WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Драма в педагогічному процесі - Реферат

Драма в педагогічному процесі - Реферат

вічну і невід'ємну власність. Саме у цій сфері й панує абсолютне "або - або" (Цитується за [12, с. 30]). Абсолютним вибором "або - або" С. Кіркегор не тільки вводить людину до сфери обов'язку, сфери етики, а й до внутрішнього перетворення людини в акті самого вибору. Вчинок завжди пов'язаний із ризиком. Ризик, за С. Кіркегором, - це "не добування земних благ, а добування благ духовних - усвідомлювати себе як особистість, створювати із себе особистість, залишатися особистістю за будь-яких умов і ситуацій" (Цитується за [12, с. 35]). У цьому драматичність вчинку. Отже, значима подія-вчинок є драматичною.
Драматичні ситуації в педагогічному процесі можуть виникати тоді, коли учасники розуміють мотиви і цілі, однак шляхи досягнення цілей та перешкоди на цьому шляху їм невідомі. Дійова особа знаходить потрібні шляхи саме через вибір, вчинок, маючи жагу досягнення мети і переборюючи труднощі у процесі такого досягнення. Процес вибору неможливий без свободи дій, без можливості вибору. Можливість є горизонтом вільних актів людини, простором можливих дій, що дозволяє особистості стати самою собою і лишатися такою.
Свобода в педагогічному процесі дозволяє учасникам вийти за межі функціонально-рольових відносин, що регламентуються логічною схемою педагогічного процесу. Вона дає можливість виявлення "людського" у всій своїй повноті: радість, гнів, смуток, щастя, горе. Звідси - свобода в педагогічному процесі сприяє виникненню драматичності як передумов драми, драматичних дій і вчинків.
У функціональних моделях педагогічного процесу драмі немає місця, там панують логіка, лінійність, визначеність, закономірність. Драматичність у жорсткій схемі педагогічного процесу виникнути не може. Хоч, з іншого боку, жорстка схема сама є драматичною. Не буде драми і в педагогічних системах за схемами, що ґрунтуються на теорії "доброго Роджерса", відомого американського психотерапевта. Спроба здійснити "бездраматичний" педагогічний процес приводить до зовсім нової його структури, у якій драматичні відносини учасників розв'язує психолог, а не сам учасник педагогічного процесу. Психолог стає буфером, посередником, що поглинає емоції протилежних сторін і не дає їм можливості вийти назовні у всій їх повноті. Така схема тяжіє до прагматичних схем, а не "життєвих". У них педагог не "спів-переживає", не "спів-існує" з учнем, а виконує свої функції.
Як і у драми, зміст педагогічного процесу становлять переживання учасників у боротьбі із силами, що протистоять їм, і які втілені в людські характери. "При цьому байдуже, - відзначає А. Анікст, - яка із сторін більш має рацію, хто відображає панівну мораль, панівні закони і традиції. …Добро і зло, сила і слабкість можуть бути представлені будь-якою сторною в тому чи іншому смислі" [2, с. 140]. Це висловлювання стосовно педагогічного процесу як драми відображає те, що у ньому не обов'язково існує чіткий поділ вчинків учасників на "справедливі" і "несправедливі". Педагогічний процес значно багатший, ніж дихотомія "чорне - біле", і в цьому він також є драмою.
Драма в педагогічному процесі виявляє те, що людина не тільки перебуває у певному ставленні до світу, а й сама визначає своє ставлення, і в цьому полягає самовизначення людини. Розглядаючи педагогічний процес як частину людського буття, потрібно відверто висвітлювати його сторони. "Кажуть, - пише С. Рубінштейн, - що життя прекрасне, стверджуючи цим, начебто все у ньому добре і чудове, - це жалюгідна фальш; говорити, що життя огидне, жахливе, перекреслюючи цим все прекрасне, на що воно таке багате, - це брехня, яка свідчить про власне банкрутство. Життя могутнє, нескінченне у своєму розмаїтті і багате добрим і злим. І у людини, зрештою, одна справа в житті: самій вносити у нього, скільки тільки може вона, краси і добра" [18, с. 354].
Саме через драматизм, драму проходить процес самовизначення і становлення особистості. Сильна особистість по-своєму сприймає світ, не піддається кон'юнктурним впливам, захищає свої цінності і переконання і цим самим протистоїть зовнішньому світові, активно намагаючись його перебудувати. Поведінка особистості пов'язана з напруженістю емоцій, відносин з іншими, відповідальними вчинками.
Становлення особистості учасника педагогічного процесу у школі чи у вищому навчальному закладі відбувається через оцінку себе, через міру своїх здібностей, визначення свого місця в педагогічному житті і в житті загалом, самостійності прийняття рішень. Життєві труднощі можна охарактеризувати як "відносини між людиною і організацією буття". Особистість є недиз'юнктивною цілісністю, у яку інтегруються і спадковість, і культурне середовище, і система соціальних ролей. "Особистість людини, - зауважує О. Леонтьєв, - породжується у її діяльності, яка здійснює її зв'язки зі світом. У цьому драматичність особистості. Перші активні і свідомі вчинки - ось початок особистості. Становлення її відбувається у напруженій внутрішній роботі, коли людина ніби постійно розв'язує задачу "чому у мені бути" [14, с. 382.]
Становлення особистості - це драматичний вибір, прийняття і сповідання цінностей. Становлення особистості і в тому, що людина набуває рис, значимих не тільки для неї, а й для суспільства в цілому. Людина не безпомічна істота, вона сама розпоряджається собою, "сама обирає себе". Вчинок - завжди відповідальний вибір. Вибір, у свою чергу, завжди суперечність між свободою у вигляді можливостей і необхідністю перетворити можливість на дійсність. Вчинок завжди має відтінок драматичності. У драматизмі духовне людини знаходить своє вираження у її моральності. Саме "…моральнісне, якщо ми осягаємо його у його безпосередній укоріненості, а не тільки з погляду суб'єктивної рефлексії, як формальну мораль, - це божествене у його мирській реальності, субстанціональне, особливі й істотні сторони якого становлять зміст, що приводиться в рух дійсно людською дією, розкриваючи і здійснюючи свою сутність у самій цій дії" [10, с. 575].
Велике значення в педагогічному процесі як драмі має відчуття вини. Учасники педагогічного процесу мають різні "моральнісні сили", різні характери як за змістом, так і в розумінні їх як індивідуальних явищ. У педагогічному процесі "особисті сили" проявляються в діях з метою досягнення особистих цілей. Порушується "гармонійний спокій", "особисті сили" стають відокремленими, особисті дії проявляються через характер, стають напруженими, з пристрастями, приводять до конфлікту. Драматизм у тому, що дії протилежних сторін у конфлікті, взяті окремо, виправдані. Однак смисл цілей і характерів вимагає заперечення іншої такої ж правомірної сили. Отже, обидві сторони драматичного конфлікту в педагогічному процесі в однаковій мірі є винними. Конфлікти у цьому процесі, "підігріті драматизмом",можуть бути розв'язані за допомогою діалогу як засобу спів-буттєвого існування. Саме через діалог виникає розуміння протилежними сторонами конфлікту в педагогічному процесі того, що вони "приречені" на спів-буття, спів-існування, саме через діалог "драматичні особи" виводяться у стан "позаперебування" стосовно
Loading...

 
 

Цікаве