WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Два світогляди вчителя - Реферат

Два світогляди вчителя - Реферат

Доповнюваність різних опозицій, тенденцій, центрів, ситуацій, характерів, культур у педагогічному процесі має випадковий, ситуаційний, біфуркаційний, динамічний, мінливий характер. Одні з них можуть зменшувати на певний час свій вплив, інші - посилювати, а ще інші можуть взагалі зникати, аби знову виринути в новій якості. Але в цих суперечливих процесах взаємодії завжди існуютьяк тенденції роз'єднання, так і об'єднання. Вчитель, мислячи діалогічно, повинен уміти "повернутися на початок" опозиції, зрозуміти її "оголеність", чистоту з тим, аби мати можливість простежити її вплив на педагогічний процес, зрозуміти, які тенденції вона в ньому породить.
Трагізм характерів героїв Ф. Достоєвського в тому, що їх особистості показано у своєму "началі", "оголеності", "чистоті", у своїй людській глибині, глибині безмежній, яку не зрозуміти в повсякденному спілкуванні, в глибині сакральній. Такі "начала", "оголеність", "чистота", "глибина", за Ф. Достоєвським, незламні, незмінні в людині, вони визначають її життя, долю. Ця "глибина" у своїй "оголеності" і "початковості" далеко не завжди сприймається в повсякденному житті. Але Ф. Достоєвський "вводить у життя" своїх героїв саме в такому вигляді. Тому їх особистості від початку драматичні, трагічні. Для підсилення драматизму письменник логічно підводить своїх героїв до напруженої кульмінації й трагічної розв'язки. Саме в такій розв'язці логічний кінець безкомпромісної оголеності й чистоти героїв Ф. Достоевського.
Ми проводимо аналогію між творчістю Ф. Достоєвського і творчістю вчителя, аби показати драматизм наслідків абсолютизації якоїсь опозиції в педагогічному процесі. Звичайно, навряд чи в цьому процесі траплятимуться перипетії й колізії героїв Ф. Достоєвського, проте нам здається, що в порівнянні є сенс. Він у тому, щоб учитель зрозумів, пережив й сприйняв драму однолінійності педагогічного процесу, пережив драму неможливості розвитку на цьому шляху.
Але це ще не все. Учитель має осмислити, пережити і прийняти неминучість виходу своєї діяльності з такої "однолінійності", виходу в нові виміри людської й педагогічної діяльності через творчість і відповідальний "нудительний" учинок, бо вихід з "примусу" буде для педагога набагато драматичнішим. Таке порівняння необхідне, щоб у педагога виникло бажання: "В усьому мені хочеться дійти до самої суті..." (Б. Пастернак), а також пробудити в нього спрагу вловити ту невиразну, збентежену доповнюваність різних опозицій, за великим рахунком - "вловити" творчість, педагогічну майстерність.
Розуміння й прийняття педагогом опозицій у педагогічному процесі в "огленій чистоті" створює передумови народження нового мислення вчителя - діалогічного. Отже, повернення до начал, оголеності опозицій у педагогічному процесі є умовою виникнення початків діалогу як нового мислення вчителя, як нового його світорозуміння, світовідчуття, світоспілкування. Таке повернення створює умови для діалогічного сприйняття опозицій, початку діалогічного становлення педагога, діалогіки його мислення, за якою, по суті, стоїть діалогіка відповідних культур.
Повернення вчителя в первинність опозицій створює нову ситуацію - ситуацію смислоутворення - "з діалогом …між "Я" завершеним, остаточним, кінцевим - і "Я" миттєвим, невпорядкованим, здатним ще перевирішити свою долю" [5, с. 56]. У цій точці й починає формуватися у вчителя одна з основних ідей діалогізму М. Бахтіна, зміст якої викладено в щойно процитованій фразі В. Біблера. Повернення вчителя до засад опозицій фокусує драматизм ситуації неможливості одно-логіки розвитку педагогічного процесу, одно-логіки мислення педагога і створює умови для не менш драматичного становлення діалогіки педагогічного процесу, діалогіки мислення вчителя. Саме в такому "початковому кристалі" в уяві опозицій простежуються діалогіки парадигм і культур, яким вони належать.
Хоча педагогічний процес у школі, університеті має в часі початок і кінець, але він ніколи не може бути "односпрямованим" за суттю. Педагогічний процес - це особливий хронотоп: одночасне прагнення до простоти, однозначності, закону в розумінні природних (точних) наук і прагнення до хаосу, свободи, ускладненості; прагнення до свободи людських помислів, пристрастей, вчинків і прагнення до моральних правил суспільства, морального нудительства. І це все так, бо такі ж протиріччя властиві учасникові педагогічного процесу як людині.
Описати зустріч двох, трьох і більше різних опозицій можна тільки в тексті поліфонічного твору, а не методами природничних наук. Така зустріч - це занурення в одну з опозицій і сходження в іншу, знову занурення в першу - і так до нескінченності. В такій складній перипетії і створюється у вчителя образ педагогічного процесу не у вигляді наукових моделей і схем, теорій і парадигм, а як образ культури.
Література:
1. Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды. - М.: Педагогика, 1989. - 560 с.
2. Бахтин М. М. Проблема текста в лингвистике, философии и других гуманитарных науках // Литературно-критические статьи / Сост. С. Бочаров и В. Кожинов. - М.: Худож. лит., 1986. - С. 472 - 500.
3. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советский писатель, 1963. - 362 с.
4. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - Искусство, 1986. - 445 с.
5. Библер В. С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. - М.: Изд. Прогресс, Гнозис, 1991. - 176 с.
6. Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. - М.: Полит. литература, 1991. - 413 с.
7. Бубер М. Я и ты // Два образа веры / Под. ред. П. С. Гуревича и др. - М.: Республика, 1995. - С. 93 - 124.
8. Гончаренко С. У., Кушнір В. А. Методологія як важливий складник наукового дослідження в педагогіці // Неперервна професійна освіта: теорія і практика // Науково-методичний журнал. - 2002. - Випуск 4 (8). - С. 15 - 22.
9. Гмурман В. Е., Королев Ф. Ф. Основные понятия (категории) педагогической науки // Общие основы педагогики. - М.: Просвещение, 1967. - С. 92 - 138.
10. Горский Д. П. Определение (логико-методологические проблемы). - М.: Мысль, 1974. - 312 с.
11. Гуревич П. С. Культурология. - М.: Знание, 1998. - 288 с.
12. Добров Г. М. Наука про науку. - / Отв. ред. Н. В. Новикова. - Київ: Наук. думка, 1989. - 304 с.
13. Каган М. С. Философия культуры. - Санкт-Петербург: Петрополис, 1996. - 415 с.
14. Кушнір В. А. Гуманітарне мислення вчителя // Соціальна психологія. - 2004. - № 4 (6). - С. 81 - 95.
15. Кушнір В. А. Системний аналіз педагогічного процесу: методологічний аспект. - Кіровоград: КДПУ, 2001. - 348 с.
16. Сноу Ч. Две культуры. - М.: Мир, 1973. - 79 с.
17. Соціолого-педагогічний словник / За ред. В. В. Радула.- К.: ЕксОб, 2004.- 304 с.
18. Кушнір В. Два світогляди вчителя // Соціальна психологія. - 2004. - № 6 (8). - C.146-160
19. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве