WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вчинковий потенціал старшокласника - Реферат

Вчинковий потенціал старшокласника - Реферат

допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч. Спірмена. Порівняльний аналіз ієрархії ціннісних орієнтацій старшокласників дозволяє твердити, що для більшості з них (63 %) цінності, орієнтовані на самоактуалізацію, самоствердження, трансцендентну поведінку і власневчинок, не є внутрішнім стимулом індивідуального існування, а тому, розглядаючи структуру мотивації учнів крізь призму вчинкового потенціалу, можна припустити, що розв'язання проблемної ситуації більшість з них навряд чи мотивуватиме прагненнями вчинкового типу.
За допомогою методики "Оцінка рівня розвитку моральної свідомості" Л. Колберга [4] вивчались особливості дієвої та післядієвої компонент вчинкового потенціалу учнів на основі показників їхньої спроможності до моральної творчості, її прояву у можливих колізійних ситуаціях, а також раціонально-емоційного осмислення-переживання вчиненого.
Встановлено, що лише 28 % учнів потенційно спроможні справді творчо підійти до вирішення проблемних ситуацій. Найвищий відсоток склали старшокласники (55 %), можлива вчинкова активність яких певною мірою пригнічена залежністю від стереотипних форм життєвиявлення і впливу оточення. В учнів цієї категорії не сформовані внутрішній образ вчинкової активності, уявлення про вчинок як найбільш автентичний спосіб розв'язання життєвих проблем, а відтак - здатність до вчинкової рефлексії своєї поведінки.
У дослідженні здійснено спробу виявити можливі комбінації індивідуально-типологічних показників потенційної вчинковості учня за його складовими: "Я перебуваю", "Я хочу", "Я можу", "Я рефлексую". Застосування програми "Statistic" (версія 6.0.) дозволило виокремити три основні кластери, які відповідають трьом рівням сформованості вчинкового потенціалу у старшокласників: низькому, середньому і високому (див. діаграму).
1-ий кластер інтегрує показники вчинкового потенціалу респондентів (32 %), які виявили низьку сенсетивність в оцінці ситуації, неспроможність усвідомити її колізійність, залежність від тих ситуацій, які вимагають власної ініціативи та особистих зусиль ("Я не можу розібратися в ситуації і тому дію звичним чином").
2-ий кластер об'єднує показники середнього рівня розвитку вчинкового потенціалу старшокласників, серед яких:
· 22 % хоча й можуть визначитися в ситуації, виявляють самостійність стосовно неї, але залишаються залежними від засвоєних норм і вимог, що обмежує їх можливості у здійсненні бажаного: ("Навіть відчуваючи необхідність вчинити так, як я досі не вчиняв, я не наважуюсь діяти у спосіб, який суперечить моїм поглядам");
Діаграма кластерного розподілу показників вчинкового потенціалу особистості старшокласника
· 18 % респондентів орієнтуються на зовнішні оцінки у проявах своєї активності ("Намагаюся чинити правильно, щоб отримати схвалення і не мати зауважень від оточення");
· 13 % учнів виявляють реальну готовність до вчинку, але відчувають певні труднощі в поясненні причин, що спонукають їх до вибору саме такого, а не іншого способу поведінки ("Я готовий так вчинити, але не можу пояснити, чому роблю саме такий вибір").
3-ій кластер узагальнює показники високого рівня сформованості потенціалу вчинкової активності старшокласників. Проте 9 % з них зорієнтовані на "теоретичне" розв'язання колізійних ситуацій, їм властивий екстернальний рівень локусу контролю та недостатньо виражене прагнення до вчинку ("Я готовий вчиняти, але краще, якщо все вирішиться само собою"). Лише 5 % учнів продемонстрували високі показники за ситуаційною, мотиваційною, дієвою та післядієвою компонентою, що дозволяє констатувати у них найвищий рівень сформованості вчинкового потенціалу.
Змістовий аналіз виявлених залежностей усередині кожного кластера дозволив описати характеристики основних рівнів вчинкового потенцілу старшокласників та існуючий зв'язок між ними. Відтак доходимо висновку, що динамічність загального показника потенціалу вчинкової активності учнів зумовлена внутрішніми особливостями взаємовпливів у системі "Я перебуваю у вчинковій ситуації - Я хочу вчиняти - Я можу вчиняти - Я здійснюю рефлексію вчинку".
Отже, розроблений комплекс методик дає можливість дослідити параметри вчинкового потенціалу учня, визначити, які психологічні фактори сприяють формуванню потенціалу вчинковості у кожної окремої особистості.
Відтак поняття "вчинковий потенціал особистості учня" визначається нами як психологічна спроможність, спрямованість і внутрішня готовність школяра до вчинку, що передбачає наявність відповідних душевно-духовних ресурсів і певних психолого-педагогічних умов. Орієнтуючись на запропоновану В. Роменцем структуру вчинку, поняття "вчинковий потенціал" розглядається як структурне і динамічне утворення, що поєднує в собі ситуаційні, мотиваційні, операційні та рефлективні компоненти.
Завдяки комплексній методиці, отримано й узагальнено емпіричні дані про вчинковий потенціал старшокласників, вчинкову зорієнтованість педагогів і психолого-педагогічну ситуацію в цілому. Розроблена і апробована методика оцінки вчинкового потенціалу особистості школяра дозволила з'ясувати основні психолого-педагогічні критерії, які визначають вчинковий потенціал учня, зокрема: розуміння учнями сутності та значущості для себе вчинкової активності, наявність суб'єктивних і об'єктивних, внутрішніх і зовнішніх стимулів та умов, необхідних для її актуалізації, особистий досвід вчинкової активності в різних сферах життєдіяльності.
На основі викладеного можна зробити загальний висновок, що вчинок є універсальним механізмом самовідтворення буття, унікальним способом сутнісної самореалізації людини, актом її творчого, душевно-духовного волевиявлення, формою творення і носієм моральних цінностей. Враховуючи онтопсихологічний статус вчинку, вважаємо за доцільне розглядати вчинковий підхід як найбільш адекватний і перспективний для розв'язання актуальних психолого-педагогічних проблем виховання школярів.
Проведений констатуючий експеримент не тільки дозволяє скласти уявлення про вчинковий потенціал старшокласників, але й може розглядатися як основа для його подальшого дослідження засобами формуючого експерименту, результати проведення якого передбачається висвітлити у наступних публікаціях.
Література:
1. Собчик Л. Н. Рисованый апперцептивный тест. - СПб.: Речь, 2002. - 32 с.
2. Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентаций (СЖО). - М.: Смысл, 1992. - 16 с.
3. Райгородский Д. Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ", 1998. - С. 637 - 641.
4. Диагностика эмоционально-нравственного развития / Ред. и сост. И. Б. Дерманова. - СПб.: Издательство "Речь", 2002. - С. 103 - 112.
5. Кальба Я. Вчинковий потенціал старшокласника // Соціальна психологія. - 2005. - № 2 (10). - C.105-113
6. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве