WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вплив особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя - Реферат

Вплив особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя - Реферат


Реферат на тему:
Вплив особистісних прагнень на переживання суб'єктивного благополуччя
Розкриття детермінуючих властивостей особистісних прагнень в переживанні суб'єктивного благополуччя здійснюється на базі теоретичного аналізу та за допомогою блоку методик. Обгрунтовується вибір методичного матеріалу відповідно до мети дослідження. Описується доцільність і дієвість блоку на основі результатів пілотного дослідження, а також формулюються загальні висновки.
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що дискредитація колишніх цінностей суспільства і складний процес побудови нових орієнтирів відбиваються на особистісних прагненнях, що з'являються у кожної окремої людини, на їх життєтворчому потенціалі. Усе соціальне буття людини спрямоване на перспективи, котрі перебувають у більш-менш віддаленому майбутньому. Людина переживає себе як проект, тим самим пристосовуючись до майбуття. Тому актуальним є дослідження особистісних прагнень в умовах нинішнього суспільства, яке вишукує нові шляхи свого розвитку, нові ціннісні ідеали та соціальні моделі.
Було виконано аналіз останніх досліджень таких феноменів, як особистісні прагнення і суб'єктивне благополуччя. Особистісні прагнення моделюють і оцінюють те, що особистість хоче отримати від життя, ту задоволеність життям, яку можна очікувати від майбутнього (К. Абульханова-Славська, Т. Березіна). Тому важливими детермінантами задоволеності є такі характеристики прагнень, як часова регуляція, реалістичність, оптимістичність, узгодженість (Є. Головаха).
Л. Регуш розглядає прогнозування як форму випереджаючого відображення, попередньої адаптації. Але прогнози завжди будуються на основі такої психологічної реальності, як індивідуальний досвід. Саме в ньому закладено особистісне ставлення до власної життєдіяльності, до обставин і умов її здійснення (О. Лактіонов). Брак власного досвіду або його незрозумілість компенсується за рахунок міфологічної символізації, оскільки міф здатен усе поєднати, всьому надати смисл.
Незважаючи на досить широке коло науковців, які досліджують такі феномени, як прагнення, домагання, прогнози особистості (Л. Бороздіна, Г. Горак, Є. Головаха, І. Мартинюк, Г. Мєдникова, Л. Регуш, Р. Еммонс), ми не можемо говорити про чітке окреслення структури особистісних прагнень, їх соціально-психологічну природу, функціональну визначеність. Лише в 1990-і роки деякі вчені (зокрема, П. Голвітцер і І. Брандстеттер в Німеччині, Л. Первін та Р. Еммонс в США) вводять прагнення як одну з суттєвих змінних в дослідженні особистості і мотивації. Вивчення прагнень стає важливим аспектом в розумінні мотиваційного компонента структури особистості, його діяльнісних характеристик. Прагнення підкреслює активну позицію людини.
Поняття прагнення є недостатньо розробленим у вітчизняній науці, якщо порівнювати з такими близькими, але зовсім іншими феноменами, як домагання, спрямованість, цілепокладання. Тому розуміння і розкриття сутності особистісних прагнень неможливе без їх співвідношення з краще вивченими поняттями.
Переживання суб'єктивного благополуччя є однією з провідних умов повноцінного функціонування особистості в суспільстві, умовою і наслідком як самоактуалізації, так і адаптації до оточуючого середовища. Феномен особистісних прагнень має складну структуру, функціональне навантаження компонентів якого по-різному впливає на переживання суб'єктивного благополуччя. Проблема суб'єктивного благополуччя має глибоке коріння в історії психології в межах окремих шкіл та напрямів, але предметом спеціального дослідження воно стало лише в останні десятиріччя. Це обумовлюється гострою потребою у визначенні того, що є підгрунтям внутрішньої рівноваги особистості (Р. Шаміонов).
