WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Драма в педагогічному процесі - Реферат

Драма в педагогічному процесі - Реферат

педагогічного процесу. Тоді гармонія виступає як момент розвитку, зняття протиріч, як "оптимальне" налаштування педагогічного процесу. В такому розумінні гармонія цього процесу є динамічною рівновагою, яка потенційно містить у собі енергію розвитку. В педагогічному процесі, де переважає не діалог, а відчуження, суперечності будуть гострішими. "Гармонійність" (з погляду дій) педагогічного процесу, на нашу думку, полягає не у "всезадоволеності учасників", не в "оптимальному співвідношенні їх дій", а у наданні однакових можливостей діяти, захищати свої цінності й ідеали не через "придушення" іншого, а через порозуміння та діалог. Педагогічний процес є системою досить складною і тому завжди "самоналагоджується", тобто кожний учасник посідає своє місце. При незначній діалогічності педагогічний процес буде налагоджуватися ніби за суворими законами ринку, де далеко не завжди сприймаються вищі моральні цінності, що є причиною загострення суперечностей аж до їх антагонізму.
Розуміння оптимальності педагогічного процесу з погляду діалогу не вкладається в рамки статичного стану, а є процесом, що дає можливість установлювати динамічну рівновагу, причому не тільки між учасниками педагогічного процесу, а й між ідеями, судженнями, думками, теоріями, підходами до управління, методиками. Отже, з погляду діалогу гармонія та оптимальність педагогічного процесу - це можливість вибору, можливість співбуття відмінностей, протилежностей на основі їх доповнюваності, а не "виключенні третього".
Драматичним стає факт, коли суперечності стосуються особистості, захоплюють сферу її думок, почуттів, переживань; інакше кажучи, коли факт усвідомлюється як суб'єктивне, особисте. З іншого боку, таку суб'єктивність потрібно розуміти не у частковому, а в глибшому суспільному смислі загальнолюдських цінностей та інтересів. Узагальнено можна сказати, що суперечності між свободою дій людини і об'єктивною необхідністю, яка протистоїть цій свободі, є основою виникнення драматичних подій. В педагогічному процесі такими суперечностями можуть бути суперечності між ідеальним і реальним, індивідом і суспільством, старим і новим, інноваціями і традиціоналізмом, об'єктним і суб'єктним, між пристрасними прагненнями людини і об'єктивними перешкодами для їх здійснення.
Драматичні дії носять усвідомлений характер, виражаються зрозумілими спонуками. Це не означає, що дійова особа до кінця розуміє ситуацію та умови, у яких відбуватимуться дії. "Драматичними, - зазначає А. Анікст, - є саме такі дії, де герой усвідомлює свої цілі, але не уявляє собі ні всіх обставин, у яких йому доведеться діяти, ні протидій, які можуть йому зустрітися, ні усіх наслідків свого вчинку чи вчинків" [1, с. 82].
Драматичною може бути суперечність між прагненнями учня і тими перешкодами, які потрібно здолати для здійснення таких прагнень, між ідеальними уявленнями про життя і його реаліями, між вищими цінностями і проблемами сьогодення. Педагог не в змозі розв'язати чи навіть чимось допомогти учневі у багатьох його проблемах. Однак пояснити проблему, вказати на її джерела, підтримати морально, допомогти учневі "не увійти у драматичний стан" - професійний обов'язок педагога.
Драматичне виражає боротьбу між свободою і необхідністю. Для людини свобода духу є благом вищим, ніж необхідність. Перехід із "царства необхідності" в "царство свободи" завжди драматичний. В педагогічному процесі завжди є тенденції і, відповідно, є люди, котрі захищають "царство необхідності"; якщо "царство необхідності" в педагогічному процесі почне переважати "царство свободи", то суперечності між ними можуть проявитися у драматичних діях учасників цього процесу. Свобода і необхідність у педагогічному процесі не перемагають і не виключають одне одного, а взаємно доповнюють, що в діяннях проявляється у вигляді діалогу.
Взаємна доповнюваність у педагогічному процесі не статичний момент, а процес "багатопараметричного співіснування", можна навіть сказати "нескінченнопараметричного". Одні чинники педагогічного процесу можуть посилюватися, інші - послаблятися, а то й зовсім зникати, щоб потім знову з'явитися у новій якості. Таке "співіснування" на основі взаємної доповнюваності і визначає педагогічний процес у всій його повноті. Перевага "статики" неминуче призведе до таких суперечностей у розумінні "взаємного виключення", які виллються у колізії, конфлікти, драматичні дії.
Особистість і драматизм як гранична напруга, складність обставин перебувають у певних відношеннях. "Властивості особистості, - писав С. Рубінштейн, - ніяк не зводяться до її індивідуальних особливостей. Вони включають і загальне, і особливе, і одиничне. Особистість тим значніша, чим більше в індивідуальному заломленні в ній виявляється загальне" [18, с. 242].
Особистість учасника педагогічного процесу (педагога, учня) формується у взаємодіях з навколишнім світом, у першу чергу - з іншими людьми. У взаємодії з іншими проявляється і формується особистість і учня, і вчителя. "Жива особистість - це жива, діюча людина" (С. Рубінштейн). Особистість виступає як "одиниця" суспільних відносин. Тому в її діях відображається не тільки індивідуальне, а й суспільне. Чим "сильніша" особистість, тим більше у ній суспільно значимого, тим більше вона виражає не "своє", а інших людей, їх поглядів, зусиль, прагнень, перетворюючись тим самим у суспільно-значиму дійову особу, "героя" реальних подій. Стати особистістю - це не просто "набути суму властивостей", а пережити, вистраждати, прийняти душею і розумом певні смисли, цінності, життєві принципи, суспільні традиції і керуватися ними у своїй діяльності.
Такий процес становлення особистості далеко не простий, він болючий, суперечливий. Суперечливість не тільки у вигляді "Я" та "Інші", а і "Я" та "інше моє Я". Суперечливість обумовлює напружені сумніви, переживання, відчуття, які призводять до напружених відносин "самим із собою" та з "іншими". Особистість не може, як відзначав С. Рубінштейн, сформуватися і проявлятися без дій. "Бездіяльнісної" особистості не існує. Становлення особистості відбувається через емоційну напругу, вольові акти, дії, вчинки. Таке становлення є "протистоянням" у певному розумінні людини і навколишнього світу, у якому захищаються свої принципи, цінності, розуміння світу, і яке здійснюється через "внутрішні муки", конфлікти з "іншими", через драму.
Отже, становлення особистості - процес драматичний. Драматична і сама особистість, бо процес її "протистояння зі світом" ніколи не скінчиться. Драматизм особистості проявляється у її вчинках, у їх моральній відповідальності, остаточному розвитку драми. Моральний вчинок завжди пов'язаний з вибором дій, а не з дією-ланкою у логічній послідовності дій. Вчинок - це і результат вибору, остаточний підсумок моральних та душевних мук, роздумів, сумнівів - і нічогоуже не можна повернути, виправити. Вибір у вчинку можна охарактеризувати кіркегорівським "або - або". "Внутрішнє, духовне життя індивідуума належить йому одному, і жодна історія …не повинна зачіпати цю сферу, яка складає, на радість чи на горе, його
Loading...

 
 

Цікаве