WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Екологія інформаційного простору - Реферат

Екологія інформаційного простору - Реферат


Реферат на тему:
Екологія інформаційного простору
Інформаційна свобода стала одним з основних незаперечних здобутків незалежної України. Однак не все так просто у цій царині. Якщо десять років тому гостро поставало питання про кількість інформації, то нині на перший план виходить її якість.
Якість інформаційного простору країни - це не проблема узгодженості чи неузгодженості смаків населення, а проблема збереження соціально-психологічного балансу на користь здорових, продуктивних сил суспільства.
Інформаційне поле України, на наш погляд, відзначається гіпердевіацією (агресія, гомосексуалізм, цинізм, жорстокість, "цінності" кримінального світу тощо), що призводить до формування викривленого світогляду та ціннісної дезорієнтації особистості. Телебачення в "прайм тайм" постійно транслює фільми із зображенням сумнівних сцен "дорослого" життя. Такого роду інформація травмує незміцнілу емоційну сферу дітей та підлітків.
Окремі твори в стилі "фентезі" подають сюжети, в яких превалює патологічна свідомість. Такі витвори мистецтва продукують інформаційні віруси, котрі діють на психіку, як біологічні віруси на тіло людини.
Окремі безвідповідальні журналісти прагнуть перетворити на видовище (шоу!) тяжкі життєві ситуації. До того ж, часто малограмотні теле- і радіоведучі своїм неймовірним суржиком відбивають бажання оволодівати нормальною українською (і російською також) мовою. А навіщо та мова, коли досить і десятка слів сленгу, аби тебе зрозуміла Еллочка-людоїдка?
Відтак постає проблема захисту екології інформаційного простору задля майбутнього дітей та молоді. Адже їхня психіка, цей надзвичайно тонкий апарат, змушена витримувати граничні інформаційні та емоційні навантаження.
Ще однією причиною загострення масового деструктивного впливу на психіку є несформованість механізмів соціально-психологічної регуляції в нових умовах інформаційного суспільства. Автор цих рядків солідарна з німецьким філософом Ю. Хабермасом, який вважає, що розвиток інструментального розуму досяг критичної межі, за яким людство ризикує втрапити в капкан якоїсь нової тоталітарної системи за моделлю "антиутопії". Постіндустріальне суспільство змістило акценти з економічних на інші сфери - культурну та комунікаційну, які й стали джерелом соціального розвитку [15, с. 150]. В одній з останніх своїх робіт К. Г. Юнг попереджав людство про пришестя стихійної інформаційної епохи. Він писав, що "ми значно краще захищені від неврожаїв, повеней, епідемій, ніж від нашої власної духовної неповноцінності" [13, с. 515 ]. На жаль, зазначав вчений, у людей невисокий імунітет від психічних епідемій.
Людина відрізняється від вищих ссавців та й усіх живих істот тим, що не зобов'язана у своєму житті повторювати видові зразки поведінки. Це означає, що вона щоразу змушена робити власний вибір, а тому тривожиться, сумнівається в собі й інших. З одного боку, людина прагне зберігати енергію, що часом змушує її прилаштовуватися до чужих життєвих схем і стереотипів. З іншого боку, людина почуває себе глибоко нещасною, усвідомлюючи, що життя йде якось не так, за чужим сценарієм, і прагне виправити становище, зробити якісь свої, власні кроки. Ця властивість психіки спонукає людину до навчання, використання чужого досвіду задля власного розвитку. Однак така властивість стає слабким місцем, коли джерела інформаційного впливу недоброякісні.
Ще однією особливістю сучасної епохи є прогресивна за своєю сутністю зміна: станові рамки стали менш твердими, у людини з'явилося більше свободи вибору. Сучасна молодь при плануванні життєвого шляху орієнтується не на традиції своєї родини, а на особистісний потенціал. Звідси й та легкість, з якою молоді люди відмовляються від традицій і прилучаються до різних авантюрних проектів. Зокрема, А. Мітькін, вивчаючи співвідношення індивідуального й колективного в соціальній динаміці, дійшов висновку, що для першого найважливішими показниками є його пластичність і динамічність, а друге характеризується ригідністю. Таке співвідношення є не тільки надійним регулятором темпів історичного розвитку, а й забезпечує перевірку численних "особистих ініціатив" на їхню коректність. Ослаблення фільтруючої ролі інертної колективної свідомості призводить до того, що сумнівні прожекти активних індивідів надто легко "запускаються у виробництво" і завдають відчутної шкоди господарській та ідеологічній сферам [6].
Поряд з природними потребами, поведінка дорослої людини регулюється цілим рядом специфічних психологічних потреб:
· служити й керувати (Е. Фромм);
· афіліації і влади (Х. Хекхаузен);
· потреби безпеки, приналежності, поваги, самовираження (А. Маслоу);
· уяви, судження і символізації (С. Мадді).
Це означає, що левову частку психічного життя людини складають уявлення, ілюзії, суб'єктивні оцінки, судження і... омани. Для нормального функціонування та соціальної адаптації людині необхідний здоровий баланс між спонукальними стимулами середовища і образами внутрішнього світу.
Зрештою можна зробити висновок, що переконання само себе переконує. Якщо людина переконана, що всі люди доброзичливі, то вона знайде безліч фактів, які це доводять. Якщо ж вона переконана, що нікому не слід довіряти, то цьому теж можна знайти безліч підтверджень. Отже, важливу роль у регуляції поведінки сучасної людини, як і колись, відіграє міфічна свідомість, котру можна розглядати як сполучну ланку індивідуальної та колективної психіки.
Про роль ілюзій і міфів в історії писав і З. Фрейд. Він вважав, що масам не властивий потяг до істини, що вони "вимагають ілюзій, від яких не можуть відмовитися. Вони завжди віддають перевагу ірреальному, а не реальності, нереальне діє на них з тією же силою, що й реальне. Вони виявляють явну тенденцію не відрізняти одне від іншого" [8]. Насамкінець З. Фрейд доходить висновку, що міф володіє так до кінця і не пізнаною дивною здатністю перебудовувати всю нашу духовну структуру. Більше того, за З. Фрейдом, вплив міфу на психіку - це те ж саме, що вплив хімічних речовин, які викликають наркотичне сп'яніння на чисто біологічному рівні [8].
К. Г. Юнг відзначає величезну роль міфів у психічній організації людини. Міф людині необхідний, він виводить її за межі буденності, створюючи безліч ілюзій. Міф не створювався свідомо, він "відбувся" і впливає на людину та людські маси [12].
Про роль міфу в індивідуальній і масовій свідомості пише також один з визнаних фахівців у цій галузі Ф. Х. Кессіді. По-перше, міфологія - це специфічний світогляд, що виник у стародавні часи. У ній відбито погляди первісних людей на явища природи і життя, паростки наукових знань, релігійні та моральні уявлення. У міфі переплітаються вимисел, віра і знання, але сутність міфу не зводиться до жодного з них [3, с. 39]. По-друге, міф - породження колективу, отже він є також вираженням колективної єдності, цілісності. Колектив - сила, що творить міф. І ніяка критика не зможе похитнути могутність міфу, поки він залишається живимміфом - вираженням колективних уявлень, прагнень і мрій. Міф об'єктивує суб'єктивні колективно-несвідомі переживання та емоційно-вольові прагнення людей в образах фантазії, він є безпосереднім вираженням почуттів і переживань людини, її сподівань та вольових імпульсів. У міфі почуття переважають над інтелектом, емоції - над думкою, вольові імпульси - над пізнанням. Основна функція міфу не пізнавально-теоретична, а соціально-практична, спрямована на забезпечення єдності й цілісності колективу. Міф сприяє організації колективу, збереженню його соціальної та соціально-психологічної монолітності [3, с. 45]. По-третє, міфічна свідомість не розрізняє віру і знання, вона існує до осмислення їхньої протилежності [3, с. 50].
Р. Зобов та В. Келасьєв наполягають на двоїстій функції міфу в сучасному суспільстві. В умовах взаємовиключних вимог, невизначеності й нестабільності середовища, неясності цілей розвитку, деформованої інформованості населення міф, з одного боку, дійсно виступає, як могутній захисний механізм, що перешкоджає повному розпадові як людської особистості, так і соціуму. З іншого боку, спотворюючи картину подій, що відбуваються в суспільстві й природі, міф становить реальну небезпеку [2].
Отже, є серйозні підстави для констатації саме двоїстої функції міфу: захист людської особистості від розпаду в альтернативному світі й одночасне спотворення реальної дійсності.
Про міфологізовану індивідуальну свідомість можна говорити від того моменту, коли людина починає діяти на основі тих чи інших міфологем, будучи суб'єктивно впевненою, що вона діє на базі
Loading...

 
 

Цікаве