є очевидними і найпростішими для розрізнення: мова, колір шкіри, очей та волосся, зріст, стиль одягу тощо.
Відомо, що для молодших школярів важливим є приклад дорослих: саме на їхню думку орієнтуються діти при оцінці себе та інших. До того ж діти легко піддаються навіюванню з боку значимих людей, у першу чергу - вчителів і батьків. Логічно припускати, що етнічна картина світу дитини - своєрідне
Loading...

 
 

Цікаве