WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вірування та самоосвіта особистості - Реферат

Вірування та самоосвіта особистості - Реферат


Реферат на тему:
Вірування та самоосвіта особистості
Все життя особистості проходить у безпосередньому чи в опосередкованому процесі навчання. Завдяки цьому особистість постійно збагачується науковими й теологічними знаннями, пізнає та осмислює світ. З часом у людини формується власна, самобутня інформаційна сфера у вигляді особистісних концептуальних схем, які дозволяють їй вдосконалювати процес самоосвіти, ефективніше оволодівати необхідними навичками та уміннями.
Перші знання про світ особистість отримує від батьків і найближчого родинного оточення (сестри, брати, бабусі, дідусі і т. д.). Потім інформаційне поле наповнюють друзі, однолітки. Згодом, у дитячому садочку та в школі, у цей процес активно включаються вихователі і вчителі.
Відтоді, як дитина навчиться читати, для неї відкривається новий інформаційний простір, у якому вона має можливість селективно відбирати цікаву для неї інформацію. Хоча відомості з таких джерел, як радіо і телебачення, теж не виключає селективного аналізу ще з дошкільного віку.
Шкільний період - чи не найголовніший у житті для оволодіння знаннями, оскільки учні не тільки сприймають теоретичні викладки, а й вчаться використовувати їх на практиці, послуговуються ними для вирішення буденних завдань. Такі завдання можуть мати різний характер і спрямування, але тут важливий не стільки їхній зміст, скільки сам процес їх вирішення. Адже саме в цьому процесі виробляються та перевіряються практичні вміння та навички, включається аналітико-синтетична діяльність мислення. Отже, зовнішній і внутрішній план діяльності поєднуються в одному процесі, що забезпечує можливість найпродуктивнішого вирішення поставлених під час навчання завдань, а надалі й конкретних проблемних ситуацій, що раз-по-раз постають перед особистістю на початку її життєвого шляху.
Шкільна програма не передбачає вільного тлумачення і перегляду засвоєних знань, оскільки викладаються дисципліни, що є базовими для ознайомлення з наукою, пізнання її основних законів.
На останніх етапах шкільного навчання, а особливо в перші роки після школи, особистість відчуває, починає розуміти, що навіть добре засвоєна шкільна програма не може задовольнити її потреб. Основи знань, отримані у школі, - це лише підмурок величної "споруди" пізнання навколишнього світу. Прагнення досконаліше осягнути буття спонукає особистість набувати не тільки нових, ширших наукових знань, а й ліпше розуміти особливості людських взаємовідносин, знайти власне місце у житті, розкрити та розвинути індивідуальні особливості.
Відтак перед особистістю постає проблема самостійного оволодіння знаннями. Це прагнення спостерігається у юнаків і дівчат ще в шкільний період. Однак, не у всіх, а лиш у тих, хто має певний рівень інтелекту та високий рівень домагань. Самоосвіта може реалізовуватися на основі самостійного опрацювання літературних джерел, відвідування професійно спрямованих курсів чи гуртків, тренінгових груп, лекційних програм тощо. Цей процес відзначається селективністю і цілеспрямованістю.
Таким чином, особистість від початку й аж до кінця свого життєвого шляху вчиться, оволодіває знаннями, що в більшій чи меншій мірі відкриваються перед нею - залежно від її активності, а також сприятливого збігу обставин. Сфера знань безмежна, і чим глибше особистість поринає у світ науки, то все більше пересвідчується, що неможливо осягнути неосяжне, і тому обирає певний напрямок, сегмент знань, аби не тільки ефективно самовдосконалюватися, а й відкрити щось нове, досі незнане.
Означені процеси торкаються й такої сфери, як релігія, вірування людини. Ознайомлення дитини з віруваннями починається теж у колі сім'ї і продовжується протягом усього життя. З плином часу у особистості неминуче змінюються уявлення про релігію, світ, вірування.
Релігія існує у вигляді інститутів (церква, костьол, кірха і т. д.) і літературних джерел - теологічних вчень, які проповідують та утримують певне релігійне спрямування і виступають результатом колективної свідомості. Віра, Життя у Вірі притаманні конкретній особистості і репрезентують її неповторну індивідуальність, неповторність її духовного світу. Вони можуть і не співпадати з конкретним релігійним спрямуванням, а створювати своєрідне поєднання уявлень, де є елементи різних теологічних апологій. Це пояснюється тим, що в сучасному суспільстві співіснує чимало релігій. Відтак людина, що дотримується, наприклад, православної віри, може по-своєму аналізувати її постулати, бачити в них як позитивні, так і негативні сторони, співставляти їх із апологетикою інших релігій. В результаті людина може навіть змінити віросповідання і перейти в інше - таке саме за значущістю (наприклад, католицизм, мусульманство, буддизм), або й у менші релігійні групи - секти. І це трапляється досить часто.
Різниця між сектантськими групами і канонічними релігіями полягає в тому, що секти утворюються та існують здебільш "на замовлення". Їх часто фінансують зацікавлені у їхній діяльності великі бізнесові групи або фінансові магнати.
Нові члени залучаються до сект шляхом встановлення емоційно-позитивних стосунків. Спочатку людині дають почитати релігійну літературу певного спрямування, прийдуть до неї в гості, спробують переконати в перевагах якоїсь релігійної групи, запросять до своєї церкви чи будинку молитви. В цей період інтенсифікується психологічний вплив проповідників чи старих членів секти на психіку особистості з метою відірвати її від однієї релігії та прилучити до іншої - своєї секти, а в подальшому - підкорити її індивідуальну свідомість колективній свідомості групи, волі групи.
Особистість, потрапляючи до секти, стає беззахисною, психічно вразливою, оскільки повністю довіряє групі. Вона навіть не усвідомлює, що діяльність секти спрямована на те, щоби підпорядкувати особистість і з часом виманити в неї матеріальні цінності та гроші на користь проповідників та засновників секти.
Людина, розчулена зворушливим, уважним ставленням до себе, може й не помітити смислу діяльності секти. Завдання ж її полягає в тому, щоб знівелювати особистість і привести рівень її індивідуальної свідомості до рівня колективної свідомості групи. Коли проповідникам це не вдається, тоді людина виходить із секти і або повертається до попередньої віри, або продовжує пошук нової
Loading...

 
 

Цікаве