WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Діалогічне дослідження надії - Реферат

Діалогічне дослідження надії - Реферат


Реферат на тему:
Діалогічне дослідження надії
Почуття надії належить до тих феноменів людського існування, реальність і життєве значення яких очевидні, проте сутність і природа його у психології досліджувалися мало. У цій розвідці ми виходимо з переконання, що почуття надії є одним з фундаментальних людських почуттів, а проблема надії є актуальною і перспективною проблемою психологічних досліджень.
Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб визначити теоретико-методичні принципи й особливості психодіагностики почуття надії з погляду інтерсуб'єктно-діалогічного підходу.
Завдання теоретико-методичного дослідження почуття надії такі: по-перше, розкрити інтерсуб'єктно-діалогічну, екзистенційно-онтологічну природу почуття надії й окреслити перспективи дослідження надії як духовно-діалогічного феномена;по-друге, описати й проаналізувати основні особливості розробленого нами поліфонічного опитувальника "Надія" як інтерсуб'єктно-діалогічної методики дослідження надії особистості1; по-третє, охарактеризувати основні конструктивно-методичні принципи інтерсуб'єктно-діалогічної (поліфонічної) методики психодіагностики почуття надії.
Здійснюючи перше завдання, ми проаналізували сучасний стан дослідження психології надії у науково-філософській та гуманітарно-психологічній літературі і змушені констатувати вкрай малу вивченість проблеми (особливо у вітчизняній психології). В результаті аналізу психологічних досліджень надії виокремлюємо два основні науково-парадигмальні підходи до розуміння й дослідження цього феномена: суб'єктно-позитивістський та екзистенційно-онтологічний.
Більшість досліджень психології надії виконана з позицій суб'єктно-позитивістського підходу, який полягає в тому, що почуття надії розуміється як певний компонент, як механізм людської психіки, функція якого - забезпечувати позитивно-оптимістичне ставлення особистості до життя, людей і світу. Надія розглядається як узагальнене очікування сприятливого результату подій, як різновид локусу контролю особистості або як один з моментів саморегуляції поведінки. Дехто з дослідників вважає, що надія пов'язана зі спрямованістю особи, системою її мотиваційно-ціннісних орієнтацій та соціально-психологічних диспозицій.
Раціоналістично-суб'єктнє розуміння надії відображає низку важливих й істотних особливостей почуття надії, але воно від самого початку редукує багатовимірно-поліфонічну, органічно-цілісну, онтологічно-екзистенційну природу феномена надії до її функціонально-парціальної, раціоналістично-активістської проекції як локального "механізму" психіки.
Обмеженість суб'єктно-раціоналістичного розуміння природи надії з особливою очевидністю проявляється у побудові методів психодіагностики надії. Одним з перших психодіагностичну методику вимірювання надії розробив американський психолог C. Снайдер з колегами [10; 21]. В основі цієї методики лежить уявлення про те, що почуття надії виражає найважливіші життєві диспозиції людини, серед яких головну роль відіграють два компоненти: "сила волі" та "здатність знаходити шляхи вирішення проблем". Параметр "сили волі" відображає почуття розумової енергії, рішучості, включеності особистості і, зрештою, її рушійну силу, а другий компонент виявляє здатність людини відшукувати ефективні шляхи для досягнення поставленої мети.
У російській психології першим до вивчення почуття надії звернувся К. Муздибаєв [9; 10]. Він розглядає надію як диспозицію особистості, тобто як готовність до оцінки можливого, що виникає при очікуванні якогось важливого й важкодоступного блага, а також як готовність до послідовного поведінкового акту заради досягнення цього блага.
В широкому комплексному дослідженні психології надії К. Муздибаєв узяв за основу методику вивчення надії C. Снайдера [21] і на великій вибірці випробовуваних (700 дорослих людей семи соціальних груп: робітники, службовці-бюджетники, службовці приватного сектора, керівники установ, студенти, безробітні, пенсіонери) адаптував її до умов вітчизняної психокультури. Незважаючи на дуже широкий спектр соціально-особистісних корелятів почуття надії (який вказує на можливість розширення феноменологічного її розуміння), К. Муздибаєв розглядає згадані чинники як зовнішні відносно двопараметричної психометричної моделі надії, покладеної в основу тесту.
З погляду екзистенційно-онтологічного підходу, почуття надії має духовно-онтологічну, інтерсуб'єктно-діалогічну природу, а її зміст глибший і багатший, ніж це видається з раціоналістично-позитивістських уявлень і концепцій. Підставою для подібного розуміння надії є погляди таких філософів і духовних мислителів, як М. Бердяєв [1], С. Франк [15; 16), П. Флоренський [12; 13], М. Лоський [8], М. Бубер [2], Е. Муньє [20], Е. Фромм [18; 19], В. Франкл [17] та інші. Їх об'єднує віра в людину, у її здатність до добра, любові, творчості, гармонії і самоздійснення в глибокому зв'язку з іншими людьми, зі світом, з Богом. Етична філософія духовних мислителів виходить з того, що екзистенційний гуманізм і трансцендентальний персоналізм людського буття є онтологічною основою надії людини, а сама надія відкриває шляхи збагнення смислу людського життя й сповнена глибокої віри у можливості людини. Отже, надія постає як екзистенційно-онтологічне, духовно-діалогічне почуття, що виражає ставлення людини до широкого кола життєвих явищ і цінностей, які надають їй психологічну опору й орієнтацію у сьогоденні й потенційно можливому (духовно-трансцендентному) житті. Почуття надії втілює в собі екзистенційно-онтологічну глибину й духовно-смислову повноту життєвого ставлення особи до людей, самої себе й до світу в цілому. Внаслідок своєї онтологічної глибини й феноменологічної повноти, почуття надії має складну, поліфонічну природу, що підлягає науково-психологічному вивченню.
Стосовно другого завдання дослідження, то підкреслимо, що, будучи поліфонічним феноменом екзистенційно-духовного буття людини, почуття надії має інтерсуб'єктно-діалогічну природу. Керуючись таким підходом, ми розробили методику психодіагностики надії - поліфонічний опитувальник "Надія".
У змістово-феноменологічному плані почуття надії людини є цілісно-процесуальною єдністю численних суб'єктно-діяльнісних та мотиваційно-ціннісних утворень. Згідно з ідеями інтерсуб'єктно-діалогічного підходу Г. Ковальова [6; 7], Т. Флоренської [14] та нашими розробками [4; 5], ми висуваємо центральну теоретико-емпіричну (змістово-феноменологічну) гіпотезу: основу змісту почуття надії становлять три види її особливостей (параметрів) - об'єктні, суб'єктні та інтерсуб'єктні.
Згідно з нашою гіпотезою, до об'єктних компонентів (параметрів) опитувальника "Надія" відносяться три особливості надії: л) віра в магію; м) орієнтація у часі; п) здоров'я.
До числа суб'єктних особливостей (параметрів) опитувальника "Надія" входять: а) знання й уміння; б) індивідуальність; в) сила волі; ж) ставлення до суспільства; до) професійність; р) соціальний статус; з) раціональність; т) почуттяй емоції; х) уміння знаходити шляхи вирішення проблем.
До інтерсуб'єктних особливостей опитувальника належать: г) відносини з людьми; д) ставлення до любові; е) духовні почуття; з) творчість; і) ставлення
Loading...

 
 

Цікаве