WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вірування та самоосвіта особистості - Реферат

Вірування та самоосвіта особистості - Реферат

- 50]. У релігії язичницькій ласку бога можна було купити, обміняти на реальну жертву, віддати щось за щось. Боги і люди існували окремо, за автономними законами, кожен мав свій час і свій простір.
У християнській релігії існує "Царство Боже як на Небі, так і на Землі". Людина певний час перебуває на Землі, щоб випробувати себе, стати кращою, досконалішою. Від її поведінки у короткому земному житті залежить її вічне майбутнє - на неї чекає або Пекло, де душа й тіло страждатимуть за заподіяні на Землі гріхи (але це вже царство Диявола, де він насолоджується з грішних душ, оскільки міг маніпулювати ними), або - Рай, царство Боже, що обіцяє безмежний спокій душі у вічному просторі й часі. Грішні справи приводять до сум'яття душі, до її неспокою, а благочесні діяння заспокоюють душу і вводять її у вічний Рай. Якщо там душа спіткнеться і скоїть щось зле, то її знову відсилають на Землю для самовдосконалення, а по тому перед нею знову два шляхи: у Рай або в Пекло.
Християнство відкидає жертвоприношення. Потрібні покора і смирення "рабів Божих", які живуть у "Царстві Божому". Смирення і покора необхідні людині для дотримання Закону Божого - досконалого, перевіреного віками, який служить добру.
За правильністю та порядком дотримання Закону Божого стежать Його служителі - священики. Священослужителі, працівники релігійного господарства, висвячені тазатверджені Церквою, виступають посередниками між особистістю і Богом. Вони облаштовують релігійні установи, оберігають їх, пояснюють, пропагують "Закон Божий". Їх роль у розвитку релігії значна, оскільки це має бути найосвіченіша з релігійних питань верства населення, яка доносить до розуміння людей Святе Письмо та сутність релігійних ритуалів і обрядів.
То ким є священослужителі - "рабами Божими" чи "обранцями Божими"? Вони, без сумніву (хоча й частково) "раби Божі", оскільки діють у "Царстві Божому". Але "Царство Боже" на Землі не всеосяжне, бо світ земний недосконалий: у ньому перебувають грішні душі, яким призначено випробування, а тому на Землі є також і "царство Диявола", який спокушає душі та доводить їх до гріха, до зла.
У такому двосторонньому світі "раби Божі" не можуть бути рабами у всьому - вони повинні активно боротися проти "царства Диявола" і розширювати межі "Царства Божого". Отже, поняття "раби" у всій глибині його значення їх не стосується.
То хто ж вони, священослужителі? Пророки? Святі? Великомученики? Вони справді такі, коли борються зі злом і впроваджують добро. Одначе їхня діяльність та поведінка може набирати характеру поведінки "рабів вождя", де у вигляді вождя виступає Бог, а їхні діяння стають не служінням Богові, а вихвалянням себе та своїх можливостей, оскільки за кожним стоїть певна сила, церковна парафія. Отже, вони мають владу й гроші, тоді як простий "раб Божий" не має ні влади, ні грошей. Спираючись на ці сили, священослужителі можуть проявляти свою сутність "рабів вождя", що виливається у боротьбу за багатшу парафію, вище службове становище тощо.
Набагато небезпечніші для вільного розвитку особистості проповідники певних сектантських напрямків: їм потрібні жертви серед "рабів Божих" для власного звеличення й панування. Секта за своєю суттю й організацією - слабка, оскільки малочисельна, її вірні постійно змінюються. Відтак їй необхідно вести постійну боротьбу за існування й розширення. Тому її діяльність має бути активною, навіть агресивною. Секти небезпечні, бо задля утвердження свого панування легко можуть принести в жертву конкретну особистість, яка не становить для неї жодної цінності.
Аналізуючи поняття "раби Божі" та "раби вождів", ми мали на меті вийти на розуміння вільної особистості, яка не залежить від тієї чи іншої соціальної системи або групи. Але це практично неможливо, оскільки особистість не може бути цілком вільною від середовища, в якому перебуває, бо саме середовище творить особистість, а особистість впливає на розвиток чи занепад системи.
Чи може особистість бути вільною, належачи до релігійної групи? Напевно - ні, оскільки група визначає закони взаємин, а особистість, якщо вона не є вождем або проповідником, лідером групи, ніколи не буде вільною від неї. Хоча і вожді, і проповідники, і лідери теж залежать від групи. Якщо вони не виконують прагнень групи, не задовольняють її інтересів, що визначаються більшістю, то група може проявити невдоволення і замінити лідера.
Особистість може бути вільною у спілкуванні з Богом у процесі молитви до Нього, оскільки там вона відкрита і щира, бо знає, що ніхто із смертних не почує її і не заподіє їй лиха. Спілкування з Богом, молитва до Нього відкриває особистості новий психологічний простір, задає психічні ритми, що впливають на розширення її суб'єктивно-теперішнього психічного часу і дозволяють людині поринути у своїх почуттях та уявленнях у глибину психічного простору, де створюється можливість для утворення нових психічних образів у психічному просторі та психічному часі, що детермінує життєдіяльність особистості у багатовимірному, багатофакторному образному психічному світі.
У процесі спілкування з Богом під час молитви створюються нові концептуальні схеми, що пройшли через трансформаційні процеси емоцій і наповнилися почуттями, які стимулюють створення нових значущих зв'язків та взаємовідношень у свідомості особистості. Кожен момент молитви розширює людині її особистісний простір і на основі процесу створення нових концептуальних схем у процесі самоосвіти відбувається саморозвиток особистості, її вихід за межі суспільних (ті, що створені культурою) знань і утворення індивідуальних знань. Таким чином, у процесі релігійних переживань відбувається саморозвиток та самоосвіта особистості.
Література:
1. Большаков А. О. Человек и его двойник. - СПб., 2001.
2. Клочков И. Духовная культура Вавилонии: человек, судьба, время. - М., 1983.
3. Розин В. М. Понимание и картины мира древнего египтянина (а также первая репетиция езотеризма, христианства и рационализма) // Мир психологии. - 2003. - №4. - С. 41 - 55.
4. Хюбнер К. Истина мифа. - М., 1996.
5. Эртель М. А. Древний Восток // Очерки всеобщей истории. - М., 1910.
6. Музичук С. Вірування та самоосвіта особистості // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.107-113
7. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве