WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Драма в педагогічному процесі - Реферат

Драма в педагогічному процесі - Реферат

конфлікту, що допомагає знайти компромісні варіанти.
Конфлікти в педагогічному процесі як драмі передбачають примирення сторін, саме примирення, а не "перемогу" одної над іншою. Педагогічний процес втілює в собі "вічну справедливість", її відчуття "пробивається у своєму абсолютному пануванні, - писав Г. Гегель, - через відносне виправдання односторонніх цілей і пристрастей. Оскільки справедливість не може терпіти, щоб конфлікт і протистояння моральнісних сил …переможно утверджувалися у справжній дійсності і постійно у ній перебували" [10, с. 578]. Перемога справедливості у конфлікті учасників педагогічного процесу означає не "падіння" однієї сторони і "злету" іншої, а подолання через діалог у розумінні М. Бахтіна, через порозуміння сторін. При цьому акцент зміщується у напрямі від того, "що заважає порозумінню", до того, "що сприяє". Цілі учасників не змінилися, не змінилося й пристрасне бажання їх досягти, однак змінилося розуміння перешкод на шляху до мети, з'явилося бажання знайти альтернативні шляхи її досягнення. Для розв'язання конфлікту між учнями педагогові потрібно ввести його учасників через діалог у стан "позаперебування", що дозволить подивитися на себе і суперника збоку, побачити не тільки те, що роз'єднує, а й те, що об'єднує.
Якщо пристрасні бажання і дії індивідів у драматичному конфлікті набудуть тривалого і стійкого характеру, то почнеться процес руйнування індивідами самих себе, або ж настане відмова від власних цілей, що призведе до придушення особистості. Відтак драма переходить у трагедію. Звідси - чим швидше буде розв'язано конфлікт у педагогічному процесі, тим менше буде трагедій для його учасників. Педагог має розуміти, що розв'язання конфлікту між учнями, по-перше, не можна відкладати, по-друге, сутність розв'язання у порозумінні сторін, їх діалозі, а не в придушенні однієї сторони й вивищенні іншої, по-третє, принцип драми вимагає розв'язання конфлікту "тут і тепер" з безпосередніми учасниками: чим менший радіус поширення конфлікту у просторі й часі, тим менше буде причетних до нього сторін, тим менше буде поглядів, тим простіше буде його розв'язати. Драматичність конфлікту передбачає його розв'язок через пом'якшення і згладжування твердості волі і глибини колізій, що може призвести до примирення інтересів та гармонійної єдності цілей індивідів. Гармонійність тут не в розумінні збігу цілей, а в розумінні несуперечливості чи співіснування шляхів їх досягнення індивідами. Драматизм полягає у внутрішній дисгармонії особистості. Тоді гармонійне розв'язання конфлікту полягає у психологічному стані "внутрішньої гармонії".
Педагогічний процес як драма має відтінок стихійності, яка проявляється в тому, що прості відмінності, потрапляючи на ґрунт індивідуальних характерів і певних умов, приходять до протиставлення, а дії учасників перетворюються на конфлікт і набувають непрогнозованості як за змістом, так і за наслідками.
Драматичне в педагогічному процесі проявляється не завжди у діалозі-сутичці, а переважно в діалогах-бесідах, станах, репліках, епізодах. Емоційна складність ситуації визначається контекстом і підтекстом ("другим діалогом") перебігу педагогічного процесу. Драматичне може проявлятися і в мовчанні - "навіть і у мовчанні буває буря" [Л. Письменна]. "Безсловесна дія, - пише К. Фролова, - …може бути не менш промовистою, ніж найвлучніші слова. І найкращі, найщиріші й найяскравіші слова.., вимовлені без належного перевтілення в образ, без почуття, не пов'язані ні з яким конкретним психічним станом, фізичною дією, будуть позбавленими живого життя, безбарвними і мертвими" [21, с. 147].
Драматизм педагогічного процесу "у сценічному розумінні" є розширення реального простору до віртуального, який є певним психологічним станом і в якому педагог та учні відчуватимуть повноту почуттів, переживань, катарсису так, як і в реальності. В такому розумінні педагогічний процес є драмою з усіма її атрибутами у сценічному розумінні. Педагогічні заходи - урок, виховний захід - перетворюються на спектакль, на драму в сценічному розумінні зі своїми дійовими особами, героями і глядачами. Особливо важливою є "театралізація" виховних заходів. Вони, власне, й проводяться для того, аби ввести учнів у віртуальну реальність, у такий психологічний стан, де вони ставали б дійовими особами, героями, відчуваючи всю повноту почуттів, переживань, у тому числі й драматизм. Виховний захід без "театралізованості", напруженості емоцій, відчуття драматизму носить інформаційний характер, є "мертвим" і не справляє потрібного впливу на учнів. Тільки пережите, вистраждане, драматичне, сприйняте як особисте, залишається в думках і серцях учнів, формує їх світогляд. Саме в таких ситуаціях учень і педагог стають "учасниками" і "героями" віртуальної реальності, відчувають і переживають усе так, як і в дійсності, відкриваючи при цьому свої глибинні почуття, погляди, думки, світосприймання. У такій "відкритості" відбувається співставлення реального і віртуального "Я".
Урок можна проводити як "процес передачі знань, вироблення умінь та навичок". Цей процес є функціональним, близьким до інформаційного, тут не задіяно потужного потенційного пласту можливостей - емоційного. При цьому не виникає суперечностей (або вони незначні), високої емоційної напруги, учень перебуває в "інформаційно-логічному", тобто в "беземоційному" просторі.
Зовсім інша ситуація складається при вмілому створенні проблемної ситуації з системою мотивацій, коли виникають суперечності між наданою можливістю і необхідністю перетворити одну з них у дійсність, відбувається збудження емоцій, індивідуального і колективного розуму. Так зав'язується проблемна ситуація. Розвиток її полягає у прагненні знайти шляхи розв'язку - що відразу не вдається. Однак під час розвитку виробляється відчуття поступового наближення до розгадки. Учні відчувають себе "відкривачами", дослідниками, "дійовими особами". Відчуття, що відгадка вже близька, викликає високу емоційну напругу, бажання "стати героєм", проявити себе перед самим собою і перед іншими, перетворюється на жагу, стає драматичним. У такому стані малі збудження у вигляді незначної підказки вчителя чи швидкоплинної думки учня можуть привести до результату. Це і є кульмінаційний момент проблемної ситуації, коли виникає, поряд з відчуттями надії, впевненості, і відчуття розчарування, безсилля, фатуму. Віднайдення розв'язку викликає полегшення, спадання напруги, задоволення, катарсису. "Театралізованість" і "драматизованість" проблемної ситуації мобілізує глибинні потужні можливості внутрішнього життя учнів, "гранично" мобілізує їх, вводить у стан гамлетівського "бути чи не бути".
Проблемна ситуація - це, передусім,дія у драматичному розумінні, тобто значуща подія з суперечливою ситуацією, суперечливими діями учасників педагогічного процесу, пов'язаними з високою емоційною напругою, внутрішніми конфліктами; дія (проблемна ситуація) завжди приходить до завершення, оскільки завжди має мету. З досягненням мети (розв'язанням проблемної ситуації) або відмовою від її здійснення кінчається і дія.
Loading...

 
 

Цікаве