WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дослідження інтроекції як явища культури - Реферат

Дослідження інтроекції як явища культури - Реферат

щоб фізіологічно та емоційно "завести" публіку. Однак звільнення композитора від обмежень традиційного нотного запису (чи навіть запису за допомогою знаків узагалі) навряд чи може означати "звільнення" від музичної форми як такої.
"Поведінка авторського суб'єкта в найновішій музиці відображає кінець самої ролі суб'єкта" [1]. До аналогічного висновку на зовсім іншому мистецькому матеріалі дійшли деякі дослідники пост-модернової літератури, живопису, кіно. Роль автора, як часто і відверто підкреслюється ним самим, зменшується до компіляції за мотивами відомих мистецьких та маскультових зразків; до використання більш або менш стійких образів колективної психіки, від архетипів в їх юнгіанському розумінні до сучасних авторові штампів політичної пропаганди і масової культури. Така компіляція може бути вправною і майстерною, вона може викликати захоплення, але тільки за умови, що авторові вдається подолати вторинність вихідних елементів, створити з них принципово нове ціле. Наскільки ця думка лишається вірною для музики початку ХХІ сторіччя?
Технології, здатні вивільнити автора і виконавця від рутинної праці, додати йому нові засоби художньої виразності, за певної модифікації перетворюються на примітивне знаряддя ремісника. А їх користувач застосовує стандартну послідовність операцій для досягнення наперед відомого і, як правило, досить банального результату. Концепція заміни музичного ансамблю одним оператором цифрової робочої станції (англ. DAW - Digital Audio Workstation), який використовує стандартний набір тембрів і заготовки переведених на машинну мову нотних знаків ("стилі", стандартні MIDI-файли) найбільш характерна для 1980-х - початку 1990-х років. На відміну від омріяної Дж. Кейджем "маленької коробочки, в якій є всі потрібні композиторові звуки", такий інструмент зазвичай містить "всі звуки, які виробник зміг продати композитору".
Тут маємо очевидний випадок іншого явища, детально описаного Ф. Перлзом. Автор і виконавець в одній особі, що перетворюється на оператора, використовує підготовлені іншими фрагменти інформації як інтроекти. За Ф. Перлзом, це - психологічний аналог великих шматків їжі, проковкнутих практично цілими, що значно знижує їх поживність. Очевидно, що вже згадувана оральна та аудіальна фригідність є передумовою готовності до нерозбірливого "ковтання" інтроектів [4]. В такий спосіб значно заощаджуються час і кошти на запис окремих партій, але у багатьох випадках якість музичного продукту лишається низькою. Чим суттєвіші фрагменти готових творів переходять із збірки "звуків для виробника" на компакт-диск "звуків для споживача" і чим більше виробників користується тією ж початковою бібліотекою, тим очевиднішим стає явище інтроекції. Звук електронних барабанів серії TR в танцювальній музиці початку 1990-х став таким самим інтроектом, як деякі слова-паразити ("вау!") - у спілкуванні постійних відвідувачів танцювальних клубів. Субкультури любителів дискотечної електронної музики та комерційні структури, що працюють з ними, доводять, що автором тацювального твору може стати практично будь-хто. Для цього досить виконати певну кількість операцій нелінійного монтажу з добірки попередньо підготовлених "модних" звукових фрагментів. Зауважимо, що кращі представники жанру є не тільки споживачами, але й виробниками інтроектів для артистів нижчого рівня майстерності.
Досить схожі явища спостерігаємо в технології дизайну, зокрема цифрової графіки. Більшість початківців і дизайнерів низького рівня активно користується збірками готових цифрових зразків зображень. Звичайно, графічний колаж може бути мистецтвом, як і звуковий. Але, як і звуковий колаж, він також значно частіше перебуває поза ним.
Сучасні електронні та електроакустичні твори поєднують певні риси, характерні для більш ранньої музики цього жанру:
· значний ступінь контролю автора над тембрами, включно із можливістю створення власних діючих моделей інструментів;
· використання складних, з математичної точки зору, прийомів композиції, що переважно використовують обчислювальні можливості компьютерної техніки та спеціалізовані програми.
Однак цифрова робоча станція, що зазнала досить суттєвих модифікацій, продовжує лишатися одним із основних знарядь музичного виробництва; кращі з її сучасних зразків поєднують інтуїтивну зрозумілість основних операцій та відносну легкість їх точного повторення, характерні для цифрових робочих станцій 1980-х, з гнучкістю архітектури модульних і напівмодульних електромузичних інструментів.
Отже, відповідальність за банальність деяких творів сучасної музики скоріше несуть її автори і виконавці, ніж розробники інструментів, апаратури запису і відтворення. Так само, як і за банальну акустичну музику, створену традиційними засобами. Термін "артист звукозапису" (англ. - Recording Artist) з'явився на початку 1990-х як відповідь авторів музики на диктат найбільших виробників фонограм. Він передбачає повний контроль артиста над творчим процесом, а також максимально ефективне поєднання його з процесом технологічним - від появи ідеї до запису твору і підготовки фонограми до тиражування.
Зауважимо, що багато сучасних композиторів заперечують певні технологічні засоби, що може бути цілком виправданим у межах їх мистецької концепції. Наприклад, композитор використовує у своїх творах синтезатор, але лише для гри в реальному часі, без функцій секвенсорного запису і комп'ютерного генерування команд, що відповідають нотним знакам.
Отже, серед основних завдань автора сучасного музичного твору можемо назвати:
· засвоєння і структурування великої кількості інформації відповідно до власної провідної психічної функції та індивідуальної розвиненості репрезентативних систем;
· адекватне щодо концепції твору використання технічних засобів;
· адекватну комунікацію з виконавцями, що може як спиратися на традиційний нотний запис, так і заперечувати його.
Від адекватного слухання в розумінні Т. Адорно адекватність комунікації у нашому розумінні передбачає здатність її учасників репрезентувати твір відповідно до провідної психічної функції та найбільш розвинених репрезентативних систем.
На відміну від звичайно пропонованого діячами поп-культури дещо модифікованого набору інтроектів, наслідком цих дій є музичний мистецький проект - як проекція змістів власної психіки на доступне для слухового відчуття інших звукове поле. Або, якщо ми переходимо від музики до мистецтва у загальнішому сенсі, художньої проекції змістів власної психіки на доступні сприйманню інших людей засоби відображення.
Література:
1. Адорно Т. Избранное: социология музыки. - Университетская книга, М. - С-Пб, 1999.
2. Еко У. Про пресу. -Незалежний культурологічний часопис "Ї", Львів, №30, 2003.
3. Кандинский В. О духовном в искусстве. - М., Машмир, 1992.
4. Перлз Ф. Эго, голод, агрессия. - М., Смысл, 2000.
5. Пушкар В. Субкультурні особливості сприймання музичних творів. - Автореферат канд. дис. - К., 1998.
6. Пушкар В. Дослідження інтроекції як явища культури // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.78-85
7. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве