WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога - Реферат

Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога - Реферат


Реферат на тему:
Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога
На основі емпіричного дослідження проаналізовано ретроспективне уявлення осіб юнацького віку щодо ставлення до них їхніх батьків; визначено особливості ставлень осіб юнацького віку до Бога; виявлено взаємозв'язки між уявними відносинами молоді з батьками в період до дванадцяти років з їх ставленням до Бога.
Постановка проблеми
В юнацькому віці найбільш активно відбувається формування власної ідентичності. Саме в цей період хлопці і дівчата формують цілісний образ свого "Я", віднаходять для себе пріоритетні цінності, визначають свою приналежність до тих чи інших релігійних течій, створюють певний образ Бога та ставлення до Нього, враховуючи Його абстрактність, одухотвореність та нематеріальність. Юнаки і юнки вже досить самостійні у своїх релігійних поглядах, уявленнях та переконаннях [4]. Проте, як саме відбувається процес становлення таких уявлень психологічна наука ще достеменно не з'ясувала.
Відомо, що релігійність, релігійні уявлення, знання з релігійної тематики дитина вперше одержує в сім'ї. Діти, незважаючи на те, в релігійному чи атеїстичному середовищі зростають, в певний момент свого життя стають дотичними до того змісту, що криється за словесними символами "Бог", "Небо", "гріх", "Христос" тощо, оскільки чують їх або від батьків, або від друзів, або отримують інформацію від ЗМІ, яка у будь-якому випадку не оминає дитячої свідомості і обов'язково знаходить у ній певну, насамперед оцінкову, реакцію-відповідь. Тому у людини завше існують ті чи інші релігійні уявлення та містяться конкретні образи, розуміння і потрактування Бога чи інших релігійних постатей [3, с. 48 - 50].
Уявлення про Бога залежать, безперечно, від тих знань, якими володіє дитина і які отримує від батьків, вчителів, друзів [2, c. 942]. Проте існує й інший компонент у вихованні, який впливає на характер і образ Бога в свідомості дитини - це поведінка батьків та їх стосунки з дитиною. Дитина витворює собі образ Бога на основі, в першу чергу, людей. Здебільшого "взірцями" є батьки. Діти схильні проектувати риси свого батька [1, с. 456], матері [1, с. 459], родичів [1, с. 793] на Бога.
Початок інтенсивних психологічних досліджень щодо формування релігійних уявлень зініціювала творчість З. Фройда. Так, він вважав, що образ Бога формується на зразок уявлень про батька, і особисте ставлення до Нього (Бога) зумовлене ставленням до тата. Цей образ (Бога) є суб'єктивним і досить змінним [8]. Таку залежність згодом підтвердило багато дослідників емпіричним шляхом. A.-М. Різзуто [5, с. 110, 161 - 164] наводить приклад з досліджень взаємозв'язків уявлень про Бога і про батька. Так, одна з опитаних, 22-річна студентка, на запитання "Як уявляєш Бога" та "Які відносини у дитинстві мала зі своїм татом" описує Бога: "…ніколи б не змінила своєї думки про те, що Бог існує, я завжди його любила і любитиму. Думаю, Він великий і всемогутній, бо допоміг у важких хвилинах мого життя"; описує батька: "…з усіх членів сім'ї його любила найбільше. Був доброю людиною. Не замінила б його нізащо. Він був просто ангелом, ніколи нікому не перечить"; Бог: "…ніколи не почувалася далеко від Нього, завжди відчуваю його присутність"; батько: "…завжди поруч - вдома або біля дому"; Бог: "…думаю, Бог сприяє мені у реалізації моїх потреб…"; батько: "…тато багато працював на благо нашої сім'ї".
У наведеному прикладі яскраво проглядається позитивне ставлення дівчини до тата і також позитивне ставлення до Бога. Більше того, бачимо, що відбувається проекція не лише абстрактних характеристик (добрий, милосердний), а навіть і суто побутових функцій і успішність їх реалізації батьком на усвідомлення турботи і опіки Бога до самої дівчини.
Це лише одиничний приклад, на який спиралося чимало авторів, цитуючи його в підручниках з психології релігії, що виходили друком за кордоном. Факт проекції рис батька на образ Бога неодноразово [3; 5] перевірявся і щоразу підтверджувався на значних групах досліджуваних; проте існуючі в психології дослідження стосуються здебільш релігійних уявлень в дітей. Що ж до пізнішого етапу особистісного розвитку, особливо коли вплив батьків на дітей перестає бути домінантним (це стосується підліткового і юнацького віку), то немає достатньої кількості досліджень, які показали б, що відбувається у сфері релігійних уявлень та переживань на вікових етапах 11 - 15 та 16 - 19 років, наскільки тут є значними відносини з батьками для формування того чи іншого типу ставлення до Бога.
Теоретичний аналіз проблеми До питання впливу ставлення дітей до своїх батьків на формування розуміння і ставлення до Бога зверталось багато авторів. Зокрема, З. Фройд вважав, що релігійність, уявлення про Бога, релігійні образи є вимислені й утворені самою людиною засоби, які повинні допомогти тоді, коли людину охоплює почуття меншовартості і усвідомлення свого безсилля перед Всесвітом. Образ Бога, який витворює для себе кожна людина, - це узагальнений образ Всесильного батька, який здійснює опіку над дитиною, і саме Він повинен дати дорослій людині почуття безпеки, захисту, яке дуже схоже на те почуття, що його отримує дитина, яка перебуває під опікою люблячого й дбайливого тата [8].
Погляди А.-М. Різзуто є продовженням поглядів З. Фройда про роль батька у формування в дитини (особливо хлопця) образу Бога. Найістотнішими розбіжностями поглядів З. Фройда і А.-М. Різзуто є те, що формуванню образу Бога у свідомості дитини варто завдячувати не лише батькові дитини (його оцінці дитиною), а й найближчому соціальному середовищу. А.-М. Різзуто стверджує, що матір, бабуся чи дідусь, родичі, вихователі, опікуни можуть мати такий же вплив на формування образу Бога та релігійних уявлень особистості, яка розвивається, як і батько [5, с. 186 - 191]. В Україні подібних досліджень практично не проводилося.
Враховуючи це, ми провели дослідження, в якому прагнули визначити, чи справді впливають на ставлення осіб юнацького віку до Бога їх стосунки з батьками, які домінували у них тоді, коли юнаки і дівчата були дітьми 6 - 12 років. На думку польського богослова і психолога В. Прежини [4], саме в молодшому шкільному віці відбувається формування в свідомості дитини образу Бога, який залишиться у неї, щоправда, з незначними видозмінами, зумовленими індивідуальним життєвим досвідом, аж до дорослого віку.
Мета дослідження Метою праці є дослідити, яким чином спогади про дитячо-батьківські стосунки відображені у ставленні молоді до Бога.
Основні завдання, які постали перед нами у зв'язку із задекларованою метою дослідження, є: 1) з'ясувати ретроспективне ставлення юнаків і юнок щодо своїх відносин з батьками; 2) виявити можливі взаємозв'язки між ставленнями до Бога осіб юнацького віку та їх ретроспективними (до 12-тирічного віку) оцінками ставлень до них і батьків.
Ми припустили, що ставлення молоді до Бога зумовлене впливами, які хлопці і дівчата, в їхній суб'єктивній оцінці, зазнали ще у періодсвого дитинства (у віці 6 - 12 років).
Опис групи досліджуваних В ході дослідження було опитано 102 молодих людей віком 16 - 19 років, серед яких було 40 хлопців та 62 дівчини. Усі досліджувані були студентами 1 - 2-х курсів вищих навчальних закладів Львова: 43 - студенти Львівського національного університету ім. І. Франка; 36 - студенти Львівської академії друкарства; 23 - студенти Національного університету "Львівська політехніка". У дослідженні взяли участь лише студенти з повних сімей, коли батько, матір та юнак (юнка) проживають разом.
Використані методики В дослідженні ми використовували методику Є. Шимолона і методику А. Рое та М. Сігельмана.
Методика "Skalа leku i fascynacji" - "Шкала страху та захоплення" [6] створена польським психологом Є. Шимолоном.
Loading...

 
 

Цікаве