WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Драма в педагогічному процесі - Реферат

Драма в педагогічному процесі - Реферат

умить, а цього бути не може. Принцип поєднання "позаперебування" і "перебування всередині" на основі принципу доповнюваності є виявленням діалогу, його сутності у розумінні М. Бахтіна.
Поняття справедливості ніби зрозуміле. Однак воно має багатоаспектний зміст, можливо, навіть інтегративний зміст. Учень не вивчив урок і отримав негативну оцінку, що, з погляду "вузького" факту, справедливо, а з погляду педагогічного контексту - не завжди. За "непідготовленістю" може бути проста бездіяльність, а може - горе, печаль, трагедія. Саме контекст "непідготовленості" (а не тільки справедлива оцінка знань) викликає в учня почуття справедливого чи несправедливого ставлення. Педагог повинен відчувати цей контекст і приймати рішення для виправлення ситуації за допомогою особистої бесіди, додаткового заняття, роботи з батьками тощо. Уміння педагога бачити за оцінкою її контекст та підтекст і дієво реагувати на них є однією з особливостей педагогічної майстерності.
Свідомість педагога формується в горизонті особистості. В природничих і точних науках діють "постійні", "повністю сформовані закони". Це, передусім, механіка Галілея - Ньютона. Внутрішнє ж життя учасників педагогічного процесу, в тому числі й педагога, має здатність вільно змінюватися. Свідомість педагога формується у бутті й культурі і, згідно з М. Бахтіним [4], є там, де є принаймні дві свідомості. Свідомість педагога ніколи не зможе сформуватися тільки "наодинці з собою", таке формування здійснюється в цілісності "другого Я" - "Я" учня. Педагог повинен "осягати" це друге "Я" як необхідне йому "Ти". Для формування гуманітарного мислення педагога "необхідне діалогічне спілкування двох свідомостей, рух взаєморозуміння має у своїй основі естетичне бачення іншої людини". У педагога-початківця переважно сформована "гносеологічна" свідомість, свідомість, сформувана на рівні теоретичних знань, теоретичного пізнання, що вступає в суперечність з реальним педагогічним процесом, у якому "гносеологічне" розуміння тільки в усередненому, а не в конкретному аспекті дозволяє розуміти педагогічний процес. Смисл естетичного мислення, "естетичної" свідомості полягає у наявності двох свідомостей. Сутність становлення свідомості педагога не стільки у "зустрічі" двох свідомостей, скільки у створенні такої сутності, її прийнятті.
Отже, при становленні свідомості педагога виникає суперечність між "гносеологічною" та "естетичною" свідомостями. Перемога першої приводить до егоцентричного педагогічного процесу (центр - педагог), розуміння учня як об'єкта впливу, суб'єктно-об'єктного рівня управління педагогічним процесом, монологічного педагогічного процесу. Перевага другої створює передумови діалогічного мислення педагога і, відповідно, діалогічного управління педагогічним процесом.
Становлення "естетичної" (гуманітарної) свідомості педагога - процес непростий, болючий, емоційний, драматичний. Однак, пройшовши через кульмінаційну точку почуттів, переживань, сумнівів і прийнявши "естетичну" свідомість, педагог переходить з "царства необхідності" у "царство свободи", що є розв'язком такого драматичного стану.
Ще однією суперечністю з драматичними наслідками для педагога є суперечність між "гносеологічними" та "естетичними" уявленнями про педагогічний процес. Перші передбачають різні "моно-", другі - різні "полі-" в цьому процесі. "Моно-" передбачають стійкість форм, підходів, парадигм. "Полі-", навпаки, - їх змінність аж до виникнення нового і відмирання старого.
Можна назвати й інші особливості формування особистості педагога, що викликають драматичні ситуації. Драматична ситуація становлення особистості педагога може мати різні розв'язки, "виходи" - від фарсу і комедії до трагедії. Трагедією, точніше - "професійною трагедією" педагога можна назвати певний розв'язок його драматичного становлення. Можливі джерела цього - несприйняття педагогом учня як рівноправної людини у ціннісному розумінні. Педагогічний процес стане егоцентричним, монологічним, логіко-формальним тощо. По суті, педагог зустріне опір людської природи, опір суспільства. Подолати таку перешкоду неможливо в принципі, оскільки справедливість на боці протилежної педагогові сили.
Драматична ситуація становлення особистості педагога стає особистою трагедією. Педагог або залишається на "старих" позиціях і приречений мучитися на педагогічній ниві усе життя, або залишити педагогічну діяльність. У першому випадку всі невдачі педагог відшукуватиме у навколишніх умовах, діях інших, учнях, але тільки не в собі. Трагічність педагога пов'язана з людськими долями, конфліктами ідей, духовних і суспільних сил, що виражається у колізіях, де зароджуються, отримують свій розвиток і розв'язання конфліктні ситуації. Завдання педагогічних навчальних закладів, керівників шкіл, органів освіти, науковців полягає у заходах, діях, дослідженнях, поясненнях, які б не допустили "професійної трагедії" педагога.
Література:
1. Аникст А. А. История учений о драме. Теория драмы от Гегеля до Маркса. - М.: Наука, 1983. - 288 с.
2. Аникст А. А. Теория драмы на Западе во второй половине ХІХ века.- М.: Наука, 1988. - 505 с.
3. Бахтин М. М. К философии поступка // Бахтин М. М. Работы 20-х годов. - К.: Next, 1994. - С. 11 - 68.
4. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советский писатель, 1963. - 362 с.
5. Белинский В. Г. Полн. собр. соч.- М.: Изд-во АН СССР, 1954. - Т. 5. - 764 с.
6. Большая советская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия, 1970 - 1978.
7. Булавка Л. А., Бузгалин А. В. Бахтин: диалектика диалога versus метафизика постмодернизма // Вопросы философии. - № 2. - 2000. - С. 119 - 131.
8. Выготский Л. С. Конкретная психология человека // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология, 1986. - № 1. - С. 52 - 65.
9. Выготский Л. С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.
10. Гегель Г. Ф. Эстетика. В 4-х т.- Т. 3. - М.: Искусство, 1971. - 621 с.
11. Гегель Г. Ф. Эстетика. В 4-х т.- Т. 1. - М.: Искусство, 1973.
12. Долгов К. М. От Киркегора до Камю: Очерки европейской философской мысли ХХ века. - М.: Искусство, 1991. - 389 с.
13. Естетика / За заг. ред. Л. Т. Левчук. - К.: Вища шк., 1997. - 399 с.
14. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения. В 2-х т.- Т. 1. - М.: Педагогика, 1983. - 391 с.
15. Ожегов С. И. Словарь русского языка.- М.: Русский язык, 1975.- 850 с.
16. Основи психології: Підручник / За загал. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К.: Либідь. 1995. - 623 с.
17. Политцерн Ж. Избранныефилософские и психологические труды. - М.: Прогресс, 1980. - 375 с.
18. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1976. - 416 с.
19. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Психология человека. Введение в психологию субъективности. - М.: Школа-Пресс, 1995. - 384 с.
20. Словарь русского язика: В 4-х т. - Т. 1. - М.: Русский язык, 1981. - 696 с.
21. Фролова К. П. Цікаве літературознавство. - К.: Освіта, 1991. - 192 с.
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве