WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Гуманітарне мислення вчителя - Реферат

Гуманітарне мислення вчителя - Реферат


Реферат на тему:
Гуманітарне мислення вчителя
У статті йдеться про загальну проблему співвідношення раціонального й гуманітарного поглядів на світ, їх взаємодії і взаємодоповнення, що виливається в науково-практичне завдання розуміння й формування в людині гуманітарного мислення. В основі положень статті - діалогічні ідеї М. Бахтіна [1; 2; 3; 4], М. Бубера [7], В. Біблера [5; 6], В. Зінченка [14], В. Роменця [19], які все активніше реалізуються в науці, зокрема в психології та педагогіці, у вигляді нових теорій, методів, методик, що віддзеркалюють діалогічне мислення як нову парадигму сприйняття світу.
Освіта, як система навчання й виховання, покликана формувати світогляд людини, її світовідчуття, світосприймання, світоспілкування. Від того, як мислитимуть люди, багато в чому залежить сприймання ідей плюралізму, демократії, раціонального влаштування суспільства. Саме цим ідеям, на думку автора, сприяє формування в учителів (учнів, студентів) гуманітарного мислення в розумінні М. Бахтіна.
Розвиток педагогічного процесу та участь в ньому учителя у вимірах різних опозицій (раціональність - ірраціональність, закономірність - спонтанність, стійкість - нестійкість, детермінізм - індетермінізм, загальне - окреме, унікальне - особливе, однозначне - неоднозначне, лінійне - нелінійне, порядок - хаос тощо) - це прорив у мисленні й свідомості у світ стану "МІЖ" [7]. Проте це не механічний вихід у нову просторову координату - це вихід у нову частину світу, новий континент, нову планету, це відкриття світу духу, культури, гуманітарної свідомості. Діалогічна свідомість і мислення вчителя - це занурення вчителя в одну опозицію й одночасне "позаперебування" відносно неї; понад те - це одночасне занурення в різні опозиції й "позаперебування" стосовно них, це стан "МІЖ" опозиціями, різними "Я". Так створюються передумови для діалогізму учителя між різними "Я", "Я і Ти", "Я і Інший" [4; 7].
Двозначність (навіть багатозначність!) нової свідомості, нового мислення іноді лякає педагогів. Адже це суперечить класичній формальній логіці, якими нас нашпиговували в інститутах, це вводить у педагогічний світ без чітких схем, у світ розпливчастий і мінливий, світ, у якому педагогові потрібно буде йти "не за схемою", а "попереду схеми". Це неспокійний світ творчості, а не логічного схематизму.
Можна ще додати - це світ "нудительства" (М. Бахтін), а не примусу, світ, у якому вчитель оголений, беззахисний, усі його запаси теоретичних моделей, схем і понять перетворюються тут на якусь пасивну потенційність, котру ще потрібно зуміти перетворити на актуальність. Це світ єдиного задуму, а не системи конкретних цілей і засобів їх досягнення. У такому світі вчитель відчуває себе спочатку незатишно, відчуває драму його сприйняття. А це важливий момент у житті педагога: чи сприйме він і чи переживе драму переходу до нового стану -становлення і розвитку, а чи залишиться з драмою "наукоучіння" [6], яке подає педагогічний світ у поняттях, моделях, теоріях, схемах? Зрештою - в догмах? Такий перехід не вписується у звичайну "еволюцію" зміни особистості педагога. Це кардинальний поворот його свідомості, мислення, діяльності. Це - вибір ним своєї фахової долі.
Услід за М. Бахтіним, можна сказати, що мисленню педагога властиві різні "жанри": "філософія", "антропологія", "психологія", "філологія", "мистецтво", "класика", "некласика", "постнекласика", "культурологія", "раціональність" і так далі. Залежно від того, в межах якого "жанру" відбувається мислення, й визначатиметься тип мислення педагога - "раціоналіста" чи "гуманітарія".
У першому випадку мислення здійснюється в жанрі класичної науки. Це мислення в поняттях, визначеннях, одно-логіки, аксіомах. Це, на загал, жанр "наукоучіння". Але мислення педагога може здійснюватися й у жанрі філософії, психології, культурології, антропології, мистецтва, а це вже ближче до гуманітарного жанру. Таке мислення здійснюється в "мислеобразах" [8]. Кожна наукова парадигма, науковий підхід, часткова наука визначають свій "жанр" мислення, свій "мовний жанр", що дозволяє розуміти й описувати педагогічний процес, його складові та явища в ньому специфічними засобами. Проте гуманітарне мислення педагога, відповідно до підходу М. Бахтіна, має здійснюватися в межах певного жанру й у той же час постійно виходити з них "у нескінченність спілкування" (В. Біблер) з іншими жанрами й формами "побудови цілого" (М. Бахтін).
Другим важливим моментом гуманітарного мислення, згідно з М. Бахтіним, є те, що воно повинно мати справу тільки з текстами, тобто з описами у вигляді тексту, контекстами, а не тільки з означеннями, списками властивостей, характерних ознак, що властиво для точних наук. Водночас мислення гуманітарія має постійно здійснюватися на виході з тексту, у діалозі з нескінченністю контексту, що втягується в текст і виходить за його межі. Текст, на одміну від наукових визначень, "багатий" саме своїм контекстом, який може безмежно охоплювати інші тексти, виходити за їх межі, узагалі мати "за-безмежні" властивості. Адже контекст не має чітких меж, немає "межі" його "поширеності", "широті", "образності".
Таким чином, гуманітарне мислення педагога в розумінні М. Бахтіна (згідно з логічною схемою В. Біблера [5]) припускає таке:
1а) уміння мислити, розуміти й описувати педагогічний процес та інші педагогічні явища в рамках (усередині) "жанру" однієї парадигми, одного підходу, однієї науки, що дозволяє "бачити і розуміти" педагогічне явище в площині цієї парадигми або підходу;
1б) одночасно виходити за рамки певного "жанру", тобто вступати в діалогічне спілкування з іншими підходами, парадигмами, з їх "жанрами" для побудови цілісної уяви, чого не можна досягти в площині одного "жанру";
2а) гуманітарне мислення педагога має справу тільки з текстами, усередині цього тексту, тобто з "описами", а не "визначеннями";
2б) гуманітарне мислення одночасно виходить за межі тексту, у діалог з іншими текстами, у нескінченний контекст тексту, який неявно охоплює інші тексти; через контекст педагог вступає в діалог з авторами інших текстів, із усією культурою.
Розширюючи й поглиблюючи один текст, гуманітарно мислячий педагог, перебуваючи усередині цього тексту, одночасно (через контекст) фокусує, втягує у свій текст інші тексти, аж до усієї світової культури. В такий спосіб в однім тексті може з'явитися діалог з іншими текстами, діалог з іншими авторами, діалог різних культур. Текст дає можливість вибору точки зору автора, який через вихід за межі тексту, через контекст і діалог з іншими текстами (автора з іншими авторами) і культурою в цілому концентрує погляд на тому чи іншому педагогічному явищі. Саме через текст автор має можливість вибору "системи координат" (свого центру) для розуміння й опису (у рамках тексту) того чи іншого явища.
Отже, гуманітарно мислячий педагог розуміє, сприймає й використовує у своїй діяльності поліцентричнісь педагогічного процесу, вміє "переходити" від одного
Loading...

 
 

Цікаве