WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Два світогляди вчителя - Реферат

Два світогляди вчителя - Реферат

подій. Все це детермінує його особистість, впливає на її формування і розвиток. Вчинки вчителя в умовах свободи і труднощів історичного періоду детермінувалися не тільки педагогічним світом. Вчитель опинивсянаодинці з історією з усіма її перепитіями. Історія поставила його перед необхідністю власного відповідального вибору, вибору своєї професійної долі. Його погляди в новому просторі свободи на педагогіку, педагогічний світ, організацію педагогічного процесу і на себе в ньому формуються і як моральний та відповідальний вибір, як вчинок у бахтінскому розумінні. Свобода особи в педагогічному процесі внесла додаткові проблеми його організації, адже в умовах свободи завжди є вибір у вигляді "нудительного" вчинку.
Нові соціальні реалії, ринкові відносини, інформаційний вибух, значна кількість інформаційних технологій з навчальними програмами різних напрямків в умовах свободи породили проблему виявлення, загострення і навіть сутичок різних взаємодоповнюваних процесів-опозицій у педагогічному процесі, що в умовах "єдино вірного учіння" не могли проявитися в повну силу. Свобода породила плюралізм думок, наукових підходів, парадигм, методів, методик, засобів у педагогіці, серед яких можуть бути й суперечливі у вигляді опозицій. Взаємозумовленість таких опозицій, їх боротьба і єдність, взаємоперехід однієї в іншу існують в педагогічному процесі на основі доповнюваності, а не виключеності. Отже, взаємодоповнюваність опозицій у педагогічному процесі стала істотним чинником самовизначення особистості, самодетермінації педагогічного процесу в цілому. Серед чинних опозицій варто назвати такі: наука і культура, необхідність і свобода, упорядкованість і хаос, стихійність і гармонійність, спонтанність і закономірність. Ці та інші опозиції в педагогічному процесі як грані його самодетермінації у всій повноті проявів в умовах свободи породжують для вчителя "відчайдушні труднощі" (В. Біблер), сумніви, вкрай загострюють відповідальність вибору. Знамените шекспірівське "бути чи не бути" проявляється у формі індивідуального вибору, морального вчинку, "нудительства" (М. Бахтін). Адже тепер немає жорсткої схеми педагогічної діяльності, "примусовості", магістрального річища, єдино правильної ідеології й теорії пізнання, за якими вчитель міг би сховати свою моральність, покривити душею при відповідальному виборі.
Відповідальність стає все більш не "зовнішньою" (перед кимось або чимось), а "внутрішньою", "нудительно-моральною". Зауважмо, що "дрейф" педагогічної думки, педагогічного розуму від "накоучіння" до "культури гуманітарної" здійснюється разом із "дрейфом" у тому ж напрямку "соціального розуму". Інакше - процес занурення педагогічного світу в культуру відбувається під впливом потужних історичних процесів у суспільстві. Все більше філософи, соціологи, психологи, педагоги, політологи центром своїх теорій і практик обирають людину з її індивідуально-конкретними характеристиками, а не з абстрактно-середньостатистичними властивостями. Такий процес викликав потребу розв'язати низку складних проблем існування та розвитку людини, які не можуть бути вирішені тільки в межах ідей "наукоучіння", гносеології, раціонально-технічно організованого суспільства. Для прикладу можна назвати виникнення гуманістичної соціології, гуманістичної педагогіки, гуманістичного підходу в психотерапії.
Доповнюваність, як нова форма мислення педагога в умовах свободи опозицій для "пізнавального розуму", непроста. Адже такий розум звик до простої однозначності й абсолютності системи координат, яка визначала діяльність педагога. На зміну простим лінійним уявленням про розвиток педагогічного процесу у вигляді магістрального русла прийшли багатозначні, варіативні уявлення. Виникла цілком нова для вчителя ситуація "МІЖ" - між опозиціями. Це ситуація власного вибору у вигляді морального вчинку. Адже крім моральності тут більше ні на що спертися. Ситуація "МІЖ" породжує нові труднощі й проблеми організації та управління педагогічним процесом. Бо свобода цієї ситуації припускає свободу вибору своєї поведінки й учнями. Вибір поведінки й діяльності учня не завжди відповідає задумам педагога, меті педагогічного процесу, що може проявитися в порушеннях дисципліни, безвідповідальному ставленні до позакласних занять і домашньої підготовки. Тоді починається "втеча від свободи", втеча вчителя від цієї непевності й нестійкості. Педагогові важливо зрозуміти, що його особисте усвідомлення необхідності переходу до "культурності" педагогічного процесу ще не означає механічного перемикання педагогічного процесу в новий режим функціонування. Для такого переходу потрібні час, напруга фізичних і духовних сил, оволодіння новими методами й формами діяльності. По суті йдеться про новий якісний рівень фахової підготовки педагога, вищий рівень його майстерності.
Як уже зрозуміло з попереднього, одними з найзагальніших опозицій у педагогічному процесі виступають цивілізація і культура (гуманітарна). Вчителю важливо розуміти, що розвиток науки і техніки, інформаційний вибух, ринкові відносини надзвичайно ускладнюють процеси навчання й виховання - тут "традиційні методи" стають проблематичними. В основі "традиційних методів" лежить принцип "створення досконалої моделі навчання й виховання" з урахуванням вікових, групових, індивідуальних особливостей учнів і студентів. Головне в такій парадигмі те, що центром педагогічного процесу буде певна схема, технологія, можливо й досить науково обґрунтована, до якої будуть "вміщуватися" учні й студенти. Проте практичний досвід і наукові дослідження свідчать, що створення ефективних схем навчання і виховання викликає все більші труднощі. Основна трудність - зростаючі вимоги до цілей і завдань педагогічного процесу та реальних можливостей людини.
Традиційні методи добре спрацьовували при відносно невеликому обсягу інформації, при порівняно простих видах діяльності й міжлюдських стосунків. Після ж інформаційного вибуху, в результаті чого лавиноподібно (за експоненціальним законом) зростає кількість наукової та іншої інформації [12, с. 75 - 76]. Все більше її зберігається, опрацьовується і подається за допомогою найсучасніших засобів. Інформація через масові засоби її поширення не тільки доноситься до споживача, але й потужно психологічно впливає на людей. Ринкові відносини, сучасні технічні засоби комунікації різко підвищили розмаїття зв'язків між людьми, у першу чергу особистісних. Вже не існує державних, релігійних, національних та інших меж для дистанційного спілкування й передачі інформації. Педагогічний процес відчуває це як тиск і вплив цивілізації. У таких людино-соціально-інформаційно-технологічно-технічних відносинах, що ускладнилися, жодна педагогічна схема сама по собі не зможе задовольнити всіх учасників педагогічного процесу.
Традиційна схема навчання-виховання активна однобічно. Вона прагне активізувати учасника педагогічного процесу, ввести його в оптимальний режим роботи. При
Loading...

 
 

Цікаве