WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дослідження впливу сімейних відносин на виникнення страхів у дітей - Реферат

Дослідження впливу сімейних відносин на виникнення страхів у дітей - Реферат

вже ніколи її "не відпускати". Отже, можемо стверджувати про існування у дівчинки страху бути покинутою близькою людиною, залишитися наодинці зі своїми почуттями, без підтримки та любові. Вона навіть намалювала всеохоплююче сонечко, яке має "розтопити" лід у родині. Це символ захисту і тепла, джерело, якого так не вистачає дівчинці і всім її родичам.
Узагальнюючи усі ці приклади і, взагалі, результати нашого дослідження можемо стверджувати, що частіш за все страхи дитини виходять з сім'ї, вони обумовлені нервово-психічним станом батьків та їх ставленням до дітей і життя взагалі.
Існують внутріродинні причини, що сприяють формуванню невротичної особистості: невдоволення батьків статтю дитини, пізня дитина, сімейні конфлікти, неповні родини.
Часто до психологів звертаються за консультацією батьки, незадоволені статтю дитини. У таких випадках у дитини високий рівень тривожності: їй прищеплюють якості, які їй не мають бути властиві. Крім того, існує залежність між віком матері і страхами в дитини. Якщо мати в момент народження дитини була старша 35 років, то її тривожність неминуче підвищується.
У конфліктних родинах дуже часто невдоволення батьків одне одним виливається на дитину. Часом маленька істота відчуває провину за ці конфлікти, боїться стати їх причиною. Дитина може не говорити про це батькам, особливо, якщо вони не звертають на неї уваги - все це може порушувати сон дитини, їй снитимуться жахи, може знизитися апетит тощо.
Як не дивно, але в родинах, де батько активніший, ніж мати, у дитини невроз страху практично ніколи не розвивається. І навпаки, у родинах, де активна мати, картина протилежна. Така перспектива може очікувати хлопчика Дмитрика, якщо його мати не змінить тип поведінки, який склався у стосунках з дитиною.
Тривожні діти можуть бути в неповних родинах. Дитині (як хлопчику, так і дівчинці ) не вистачає зразка поведінки представника чоловічої статі. Брак стереотипу в цьому випадку викликає страх, що поширюється на всіх чоловіків. Тому дитині для нормального розвитку обов'язково необхідний зразок чоловічої поведінки. У цій якості може виступати дідусь, дядько, будь-який близький родич [3; 6; 7].
На появу дитячих неврозів страху впливає так званий егоїзм батьків стосовно дитини, не раз описаний у психологічній літературі. До цього поширеного явища можна віднести такі негативні аспекти виховання.
1. Традиціоналізм відносин. У таких родинах взаємини з дитиною побудовані за принципом "повинен" і "зобов'язаний". Хлопчик хоче грати на скрипці, а батько вважає, що справжній чоловік має відвідувати секцію з боксу. Хлопчик, на настійну вимогу батька, вправляється спортом, але друзі глузують з його незграбності. Замість того, щоб приймати свою унікальність, дитина почуває неповноцінність, страх не впоратися з якоюсь вправою. Комплекс неповноцінності надійно закріплюється, поширюючись на всі життєві обставини. Мав рацію філософ, який казав, що дорога в пекло вистелена добрими намірами.
2. Віддаленість батьків. Багато батьків ходять у гості, в театр, їздять відпочивати без дітей. Дитина відчуває себе покинутою, їй нема з ким поговорити про свої проблеми і тривоги. У таких дітей з'являється страх самотності. У дистанційних родинах у дітей є всі передумови стати наркоманами. Вони шукають друзів і емоційну підтримку на стороні, в колі однолітків, однак при цьому часто стають об'єктом вимагання й обману.
3. Брак прихильності всередині родини. Це родини, де кожний має своє приватне життя. "Мамо, хочу з тобою поговорити," - каже маленький хлопчик. "Йди краще до тата, він тебе вислухає," - відповідає мати. Скривджена дитина йде до батька, а батько відправляє її назад. Так дитина й ходить по колу, від батька до матері, у пошуках любові і розуміння. Проблеми хлопчика не вирішуються, а тільки нагромаджуються. Варто пам'ятати, що любов - це не вроджене почуття, а придбане в процесі життя. Любов - це універсальний засіб від усіх хвороб, а особливо психологічних. Отож якщо батьки з різних причин не можуть присвятити дитині багато часу, поговорити з нею про її проблеми, то слід хоча б завести тварину, аби дитина реалізувала свої ніжні почуття, доглядала за нею. Дружба і любов - от усе, що потрібно невротичній дитині [5; 6; 7].
