WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації - Реферат

Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації - Реферат

спотвореного пізнання навколишнього світу, у першу чергу - соціального.
Необхідно мати уявлення, яким чином центральна інстанція "Я" здійснює контроль і управління психічною діяльністю. Це потрібно також для розуміння адаптивних процесів особистості, поглиблення нашого розуміння структурно-функціональних зв'язків у системі самосвідомості особистості. Ми вважаємо, що в кожній соціальній ситуації центр "Я" особистості зв'язується переважно з одним зі стійких "Я-образів", активізує його й використовує як регулятор рольової поведінки.
Механізм вибірковості зв'язку "Я" з тими чи іншими підструктурами "Я-концепції" дозволяє зрозуміти також сутність роздвоєння або "розмноження" "Я": іноді між стійкими "Я-образами" виникають такі бар'єри, що центр "Я" втрачає можливість одночасного гнучкого контролю над ними й переходить від однієї з них до іншої залежно від ролі й ситуації її виконання. У психіці можуть утворитися різні витіснені "Я-образи", між якими немає зв'язків або ці зв'язки, якщо вони й встановлюються, однобічні (одне "Я" знає про інше, але друге не інформоване про перше). Це означає, що центральне "Я", зв'язуючись з певним "Я-образом" і активізуючи його, тим самим ізолюється від іншої підсвідомої підструктури "Я-концепції", якщо ці підструктури ізольовані одна від одної. Цей феномен пов'язаний з тим, що центральне "Я" може проявляти свою активність тільки у зв'язку (і за допомогою) одного зі стійких "Я-образів". Інших шляхів для нього нема, оскільки воно є узагальненням всіх підструктур своєї "Я-концепції".
Установлення зв'язку "Я - Я-образ" обумовлює те, що в соціальних ситуаціях актуалізуються тільки ситуаційні (оперативні й динамічні) "Я-образи", які є вираженням переважно даного стійкого образу.
Етнічна самосвідомість особистості набувається в ході її онтогенетичної соціалізації. Незважаючи на те, що вона є частиною надбаного нею досвіду, далеко не завжди, як засвідчили наші дослідження, вона досить чітко усвідомлюється.
Етнопсихологічне дослідження стану самосвідомості німців в Україні [9] показало, що в процесі психодіагностичних процедур [11; 12] зустрічаємося з набагато сильнішим прагненням до повноцінної маніфестації власної етнічності, ніж це зазначається у відповідях респондентів. Нам не здається, що німці-переселенці соромляться своєї національної приналежності - найчастіше (особливо в молодого покоління) вона ніби "не затребувана" соціальним оточенням і тому лишається переважно змістом інтимних самоуявлень, тобто тих компонентів "Я-образу", котрі не повинні репрезентувати себе в повсякденних соціальних комунікаціях.
Це підтверджує вже висловлене припущення, що структура самосвідомості, або "Я-концепції", актуально існує переважно підсвідомо, бо особливо чітке й можливо повне усвідомлення власної особистості й власних переживань, психічних процесів і дій від людини вимагаються тільки у відповідальних проблемних ситуаціях.
З іншого боку, саме недостатнє усвідомлення нагальної потреби власної етнічної самоідентифікації може викликати етнообумовлені депресії й активізувати захисні механізми соціально-психічної адаптації - не завжди конструктивні для індивідуума, а часом і такі, що прямо суперечать імпринтованій етнічній інтенціональності (в першу чергу це стосується, звичайно, сигналів соціокультурного типу).
Адаптуючись до безперервних змін середовища, особистість протягом життя зазнає певних змін. Однак після формування основних підструктур особистості, які є результатом повторних адаптацій до типових ситуацій, що повторюються, своєрідними адаптивними комплексами, подальші зміни особистості носять уже неглибокий характер. Винятком є порівняно нечасті випадки конверсій, які раптово виникають під впливом життєвих катастроф або значних і раптових успіхів, або ж готуються поволі, протягом тривалого часу. Це положення підтверджується при аналізі етнопсихологічного обстеження німців-переселенців середнього й старшого віку. Як правило, їх "Я-концепція" остаточно сформована, і всі наявні в ній спотворення законсервовані життєвим досвідом. Етнічна свідомість і самосвідомість відверто звужені, тривала фрустрованість етнічних мотивів часто викликає парадоксальні, аутоагресивні, за своєю суттю, реакції.
Так, деякі респонденти (близько 7 %) відзначили, що "повністю байдужі" до власної національної приналежності, "не бажають про це думати" і щиро вважають себе благополучними в психологічному розумінні людьми. Однак саме ця група в результаті застосованого нами методу діагностування [11; 12] показала досить високу депресивність явно етнообумовленого характеру.
Власне, етнічні компоненти самосвідомості в таких суб'єктів, що декларують свою "безнаціональність", нерідко набувають форму ірраціональних фобій. Декларований інтернаціоналізм може глибоко приховувати в особистості побутовий антисемітизм і навіть русофобію. Зазвичай ця група респондентів байдужа до традиційної релігії, оскільки вважає себе атеїстами або позаконфесійними християнами. При цьому легко виявити неусвідомлену ворожість до православної форми літургії і спокійно-задоволене ставлення до естетики католицького чи протестантського храму. Неусвідомлювані конфлікти між етнічно значимим соціокультурним матеріалом і тим, що його не існує в реальному життєвому досвіді, знижує мотивацію до суспільно-корисної праці, провокує невмотивовану агресивність стосовно будь-яких проявів національних почуттів (байдуже, про яку націю йдеться).
Отже, можна говорити про спотворену соціально-психологічну мотивацію, що розвивається в ході спотвореної соціально-психологічної генералізації стосовно самого явища етнічності.
Усвідомлені "Я-образи" респондента, що страждає на етнообмовлену депресію, часто містять негативні компоненти комунікативного і когнітивного плану ("байдужність", "цинізм", "недовіра", емоційний "космополітизм", який зазвичай не спирається на реальні світоглядні настановлення, зрілі й продумані).
В результаті етнообумовленої депресії не можуть не страждати пізнавальні здібності й процеси в психіці людини, які становлять окремий функціональний блок, що підлягає центральному "Я", коли особистість сягає достатнього рівня зрілості. Оскільки депресивне тло передбачає знижену здатність індивіда одержувати позитивні емоції від будь-якого психічного акту, і, в першу чергу, від пізнавального, котрий несе новий зміст і потенційно спроможний змінити внутрішній світ депресанта, миприпустили, що когнітивний імпульс цих суб'єктів або згас, або зазнав деструктивних трансформацій.
Співбесіди підтвердили наше припущення. Більше половини респондентів уникають читати книги, дивитися телебачення, слухати новини по радіо. Як правило, вони задовольняють свою психічну активність в улюбленій спеціальності (найчастіше - технічній), нерідко мають хобі, за змістом далеке від повсякденних реалій (від філателії й до аматорської астрономії).
Тут знову спостерігаємо, як конфліктний етнообумовлений матеріал витісняється й замінюється альтернативною діяльністю, де немає й не може бути сигналів проетнічного або етнічного характеру.
Необхідно ще раз підкреслити, що самосвідомість, яка адаптується, є результатом соціалізації й соціально-психічної адаптації особистості до типових ситуацій її життєдіяльності. Особливості самосвідомості, або
Loading...

 
 

Цікаве