WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вірування та самоосвіта особистості - Реферат

Вірування та самоосвіта особистості - Реферат

релігії, нової секти. Такий пошук може бути більше або менше усвідомленим - залежно від того, яку роль відіграє релігія у житті конкретної особистості.
В сучасному динамічному суспільстві релігія як форма спілкування з Богом, розкаяння у провинах та духовного очищення визнається більшістю населення України. Атеїстів у нас стає все менше. Переважно це представники старшого покоління та люди, що зневірилися в житті.
Хоча, слід зазначити, атеїзм як форма суспільної свідомості - це теж різновид релігії чи релігійної свідомості, оскільки він, заперечуючи існування Бога, стає на позицію "нон"-течій, котрі, по суті, висвітлюють протилежну сторону того ж феномена. Це щось подібне додихотомії "тіло - антитіло". На перший погляд, це різні речі, а насправді - два аспекти одного явища.
Колись у формально-логічних течіях було популярним софістичне запитання: "Що з'явилося раніше - курка чи яйце?" Одні філософи підтримували перше твердження, інші - друге. Якщо з цього феномена вилучали "курку", то зникало і "яйце" як "продукт". А якщо вилучали "яйце" як "початок явища", то зникала й "курка" як "результат розвитку". Отже, і курка і яйце одночасно виступали і початком і кінцем єдиного процесу. Разом вони виступають як єдність, цілісність, як феномен.
Так само й з функціонування системи "теїзм - атеїзм". Теологічні вчення переконують в існуванні Бога, атеїстичні - заперечують. Але при цьому атеїсти постійно переймаються критикою Божественого начала. А це свідчить, що вони визнають Його існування, оскільки прив'язуються до вже існуючої системи, входять в неї і зсередини намагаються її знищити.
Саме входження в систему свідчить, що атеїзм виступає у вигляді складової частини, певним спрямуванням теологічного вчення, яке відкидає існування Бога - "невидимого", "неосяжного". Атеїсти прагнуть бачити живого Бога, такого (чи у такому вигляді), щоб можна було з ним поспілкуватися, чогось у нього навчитися. Це засвідчує їхню обмеженість, недосконалість, оскільки у них процеси уявлень функціонують у теперішньому часі, деформовані операції абстрактного мислення, аналітико-синтетична діяльність. Атеїсти не можуть у своїх уявленнях піднятися до душевних переживань єдності та спорідненості з Богом, з чимось чистим, святим, непорочним. Вони приземлені, матеріально заангажовані, а відтак у своїх уявленнях не можуть увійти в теологічний простір.
Отже, атеїсти самостійно неспроможні розібратися у життєвих ситуаціях та колізіях. Їм потрібен "вождь", "сильна рука", "тато", який би вів їх по життю, скеровував їхні вчинки. Таким людям чуже поняття "свобода"; вони не знають, що з нею, свободою, робити. У феномені "свобода" для них немає гальм, розуміння чотиривимірного простору. Психічний простір атеїста розташований скоріш у двохвимірному векторному просторі, де є чіткий початок, "точка відліку" та безмежний односторонній напрямок. Обмеження і напрямок визначає "вождь", "сильна рука", а вони відчувають до "вождя" рабську любов, покору і страх.
Отже, атеїсти подібні до "рабів Божих" (як говориться у теологічних вченнях). Різниця тільки в тому, що "раби вождів" замість покори Богові та сумлінної праці задля добра проявляють заповзятливу активність заради вождівського заохочення, навіть коли це йде на шкоду ближньому.
"Раби Божі" заслуговують любов і благословення Бога у благочестивих ділах своїх згідно зі святими заповідями й теологічними постулатами. Їхні справи і вчинки спрямовані на творення добра, миротворення. Бог все бачить, і їм не потрібно пригнічувати одне одного, аби Бог відзначив їхні добрі вчинки. Адже Бог є скрізь, світ пронизаний Його присутністю.
Прагнення "рабів вождів" бути кращими серед інших на основі пригнічення ближнього породжує зло. І це зло поширюється між ними самими - "рабами вождів". Це ми бачимо хоча б на прикладі історичної постаті Й. Сталіна та його апологетів. Вождь знищив або виселив на чужі території мільйони людей. Але дивує, що й нині чимало осіб схиляється перед ним як перед ідолом - "справедливим" і "мудрим" проводирем. Незважаючи навіть на те, що з 1985 року було відкрито велику кількість архівних документів, які засвідчили нелюдську жорстокість "батька народів".
Проблема рабської покори особистості перед вищими силами сягає глибокої давнини, коли наші пращури поклонялися Сонцю, Вітру, Вогню і т. д. Зародки релігії були пов'язані зі страхом перед силами природи, і щоб задобрити їх, люди щось приносили їм (тобто їхнім зображенням - ідолам) жертви.
Якщо пригадаємо образи богів Стародавнього Єгипту, Шумеру, Вавілону, Стародавньої Індії та Китаю, то головна їх особливість у тому, що вони керують людиною (володіють владою), будь-ким, навіть царем (фараоном). Інша особливість - люди будь-якого ремесла, професії, мали свого бога-покровителя. Нарешті, ще одна важлива властивість язичницьких богів: вони завжди діють разом з людиною. Чи засіває чоловік поле, чи лагодить будинок - завжди поруч з ним присутній відповідний бог, котрий спрямовує його, допомагає або й заважає йому.
Осмислюючи такі характеристики богів, можна твердити, що боги - це міфологічне усвідомлення нової соціальної реальності (розподіл праці, система управління). У тій релігійній реальності допустимі одні події і зовсім виключаються інші. Наприклад, бог може створити все, що побажає, вселитися в когось або в щось. Може навіть зобов'язатися допомогти людині, якщо вона принесе йому щедру жертву. Одна функція бога - спрямовувати людину, інша, як вважали шумери, - "закривати дорогу демонам".
Таким чином, у культурі стародавніх уявлення про богів та їх стосунки з людьми було первинним. Воно задавало для, наприклад, єгиптянина "безпосередню реальність" - те, що існує. Хоча, з точки зору культурологічної реконструкції, боги вводяться, аби виправдати включення людини у нові практики, основані на розподілі праці та твердому вертикальному управлінні. Семіотичний та психологічний характер цієї реальності не робить її умовною та віртуальною: на основі уявлень про богів стародавня людина будувала зовсім реальні практики й отримувала потрібні їй результати.
В цьому смислі будь-яка культурна реальність (і наша з вами), з одного боку, грунтується на семіотиці, діяльності та пов'язаних з ними практиках, з іншого - сприймається людиною як те, що існує насправді [3, c. 49
Loading...

 
 

Цікаве