WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Два світогляди вчителя - Реферат

Два світогляди вчителя - Реферат

тексті, через текст М. Бахтін розуміє процес діалогу. Текстоточений контекстом. В діалозі формується певне специфічне поле можливостей двох чи кількох суб'єктів, у якому й відбувається взаємопізнання-взаєморозуміння учителя та учня чи учнів.
Учитель створює уявлення про учня у вигляді тексту на певній мові (письмовій, усній, жестів). Це його уявлення, його образ, його бачення. Сукупність різних наукових властивостей-особливостей конкретного учня є тільки частиною такого образу. Учень (чи педагогічний процес) в уявленнях біблерівського наукоучіння "має" певні, визначальні, другорядні й іншого роду властивості-особливості. Тоді як "бути" виражає нескінченно-можливо природу учня, педагогічного процесу в цілому: "Бути означає бути багатьма - бути означає бути єдиним, єдиним, що замикається на собі" (В. Біблер [6, с. 5]. Отже, "бути" виражає всю буттєвість педагогічного процесу, учня та вчителя в ньому. Вчитель творить педагогічний процес не мовою понять, а у вигляді тексту. Науково-гносеологічні уявлення про педагогічний процес формують, за висловом В. Біблера, "пізнавальний розум" учителя. Можна сказати, що "розум пізнавальний - лише один із голосів у поліфонії людського розуміння" [6, с. 24] педагогічного процесу.
Образ педагогічного процесу, учня в ньому у вигляді тексту є завжди творчістю суб'єкта-вчителя, виявленням свободи його дій. "Істинно творчий текст завжди є якоюсь мірою вільне і непередбачене емпіричною необхідністю одкровення особистості. Тому він (у своєму вільному ядрі) не припускає ні казуального, ні наукового передбачення" [2, с. 477]. Стосовно пізнання-розуміння учня, це означає, що процес пізнання-розуміння вчителем учня не зводиться тільки до наукових методів, є багато в чому творчим і суб'єктивним. І тут приховується небезпека, адже під "суб'єктивністю" можна розуміти "усе, що завгодно". Проте в діалозі таке неможливе. Діалог створює спільну суб'єктно-суб'єктну структуру вчителя й учня, створює нову спільність "Я - Ти" (М. Бубер [7]), "Я та Інший" (М. Бахтін [3]). У такій єдності думка вчителя про учня завжди двоголоса, а якщо взяти до уваги весь педагогічний процес, то й багатоголоса.
Не можна зрозуміти людину й через монолог, навіть і через обмін монологами, бо при цьому не створюється діалогічної спільності взаєморозуміння. Діалог неможливо організувати науково у розумінні точних наук, тобто у вигляді чітких правил, алгоритмів. Діалог завжди вільний, спонтанний, непередбачуваний, незакінчений, недоговорений, відкритий. "Бахтінский діалог може бути послідовно зрозумілим тільки в мікрокосмосі "тексту" і (особливо) "твору". Тільки в такому контексті діалог доводиться до логічного осмислення. Коли діалог розуміється як закінчене (=відкрите) художнє ціле, тобто як "твір", тоді він розуміється як єдина (і цілісна) монада гуманітарного мислення - мислення "про" суб'єкт, мислення, до суб'єкта звернене" [5, с. 27]. Саме гуманітарні науки дозволяють пізнавати-розуміти людину, створювати уявлення про неї у вигляді тексту. "Гуманітарні науки, - писав М. Бахтін, - науки про людину в її специфіці, а не в безмовній речі і природному явищі. Людина в її людській специфіці завжди виражає себе (говорить), тобто створює текст (хоча б потенційний). Там, де людина вивчається поза текстом і незалежно від нього, це вже не гуманітарні науки (анатомія й фізіологія людини тощо)" [4, с. 301].
Діалог для вчителя - це парадигма світорозуміння, світовідчуття, світоспілкування. Бахтінский діалог повертає вчителя до точки виникнення, на початок двох культур (гуманітарної й природничої), що, користуючись мовою В. Біблера, можна назвати позагносеологічною культурою розуму, що спілкується, і культурою розуму, що пізнає [5]. Діалог вчителя й учня - це не повідомлення (як певна одноразова подія) і навіть не обмін повідомленнями як послідовність одноразових подій. Обмін повідомленнями завжди співзвучний із такими поняттями "пізнавального розуму", як дискретний, кінцевий, визначений, прогнозований, алгоритмічний, планований, усвідомлений, змістовний. Діалог з учнем - це процес "втягування" вчителя й учня в новий світ - світ на двох, у світ співбуттєвості, інтимності, повноти почуттів, незавершеності, згоди, довіри, надії, очікуваня, переосмислення, змін. У такий світ діалог через контекст втягує увесь світ. Діалог М. Бахтіна можна зрозуміти тільки в історичному й творчому пафосі культурологічного розуміння людського життя і педагогічного процесу як його частини, людського спілкування. Педагогічний процес багато в чому є текст і твір учителя. Від того, як його буде "написано", залежить його характер, "самопочуття" учасників. Якщо твір "педагогічний процес" буде написано з позицій пізнавального розуму, то його учасник (учень) неминуче почуває якусь неповноцінність, нежиттєвість, неадекватність, незатишність. У такому педагогічному процесі гносеологічні знання будуть його центром, а учні - певними умовами перебігу. Особистість учня не матиме достатньої кількості ступенів свободи для своєї зміни і, тим більше, успішного розвитку. Вона розвиватиметься в напрямку гносеологічних знань, умінь, навичок, які надають необхідний, але досить вузький аспект розвитку особистості учня.
Виходячи з положення про педагогічний процес як частину "буття в культурі", ми обов'язково зачіпаємо питання двох культур, двох опозицій - культури гуманітарної (або, в розумінні М. Кагана, [13] просто культури) й культури технократичної - цивілізації. Тому що саме звідти, від джерел, з початкової точки й формується розуміння вчителя про ці дві культури та їх вплив на розуміння і сприймання педагогічного процесу. Саме в початковій точці в учителя формується уява спочатку тексту окремих фрагментів, які потім поступово кристалізуються в усвідомлені й чіткі ідеї, естетично завершений твір - "педагогічний процес".
На який шлях із відправної точки стане вчитель? На шлях гуманітарного чи раціонального мислення - розуміння - сприймання педагогічного процесу? Методологічна підготовка покликана пояснити педагогові сильні й слабкі сторони обох шляхів становлення, а також необхідність їх доповнюваності в організації педагогічного процесу. Доповнюваність має сформуватися у мисленні вчителя як біблерівська діалогіка двох підходів, двох парадигм, що віддзеркалюють діалог культури природничої й культури гуманітарної.
Педагогічний процес не може бути поза культурою. "Бахтінська ідея культури - це ідея культури як осередку всіх інших (соціальних, духовних, логічних, емоційних, моральних, естетичних) смислів людського буття" [5, с. 38]. Саме в культурі сучасного суспільства зосереджені людська думка, душевне життя, духовність, долі й останні рішення людей, хвороби і пороки, соціальні катастрофи і проблеми минулого і нинішнього сторіч. Все це так чи інак проектується на педагогічний процес, учителя, учнів. У ХХ столітті - столітті великих потрясінь - ми знову перебували на початку виникнення нових тенденцій в
Loading...

 
 

Цікаве