WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Гуманітарне мислення вчителя - Реферат

Гуманітарне мислення вчителя - Реферат

світогляду.
Хочемо ми того чи ні, алев педагогічному процесі існують "різні жанри мислення" (математиків, фізиків, філологів, істориків, філософів тощо) як певні "часткові" форми мислення взагалі. Можна назвати це "стилями" мислення або ще чимось. Але все ж це щось "часткове", особливе стосовно "мислення взагалі". Навіть у колі математиків можна говорити про "різні жанри мислення". Для розуміння особливості таких "жанрів" повернемося до біблерівської вихідної позиції, до "оголеності", до джерел, щоб побачити і зрозуміти першопричину "різних мислень".
Так, геометрія Евкліда, розглядаючи просторові форми і співвідношення реального світу, формує в людині "своє" світорозуміння, світовідчуття, світосприймання. Важливо, що Евклідова геометрія формує уявлення про світ у вигляді просторово-статичної картини - як зріз у "застиглу мить". Це одна з численних наукових форм відображення світу. У такій геометрії взагалі не існує часу. Нова геометрія простору-часу - геометрія Мінковського-Ейнштейна. Але й вона не дає повної картини світу. У математичному аналізі "одвічна сутність" - у певній динаміці, у прагненні до ідеалу, до межі. Межа, як певне ідеальне уявлення про реальність, як якесь її "точне" відображення, якого ми ніколи не досягаємо в реальному житті. Межа, як певна "чиста" властивість нашого реального світу, абсолютної чистоти якої в більшості випадків у реальному житті досягти неможливо. Різні геометрії, математичний аналіз відображають певні "часткові" властивості реального світу. Проте людина, зокрема вчитель і учень, живе не серед "властивостей", а серед цілісних об'єктів реального світу. Вчитель працює не зі списком властивостей, а з учнем як тотальною, неподільною цілісністю, індивідуальністю, унікальністю. Для опису такої унікальної цілісності використовуються гуманітарні науки, які описують реальний світ цілісними й унікальними образами. І в такому розумінні, очевидно, можна говорити про гуманітарне мислення.
Вчителю доводиться мати справу з особистостями, у кожної з яких своє світорозуміння, світовідчуття, світогляд, які породжують "своє" особистісно-індивідуальне мислення, і його повинен зрозуміти вчитель, щоб успішно донести істину до свідомості учня. Звичайно, учень - це не І. Ньютон, А. Ейнштейн чи Ф. Достоєвський. Але він людина, отож має унікальне мислення, що дозволяє йому по-своєму бачити і розуміти світ.
Отже, з одного боку, існують певні "часткові мислення" математика, фізика, гуманітарія, які є особливими стосовно "мислення взагалі", тобто мислення як психічного, фізіологічного, фізичного процесу. З іншого боку, можна і потрібно (для вчителя) говорити про мислення конкретної людини, конкретної особистості.
Усе, що ми говоримо про "різні мислення", повинно підвести до головного - бахтінського розуміння гуманітарного мислення вчителя. Як і В. Біблеру, нам не хочеться, щоб це мислення було якимось частковим щодо загального мислення, бо тоді вчитель здаватиметься недоуком. А якщо так, то "гуманітарне мислення залишається (уперше стає) мисленням, тільки будучи - стаючи - загальним, єдиним, всеохоплюючим" [5]. Відтак гуманітарне мислення вчителя не є "частковим мисленням" (математика, фізика, філолога, філософа) і не "частковим мисленням" "часткової особистості" (Іваненка, Петренка, Сидоренка) як певним різновидом мислення як такого.
Але що ж це тоді за мислення, яке не є і не "частковим", і не "мисленням взагалі"? В яку площину громадського життя і культури виводить це поняття? Тут знову дилема опозицій: "часткове мислення" - "загальне мислення". Та оскільки наша робота спрямована проти "чіткої" дихотомії як ізольованих двох полюсів, спрямована на їхню нечітку доповнюваність, то поняття гуманітарного мислення не вкладається в цю дихотомію. Гуманітарне мислення педагога - це "інше мислення", це "особливе загальне" (В. Біблер). Загальність у тому, що педагог гуманітарного мислення розуміє і сприймає полі-думки "часткових мислень" (математиків, фізиків, філософів, філологів, художників, окремих особистостей). Отже, гуманітарність мислення вчителя в бахтінських уявленнях пов'язується, в першу чергу, не з гуманітарними чи природничими науками, а з визнанням і сприйняттям "різних мислень", з розумінням їх доповнюваності. У цьому особливість і загальність гуманітарного мислення педагога, його "чудність" як "неможливість поєднання особливого і загального".
Гуманітарне мислення педагога - це буберівський стан "МІЖ" (між різними частковими мисленнями фізика, математика, філолога, філософа, окремих особистостей). Це і діалогіка В. Біблера, коли на зміну логіці мислення математика приходить логіка мислення філософа або філолога, коли різні логіки можуть бути одночасно присутніми у мисленні педагога. Це і бахтінське позаперебування, коли вчитель "виходить" із свого мислення і "входить" у мислення учня, виходить за межі часткового мислення математика або філолога в стан "між" ними. Гуманітарне мислення педагога - це "ненормальне" (у розумінні Т. Куна [17]) мислення, тобто таке, що виходить за рамки однієї парадигми; це "ненаукове мислення" (в уявленнях В. Біблера), тобто те, що виходить за рамки конкретної науки. У такому розумінні гуманітарне мислення фізика і математика нічим не відрізняється від гуманітарного мислення філолога, історика, і в цьому розумінні гуманітарне мислення педагога є загальним і єдиним. На думку В. Біблера, "можливо, що саме сходження "гуманітарності" до загального, до думки і пояснює основний зміст "внеску" М. Бахтіна в науку або у "інонаукове знання" ХХ сторіччя" [5, с. 66].
Гуманітарне мислення за М. Бахтіним - це мислення в текстах, а не в поняттях. Поняття закінчене, замкнуте, закрите, недоступне для розширення. Текст відкритий, доступний для доповнення, розширення. Гуманітарне мислення педагога є особливим "мовним жанром", особливою формою діалогу. Воно протистоїть гносеологічній раціональності мислення, яке обмежується рамками однієї науки, однієї парадигми, розмиває та особливою уявою "пов'язує" раціональність різних наукових підходів і парадигм, вивищується над частковим мисленням окремих наук, окремих особистостей. А відтак стає загальним. Гуманітарне мислення педагога не вміщується в жанр однієї парадигми, однієї науки, одного підходу, наприклад "класичного", "некласичного", "постнекласичного", "математики", "української мови", "історії". При гуманітарному мисленні вчителя відбувається перетворення пізнання педагогічного процесу в рамках одного жанру в його розуміння через діалог різних жанрів, через їх взаємні переливання, взаємні переходи, взаємні доповнення, через стан "між" ними. Воно є цілісним, таким, що не може вміститися в жоден жанр. Воно формується в результаті діалогічної взаємодії окремих жанрів. Зрозуміти це дуже важливо для вчителя. З одного боку, він має знати і розуміти різні жанри мислення, бо викладати конкретний предмет (наприклад, математику) у школах і гімназіях з різними ухилами краще в їхньому жанрі мислення.
Ще важливішою ця проблема
Loading...

 
 

Цікаве