WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Влада. Культура. Індивід - Реферат

Влада. Культура. Індивід - Реферат


Реферат на тему:
Влада. Культура. Індивід
Стає очевидністю, що безмір негативних наслідків проведених у Росії реформ обумовлюється деформацією культурного коду населення країни. Варварська модернізація і насильницька вестернізація, некритичне запозичення елементів західної соціально-економічної моделі розвитку, пропаганда російськими засобами масової інформації західної системи цінностей, зразків поведінки і життєвих стандартів призводить до руйнування культурного соціокоду росіян.
Не розуміючи і не враховуючи особливостей російського культурного архетипу і менталітету, системи цінностей російської культури, самоцінності Росії, "бадьорі реформатори", прибічники масової вестернізації підривають основи розвитку Росії, руйнують глибинні структури духовного складу народу, що, зрештою, може призвести до припинення історичного існування країни.
Процес руйнування ідентичності російського народу розпочав Петро Перший. Його справу підхопили більшовики. Нині ж продовжують "бадьорі реформатори". Відтак руйнація "старого світу" зайшла досить далеко. Стає зрозуміло, що Росія, її населення приречені на тяжкі пошуки свого шляху, власних, що відповідають його культурі, культурному архетипові, менталітету і національній ідентичності, форм розвитку.
Культура - це соціокод людства, постійно створюючи і перестворюючи який людина і залишається людиною, і розвивається як людина. Соціокод не передається генетично, а творчо відтворюється самим індивідом у процесі спільної діяльності з іншими, в процесі спілкування та самодіяльності. Людиною індивід може стати тоді, коли засвоїть усе багатство людської культури. Але культура давно втратила свій колишній синкретизм і постає перед індивідом як сукупність відносно самостійних культурно-знакових систем - мова, міф, релігія, філософія, моральність, право, мистецтво, наука, спорт. Успадкувавши й засвоївши ці культурні "тексти" (Е. Кассірер) людства, тобто розвинувши в собі сутнісні сили і здібності людства, що сконцентрувалися в них, індивід стає людиною. Це процес постійний, він триває протягом усього життя. Причому кожна культурно-знакова система, кожен культурний текст - специфічний. Отже розвиває певні сили, здібності, можливості індивіда, і лише всі разом узяті вони розвивають індивіда до рівня людини.
Понад 70 років більшовики і радянська держава спрямовували свою політику на те, щоб маси одержували визначені "у верхах" форми культури в строго дозованому вигляді, під недріманним оком ідеологічного відділу ЦК КПРС, КДБ, МВС. Радянська влада розробила систему специфічного прилучення підростаючого покоління до основних культурно-знакових систем людства. Ця система мало змінилася й на сьогодні, відтак ефективно забезпечує відтворення влади "Шарикових" і домогосподарок.
Розглянемо процес прилучення індивідів до основних культурно-знакових систем в епоху соціалізму.
Мова
Протягом кількох десятків років радянська влада прилучала населення не до великої і могутньої російської мови, не до мови, яка є "домом буття" (М. Хайдеггер), а до "совкової" мови, до "новоязу" (Дж. Оруелл), формуючи у фахівців з вищою освітою обмежений словниковий запас (400 - 600 слів замість 20 тисяч). Мова, як системоутворююча всіх культурно-знакових систем, виявилася і понівеченою, і обмеженою. Засобами новоязу, інвективної лексики неможливо передавати глибинні змісти російської культури, впливати на менталітет росіянина. Соціокод російської культури й дотепер бездумно, а часто й цілком свідомо руйнується. Крім того, влада довго не давала можливості опанувати другу мову, без чого, за великим рахунком, неможливо досконало оволодіти рідною мовою. Все це обумовило вузькість світогляду, обмеженість інтелекту, специфічне бачення світу крізь призму "ми і вони", "свої й чужі".
Роль мови, "живе чуття мови" (Ф. Буслаєв), яка є першознаком і першосимволом культури, важко переоцінити. У ній і через неї існують і передаються змісти культури, на її основі виникають і існують всі головні культурно-знакові системи людини: міф (казки), релігія і філософія, право і моральність, мистецтво і наука - тобто програма саморозвитку людини, соціокод, оволодіння яким перетворює індивіда на людину. Ключ до соціокоду - мова.
Тезаурус, словниковий запас індивіда багато в чому визначає його світосприйняття, світогляд і світорозуміння, здатність до самоврядування і самовдосконалення. Багатство світу людини залежить не стільки від світу самого по собі, скільки від міри оволодіння "живим чуттям мови", словниковим запасом великої російської мови, за допомогою якої індивід може структурувати, сприймати і пізнавати світ. "Непомітне" відмирання в нашому житті "живого чуття мови" неминуче призводить до спустошення свідомості й духовності, до катастрофічного падіння культури і моральності. Не випадково в Біблії сказано: "Спочатку було слово".
Колосальний потенціал російських казок (О. Пушкін, П. Бажов, П. Єршов та інші) та російської літератури, навіть за неймовірних зусиль учителів красного письменства, залишиться незатребуваним, якщо суспільство, а в його особі держава, не створюватиме умов для збереження і розвитку словесної народної творчості. Діти (майбутні Пушкіни) з моменту появи на світ, точніше - через кілька тижнів після зачаття, починають віднаходити (або ні) "живе чуття мови", яке згодом, завдяки навчанню й самоосвіті, перетворюється на велику і могутню російську мову.
Спонтанні і мимовільні процеси відновлення російського культурного архетипу, менталітету і російської культури в російських провінціях повинні підтримуватися державою. Необхідно мати закон, спрямований на збереження і відновлення чистоти російської мови (особливо це стосується ЗМІ), необхідна система заходів, яка б забороняла привнесення в російську мову іноземних слів (якщо є російські аналоги), обмежувала використання в літературі і ЗМІ ненормативної лексики. Потрібно посилити санкції за вживання цієї лексики в публічних місцях (у тому числі в родині, на роботі). Необхідно істотно змінити підготовку вчителів-мовників, програми і методики викладання російської мови і літератури. Назріла необхідність ввести в програму середньої школи літературознавчого і культурологічного курсу "Російська культура і словесність". Влада в цьому напрямку поки що неадекватно реагує на "виклик" часу.
Архіважливим завданням кожного індивіда, громадянина і батька стає оволодіння багатством російської мови, постійне поповнення свого словникового запасу, передача цього головного багатства нації підростаючому поколінню. І не слід переадресовувати цей свій високий обов'язок державі та освітянській системі.
Міф
Міф - це синкретична, неподільно-цілісна форма освоєння дійсності крізь призму бінарних, емоційно-почуттєвих, "фантастичних" образів: "ми" і "вони", "добрі" і "злі" тощо. Основні функції міфу: впорядковування, вписування людини у світ, передача досвіду, регуляція поведінки, формування і відтворення ідентичності, соціалізація.
В основі міфу - "колективненесвідоме", архетип, задана форма психологічної активності. Колективне несвідоме - це своєрідний банк, у якому акумулюються і зберігаються психічна енергія, схеми образів, фантазій і творчості усіх наших пращурів. З цього "банку" сучасна людина черпає енергію, одержує "кредит" для реалізації творчих потенцій. За допомогою міфу, символічних образів індивід апелює до несвідомого і вступає з ним в контакт, використовує нагромаджене ним багатство людської
Loading...

 
 

Цікаве