WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Драма в педагогічному процесі - Реферат

Драма в педагогічному процесі - Реферат

безпосередньо сам, без "проміжних ланок".
Драматична ситуація в педагогічному процесі передбачає, що дії, які відбуваються тепер, повинні зіставлятися з реальністю теперішнього. Дії індивіда розкриваються у зовнішній реальності і вимагають усю людину: в тілесному існуванні, поведінці, вчинках, рухах, мімічному виразі пристрастей, почуттів, переживань і, звичайно, мовленні. Дії учасника педагогічного процесу можуть стати драматичними тільки за умови протидій зовнішнього світу, конкретизованих у діях індивідів. Якщо ж дії індивіда не суперечать зовнішньому світові, то драма виникнути не зможе.
Лінгвістика визначає поняття "драма" через "драматизм" - "тяжка подія, переживання, які завдають моральних страждань (пережити драму)" [15]. У "Словаре русского языка" драма трактується як "тяжка подія, тяжке переживання, які є причиною глибокого морального страждання" [20, с. 443]. Драматизм розуміється як "1) напруженість дії; 2) крайня напруженість, тяжкість становища, обставин" [там само]. "Драмі властива глибока конфліктність; її першооснова - напруга і переживання людьми соціально-історичних, або "вічних" загальнолюдських суперечностей", які проявляються у діях і вчинках людей [6, с. 1425].
Системний аналіз педагогічного процесу дозволяє розглядати його у різних ракурсах, в тому числі і як драму. Поняття драми у цьому процесі матиме найрізноманітніші смисли: драма - як реальне "педагогічне буття"; драма - як засіб опису однієї із сторін педагогічного життя; драма - як категорія естетики; драма - як напружений діалог, драма - як спектакль.
Педагогічне життя є частиною нашого буття і в ньому поєднується не тільки "відмінне", а й "протилежне", що є однією з причин виникнення суперечностей між учасниками педагогічного процесу, проявом яких можуть бути дії і вчинки, пов'язані з високою емоційною напругою. Суперечності існують і в одній людині у вигляді "Я" і моє інше "Я" - внутрішні суперечності. Драматизм пов'язується з екстремальною емоційною напругою, граничними переживаннями, що виливаються в дії. Щодо цього В. Бєлінський зазначав: "…внутрішнє перестає залишатися у собі і виходить на зовнішнє, виявляється у дії; внутрішнє, ідеальне (суб'єктивне) стає зовнішнім, реальним (об'єктивним). …ми бачимо процес початку і виникнення цієї дії з індивідуальних воль і характерів" [5, с. 9 - 10]. Центром драми є її учасник як активна особистість у своїх діях і вчинках, а не події, ситуації. Саме вчинки людей "створюють події і ситуації", а не навпаки - "людина панує над подією, а не подія над людиною" (В. Бєлінський [5]). Г. Гегель стверджував, що "драма представляє внутрішній світ у зовнішній реалізації. …В результаті те, що відбувається, випливає не із зовнішніх обставин, а з внутрішньої волі і характеру, отримуючи драматичне значення тільки у співставленні з суб'єктивними цілями і пристрастями" [10, с. 540].
Однак не будь-які суперечності, навіть якщо вони емоційно напружені і проявляються у таких же емоційно напружених діях, матимуть драматичний характер. Для того, щоб діяння учасника педагогічного процесу набули драматизму, потрібне їх соціально-моральне "забарвлення". Драматичними ситуації, дії, вчинки стають тоді, коли зачіпають вищі людські цінності (свободу, любов, добро, справедливість, честь, гідність), коли виникають ситуації, у яких заповітні й жагучі бажання особистості опиняються під загрозою. Так, пригнічуючи своїми діями слабкого у знаннях учня, вчитель пригнічує його гідність, честь, замахується на природне відчуття свободи, викликає зневіру у справедливість і добро. Якщо такі відносини мають систематичний характер, то вони можуть перерости для учня в драму. Вищі цінності людини є не тільки цінностями особистості, вони є і суспільними цінностями, а, отже, і значущими для всього суспільства. Окрім того, поведінка педагога виражає "соціальні вимоги", а, отже, ставлення й усього суспільства до учня в особі учителя. Такі особистісні відносини між педагогом і учнем виражають соціальні відносини і стають соціально значимими.
Педагогічний процес у своїй дієвості складається із вчинків та дій кожного учасника. Поняття вчинку в онтологічному розумінні пов'язується з категоріями "відношення-переживання", "відношення-відповідальність", "відношення-вольовий тон", на що вказують В. Татенко і В. Роменець [16, с. 164].
Кожна драма має свої дії. Розглядаючи педагогічний процес як драму, можна поділити його на дії - значні події в педагогічному процесі, що складаються з певної системи вчинків. М. Бахтін розглядає вчинок як "подію-буття". Вчинок береться ізсередини, у своїй відповідальності. "Ця відповідальність вчинку, - зазначає М. Бахтін, - є врахування в ньому усіх факторів: і смислової значимості, і фактичного здійснення у всій його конкретній історичності й індивідуальності" [3, с. 32]. "Все, - продовжує М. Бахтін, - що дійсно переживається, …має емоційно-вольовий тон, вступає в діяльні стосунки до мене у єдності співбуття, яке охоплює нас" [3, с. 35]. Дію в педагогічному процесі також можна розглядати як "подію-буття". Однак не кожну подію цього процесу можна розглядати як драматичну. Як дію (частину) драми, під якою будемо розуміти педагогічний процес як "педагогічне буття", можна розглядати значущу подію в педагогічному процесі.
Коли ж подія в педагогічному процесі буде драматичною? Для відповіді спочатку потрібно з'ясувати, що будемо розуміти під драматизмом як передумою драми (дій, вчинків). Аналізуючи працю Г. Фрайгата, дослідник історії і теорії драми А. Анікст пише: "Не будь-які дії …є драматичними. Драматичні ті сильні душевні прямування, які збуджують волю і ведуть до вчинку" [2, с. 122]. Отже, самі по собі напружені переживання і пристрасті ще не є драматичними, вони стають такими, якщо спонукають до вчинку. "Драматизм має два різновиди, - продовжує А. Анікст. - Перша - намагання людини зовнішнім чином проявити те, що виникло у її душі, причому навколишні обставини сприятимуть або перешкоджатимуть її діям. Друга - коли людина здійснила вчинок і відчуває на собі його наслідки, що породжує у ній нові почуття" [2, с. 122].
Сучасна гуманістична педагогіка орієнтує на таку організацію і структуру педагогічного процесу, які дозволяли б передбачити і запобігти антагонізмові, драматизму, трагедії. Однак, по-перше, це не завжди вдається. По-друге, учасники педагогічного процесу як відкритої системи вступають у відносини і поза навчально-виховним простором, де й можуть виникнути драматичні, а то й трагічні ситуації, обставини, особисті стосунки, які, знову ж завдяки відкритості, будуть "перенесені" в шкільне життя.
Ми схильні відрізняти драматизм у педагогічному процесі як драматизм "педагогічного буття", що є одним з виражень людських стосунків, і драматизмом у "сценічному розумінні". Драматизм людських стосунків - це життєва драма. В педагогічному процесі одночасно відбуваються процесивідчуження й ототожнення та ідентифікації. Діалог прагне перебороти відчуження, розв'язати суперечності без драматичних, а тим більше трагічних наслідків. У цьому один з проявів гуманізації
Loading...

 
 

Цікаве