WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Виборча компанія. Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця - Реферат

Виборча компанія. Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця - Реферат

особистості". Виборці очікували перемоги того кандидата, який мав переконати їх, що зможе забезпечити стабільність, подолати корупцію та сваволю чиновників.
Дрейф пріоритетів і свідомості українського електорату (на виборах - 2004) буде пов'язаний, у першу чергу, з незадоволенням своїм нинішнім становищем. За даним соціологів Н. Паніної та Є. Головахи [7], понад 70 % населення оцінювали себе в 1997 році як таких, що економічно постраждали від влади. За оцінками станом на жовтень 2003 року: оцінювали рівень свого матеріального становища як дуже низький 27,5 % опитаних; як низький - 35,3 %; нижчий за середній - 20,5 %; середній -15,4 % [17]. Водночас тих, хто вважає, що має рівень життя вище середнього - 0,8 %; високий - 0,19 %; дуже високий - 0,1 %. Як зауважив щодо цього представник СОЦІС О. Стегній, "переважна частина населення України живе бідно… Передусім - 12 мільйонів пенсіонерів… Також є малозабезпеченими люди, що працюють у державному секторі економіки, в бюджетній сфері… Тобто, основу піраміди добробуту становлять верстви суспільства з низькими доходами" [17]. Можна також відзначити, що "образ населення" у представників держадміністрації значно деформований. Як твердить доктор філософських наук О. Злобіна, існує дві причини розходження між реальною інформацію і бажаною:
· прагнення чиновників держапарату сприймати все, що відбувається в Україні, як підтвердження правильності їхніх дій;
· нестача інформації "нагорі" про справжній стан речей [18].
Можна передбачити, що президентські вибори 2004 року вперше відзначатимуться інтенсивною критикою виконавчої влади не тільки "зліва", що є вже традиційним, а й з боку "правих". Як зауважив представник цього політичного напрямку І. Дзюба, "на скепсис і цинізм працює багато чинників: і принципова непрозорість влади; і формальний характер самоврядування; і грабіжницькі способи приватизації; і брак соціальної скромності еліт; і орієнтація більшості ЗМІ, особливо телебачення, на примітивні смаки та спотворену психіку" [13]. В даному випадку важливо не те, наскільки обгрунтована та виважена ця критика, а висновки з неї. А саме, на майбутніх президентських виборах стратегія "Голосуй, бо програєш!" (із альтернативою в особі представника ортодоксальних комуністів), скоріш за все, виявиться малорезультативною. Оскільки того, кого будуть позиціювати як менше зло, порівняно із комуністами, критикуватимуть і праві, і ліві. Для електорату, більшість якого перебуває в стані зубожіння, подальша орієнтація пропрезидентських сил на продовження нинішніх соціально-економічних реформ є неприйнятною.
Навіть побіжний аналіз передвиборчих програм кандидатів у народні депутати України, які 2002 року перемогли в одномандатних виборчих округах, свідчить про значне посилення, принаймні в текстах, ролі держави в програмах соціального захисту населення та і взагалі підвищення ролі державного регулювання економіки. Видання "Верховна Рада України ІV скликання: Передвиборчі програми" (автор-упорядник Ю. Шайгородський) - перша і напрочуд вдала спроба систематизації даних про передвиборчі програми політичних партій і блоків та кандидатів-переможців - [19] дозволяє досить чітко передбачити соціально-політичні очікування електорату в 2004 році.
В ситуації, що складається, для іміджу переможців першого туру наступних президентських виборів будуть характерними такі ознаки: високий рівень кваліфікації; прагматизм майже на грані безпартійності; обов'язкова критика всіх гілок влади (при дуже великій різниці в рівні осіб, підданих критиці) за те, що в країні створено не ринкову, а перерозподільчу економіку, яка працює в інтересах небагатьох осіб. Можливі елементи іміджу "Апаратник" з акцентацією на спадкоємність між минулим та майбутнім у вигляді вимог відновити безплатну медицину, освіту, право на відпочинок, гарантії отримання зарплат і пенсій та інших соціальних виплат. Сміливо можна прогнозувати і велику хвилю критики на адресу електронних ЗМІ як таких, що бездумно запозичують закордонні зразки насильства та агресії і тим негативно впливають на український менталітет.
До пакету програмних гасел напевно увійдуть вимоги:
· реформування податкової системи;
· реформування системи оплати праці;
· підвищення статусу та рівня зарплат і пенсій медичним працівникам, викладачам, науковцям до рівня державних службовців;
· засоби протекціонізму для захисту української промисловості і сільського господарства від іноземних конкурентів;
· боротьба з корупцією, державний контроль над витратами чиновників;
· забезпечення ефективної допомоги молодим сім'ям і молоді.
Ці напрямки змістового "позиціювання" іміджу переможців першого туру виборів мають бути реалізовані через певні психологічні риси, які, за оцінками соціологів О. Бандуровича, М. Чурилова та О. Стегнія [20], є пріоритетними для громадян України в 2003 році. Йдеться про такі риси політичного лідера, як порядність, чесність, доброта, рішучість, уміння переконувати, сильна воля, наявність команди, яку позитивно оцінюють виборці, високі організаторські здібності.
Напрошуються запитання: "З яким саме осередком влади мають ідентифікуватися майбутні претенденти на перемогу?"
Результати деяких соціологічних опитувань свідчать, що "брак надійної команди - найслабше місце Л. Кучми. Його команді респонденти дають лише негативні характеристики" [20]. Симпатизують цьому осередкові влади ті з респондентів, які досягли за останні десять років підвищення рівня свого життя. Ці потенційні виборці (прихильники нинішнього курсу) віддають перевагу гарантованій стабільності, хоча вона й не забезпечує процвітання. Проблема лише в тому, що тих, хто оцінює свій рівень життя як середній - 15,4 %, вище за середній - 0,8 %, високий - 0,19 %, дуже високий - 0,1 %. Виникає запитання: "Чи достатньо буде цих голосів для перемоги на виборах вихідцю з команди нинішнього президента?" За оцінками, вже традиційними, П. Симоненка підтримують люди, які ідеалізують минуле і вважають, що дуже постраждали в останні десять років [20]. Третя постать - В. Ющенко, яскрава політична особистість, що дуже вміло використовує специфіку електронних ЗМІ для позиціювання власного іміджу. Найголовніша його перевага - яскрава телегенічність, що викликає неусвідомлену симпатію у певної частини жіночого електорату. Тобто, як стверджують спостерігачі, "Л. Кучма і П. Симоненко є носіями функції лідера, В. Ющенко - яскрава особистість" [20]. Отже, використання "сірих" та "чорних" РR-технологій, що вказують на його недоліки як управлінця (на посаді Прем'єр-міністра), практично не впливатимуть на рейтинг В. Ющенка, оскільки він чітко позиціює свій імідж як "Людина, що викликає симпатію". На його користь буде спрацьовувати так званий "ефект ореолу". В цьому випадку електорат
Loading...

 
 

Цікаве