Психологи звернули увагу на феномен благополуччя тільки після багаторічного дослідження стресів, криз і травм, в контексті яких вивчалась і особистість. Погляд гуманістичної психології на здорову особистість став позитивним зрушенням не лише у вивченні суб'єктивного благополуччя, а й особистості в цілому. Започаткували вивчення суб'єктивного благополуччя американські дослідники ще в 1960-і роки. Серед найперших праць можна виділити такі, як "Структура психологічного благополуччя" Н. Бредберна та "Модель людських тривог" Х. Кентріла, які грунтувалися на результатах досліджень Національного центру вивчення громадської думки (NORC).
Огляд літератури засвідчує, що питання суб'єктивного благополуччя досліджувалося переважно зарубіжними вченими. У їхніх розвідках висвітлюються питання структури суб'єктивного благополуччя, впливу життєвих цілей на суб'єктивне благополуччя, гендерних особливостей у переживанні суб'єктивного благополуччя. Вітчизняна психологія до цієї проблематики звернулась зовсім недавно. Теоретичні розробки здійснювалися щодо емоційного ставлення до свого життя, що є одним з провідних компонентів суб'єктивного благополуччя. Серед науковців, які нині досліджують цю проблематику, треба назвати В. Духневича, Л. Сохань, Т. Титаренко. В контексті самоактуалізаціі особистості суб'єктивне благополуччя розглядається в працях Р. Ахмерова, Є. Вахромова, І. Вінтіна, Д. Леонтьєва, Р. Шаміонова.
Близьким, але не тотожним поняттю суб'єктивного благополуччя особистості вважається поняття щастя, оптимізму, задоволення життям. Перелічені феномени включають в себе позитивну оцінку свого життя.
Нерозробленим лишається питання розмежування і виокремлення провідних чинників, які визначають стан суб'єктивного благополуччя, їх систематизації та особливостей впливу. Проблема переживання суб'єктивного благополуччя в залежності від функцій особистісних прагнень досі не була предметом спеціального дослідження.
Віковий аспект переживання суб'єктивного благополуччя є важливим з точки зору формування індивідуальної свідомості та самосвідомості, стабілізації ціннісно-мотиваційних структур, які до молодого віку проходять етапи активного становлення. Життєві проекти як прояв ускладнення форм і змісту внутрішньої психічної діяльності починають вибудовуватися ще в юнацькому віці. Але стабілізація ролі, місця і механізмів особистісних прагнень особистості відбувається саме у віці від 20 до 30 років.
Мета дослідження полягає у розкритті детермінуючих властивостей особистісних прагнень в переживанні суб'єктивного благополуччя. До завдань цієї праці відносимо дослідження співвідношення впливу деяких провідних компонентів особистісних прагнень на переживання суб'єктивного благополуччя молодої людини. На цьому підгрунті буде розроблено тренінгову програму актуалізації її особистісних прагнень.
Перед проведенням емпіричного дослідження блок методик було апробовано в пілотному дослідженні молоді віком від 22 до 28 років. Цей блок складається з восьми методик, які діагностують суб'єктивне благополуччя, визначають характеристики особистісних прагнень та індивідуальні особливості досліджуваних.
Глобальність виміру суб'єктивного благополуччя особистості полягає в тому, що структура міститьв собі як емоційний, так і оціночний компоненти. На жаль, не розроблено методик, які б охоплювали обидва компоненти, що змусило здійснити вибірку методик і розробити додаткову анкету. Емоційна складова була досліджена за допомогою Оновленого оксфордського опитувальника щастя (Oxford Happiness Inventory - OHI; Argyle, 1989), який вимірює інтенсивність позитивних переживань в цілому, та Шкали суб'єктивного благополуччя (Perrudel-Badoux, Mendelsohn, 1988), яка відображає оцінку індивідом власного емоційного стану. Когнітивна складова також визначається за допомогою двох методик: Шкали задоволеності життям (Satisfaction with Life Scale - SWLS, Diener, 1993) і розробленої нами анкети, яка діагностує рівень задоволеності найважливішими в молодому віці аспектами життя.
Loading...

 
 

Цікаве