WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Виборча компанія. Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця - Реферат

Виборча компанія. Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця - Реферат

конкурентів за єдиною ознакою (чоловіки) і "вибудувати" особливий імідж Н. Вітренко на цьому фоні. Що стосується критики на адресу виконавчої влади з боку претендентки, то була досить поширеною точка зору: "…опозиція Н. Вітренко нікому не заважає, затe - весело" [9].
Притаманна іміджеві Н. Вітренко харизматичність була, можливо, її найбільшою перевагою у порівнянні з іншими учасниками, але цю перевагу так і не зумілиефективно використати. Це можна пояснити, по-перше, тим, що не існувало чітко розробленої стратегії позиціювання іміджу претендентки в ЗМІ, по-друге - дуже слабкою роботою її команди. Літературний зворот "генерал без армії", вважаємо, найточніше характеризує стан справ, що склався.
Параметри іміджу. "Безпека": енергійна, полемічна, наступальна манера "вибудованого" образу Н. Вітренко дала можливість конкурентам широко використовувати контртехнології. Практично всі технологічні прийоми спрямовувалися на звинувачення кандидатки (прямо чи опосередковано) в неконтрольованій агресивності. Високий рівень емоційного "забарвлення" іміджу (навіть не "теплий", а "спекотний") дозволяв політтехнологам конкурентів успішно залякувати виборців апокаліпсичними картинами "кінця світу" в разі перемоги Н. Вітренко. Явні та неявні спроби конкурентів використати своєрідний "синдром конотопської відьми" базувалися і на стійкій прихильності претендентки до одягу червоного кольору. Домінування цього кольору підсвідомо оцінюється людиною, як чіткий сигнал про емоційну неврівноваженість, вибуховість та нетерпимість до іншої точки зору. Отже, прагнення претендентки виділитися із середовища, очевидно, переважило можливі попередження експертів про небезпеку такого кроку. Оскільки не можна уявити, що в штабі Н. Вітренко не знали про речі, відомі студентам старших курсів факультету психології.
"Компетентність": успішна демонстрація позиції експерта: "Я, як доктор економічних наук…". В той же час зміст пропозицій виявився малозрозумілим пересічному виборцеві, оскільки був "перевантажений" спеціальною термінологією, не було пояснювальних "підводок" до наукових категорій. Зокрема, це стосувалося такої виграшної для РR-заходів теми, як борги України Міжнародному валютному фонду та можлива втрата Україною економічної незалежності. На зниження рівня Н. Вітренко як фахівця, що знає шлях подолання Україною кризи, працювала й дуже одноманітна манера "презентації" претендентки В. Марченком. Він у всіх виступах (з будь-якої нагоди) заявляв, що тільки одна Н. Вітренко знає, що треба робити. Така категоричність, очевидно, спричиняла відплив голосів, хоча задум був протилежний. Виборець не терпить примусу.
"Динамізм": надто енергійна манера самоподачі легко переходила в агресивність. "Сірі" технології конкурентів були спрямовані на показ імпульсивної некерованості претендентки. При цьому натякалося на можливу співпрацю Н. Вітренко з виконавчою владою, яка, не довіряючи їй, її використовувала [10].
Євген Марчук. Головна стратагема: "Актуалізувати проблему", в даному випадку - боротьби з корупцією. Додаткова стратагема: "Ідеальний ультиматум", публічна вимога від законодавчої влади тих дій, які вона сама планувала здійснити, але ще не встигла широко висвітлити їх у ЗМІ.
Опинився під вбивчим впливом контрстратагеми "Пов'язаний із негативними подіями" 9. Причиною, що значно знизила шанси кандидата на успіх, було смислове протиріччя між його іміджем "Рятівник нації" та слоганом "Спокійна сила", некритично запозиченим з президентської кампанії у Франції [11]. Таке протиріччя між різноспрямованими складовими (енергійний, рішучій, "Рятівник нації" та холодно самовпевненим "Спокійна сила") мало зашкодити позиціюванню на політичному небосхилі нової "зірки". Що й сталося.
Позиціювання іміджу "Рятівник нації" базувалось на критиці дій виконавчої влади, необхідності наведення порядку в державі. В той же час конструктивна частина програми кандидата формулювалась на популістському рівні.
Для РR-кампанії кандидата було характерним:
· перенесення головної роботи в регіони через використання місцевих ЗМІ 10;
· малопродуктивне використання командою кандидата часу на УТ-І, виділеного згідно з виборчим законодавством;
· слабкий зворотний зв'язок щодо ефективності агітаційних матеріалів, які використовувалися;
· надмірною ощадливістю у використанні друкованих агітаційних матеріалів, що сприймалося як "економія на сірниках".
Новизна в позиціюванні іміджу: знайомство виборців із захопленням Є. Марчука фотографією [12]. Можливий прокол - неуважність радників кандидата до деталей під час запису цієї програми. А саме, слова претендента, що його улюбленою моделлю є японський фотоапарат "Нікон" (який коштує стільки ж, скільки дорогий телевізор з великим екраном), а не, скажімо, український "Київ". Чи його слова, що він сам пише свої статті. Запитання: "А що ж в цей час робили його референти? Чи у кандидата забагато вільного часу?" Сюди ж можна віднести і роздуми Є. Марчука про своє захоплення класичною музикою і колекціонуванням слайдів живопису. Такі хобі, за оцінками соціологів, викликають у пересічного телеглядача неприязне здивування, оскільки, як влучно зауважила людина, котру вважають совістю української нації, "одномірна людина легко піддається великим демагогам, але не терпить великих духом" [13]. Чому сталося так, що знизився культурний рівень суспільства, то вже інша тема.
Можливо, до прийомів новизни в позиціюванні іміджу можна зарахувати й використання жовтого піджака кандидата під час виступів на регіональних телеканалах [14]. Подібний прийом використовував (до речі - невдало) В. Жириновський під час президентських виборів у Російській Федерації.
Оцінкам іміджу були характерні: низький рівень динамізму й теплоти, що, у поєднанні з впливом "чорних" РR-технологій, які використовувалися проти Є. Марчука, призвело до приписування йому таких рис, як холодність, елітарність, брак інтересу (чисто людського, а не професійного) до життя "маленької людини". Така стратегія позиціювання іміджу дала згодом кореспондентові ГРТ в Україні Н. Кондратюк в'їдливо зауважити: "Євген Марчук так успішно боровся із владою, що влада зрештою визнала його своїм" [15].
Підбиваючи підсумки, відзначимо, що вибори розтавили по своїх місцях усіх "претендентів на булаву". Може скластися хибне враження, що це тільки у нас така еліта, яка "то перекидалася із православ'я у католицизм, то збагачувала російську чи польську культуру". Але, як зазначила автор наведених слів доктор історичних наук Н. Яковенко, це звичайна картина для народів, які не мали своїх політичних центрів і власної держави [16].
Таким чином, можна стверджувати, що імідж усіх головних кандидатів у президенти в ході минулої виборчої кампанії включав у себе риси "сильної
Loading...

 
 

Цікаве