Дитячі страхи зазвичай мають своєрідну "підтримку" з боку батьків - дитина відчуває ті ж страхи, що й мати у сьогоденні. Діти дуже чуттєві, тому, коли мати, інтуїтивно чи свідомо, намагається відгородити їх від ситуацій, що її лякали чи лякають, у їх душі оселяється тривога і, як наслідок, страх. Дуже часто мати своєю надміру неспокійною поведінкою заражає дитину страхом.
Дуже часто надлишкова кількість страхів у дитини - результат недостатньої емоційності батьків, їх надмірної суворості. Особливо небезпечна ситуація, коли один з батьків тієї ж статі, що й дитина, дуже суворий, а інший, протилежної статі, - м'який. Наприклад, сувора мати і піддатливий батько для дівчинки, і навпаки, м'яка мати і суворий батько для хлопчика. Дитина звичайно ідентифікує себе з одним з батьків, саме його підтримка і схвалення найбільш значимі і дорогі в очах дитини. Якщо ж механізм природної підтримки і схвалення порушується, то в дитини знижується самооцінка, вона почуває себе непотрібною, невдахою, що, звичайно, є сприятливим грунтом для появи різних страхів [1; 2; 4].
Нагодою для страхів стають і нереалізовані погрози - віддати в дитбудинок, покликати "буку", "дядька" тощо. І тут особливо вразливий вік - молодший дошкільний, "дорослим" дошкільникам найбільш неприємні і навіть небезпечні образи, що також знижують самооцінку дитини.
Страхи можуть зростати й існувати аж до дорослого віку. Зрозуміло, це несприятливо впливає на формування характеру, обумовлює реактивно-захисну поведінку (уникнення об'єкта страхів, а також усього нового, невідомого). На тлі невротичного страху можлива поява інших неврозів, астенії (підвищена стомлюваність, порушення сну, прискорення серцебиття тощо). Звичайно невротичні страхи пов'язані зі страхами батьківськими, їх важко долати. Основні з них - страх перед самотністю, темрявою, тваринами.
Батькам важливо зрозуміти: якщо вони помітять щось подібне у своєї дитини, то не слід вагатися, тягнути час, необхідно відразу звернутися до дитячого психіатра чи психотерапевта. До 9 - 10 років тривожність як риса характеру ще зворотна, періодичне м'якекерування страхами необхідне - інакше постійний сильний страх у дитинстві перейде з часом у фобію.
Отже, ми подали приклади з результатів нашого дослідження і довели, що за допомогою такої проективної методики, як "Моя сім'я" чи "Малюнок сім'ї", підкріпленою спостереженням, можемо зробити певні висновки про причини появи страхів у дітей дошкільного віку. Допомогти дитині на цьому етапі - на етапі її активного розвитку - обов'язок дорослої людини, яка хоче запобігти виникнення багатьох проблем у дитини в майбутньому.
Література:
1. Дитячі психологічні травми, страхи. Як їх запобігти // Завуч. - 2002. -№17 - 18. С. 62 - 63.
2. Захаров А. И. Дневные и ночные страхи у детей - С.-П.: "Союз", 2001. - 346 с.
3. Китринская У. "Детские страхи и их возникновение" - М.: Наука, 1989. - 321с.
4. Кряжева Н. Л. Развитие эмоционального мира детей - Екатеринбург: У-Фактория, 2004. - 192 с.
5. Кузьмина М. Детский невроз страха // Школьный психолог. - 2000. №25. С. 8 - 10.
6. Лебедева Л. Велики ли глаза у страха? // Школьный психолог. - 2000. №19. С. 8 - 17.
7. Лебедева Л. Страх - дело серьезное // Школьный психолог. - 2000. №21. С. 12 - 13.
8. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве