WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації - Реферат

Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації - Реферат

віданні, є регулюючими й інтегруючими інстанціями особистості. При такому розумінні "Я" навряд чи можна включити до його складу решту психічних процесів, окрім, власне, "самосвідомих", що реалізуються в межах психічного простору, зайнятого "Я", "Я-концепцією" та ситуаційними динамічними "Я-образами". Якщо долучити сюди, наприклад, ще й пізнавальні та емоційні процеси, не кажучи вже про предметні дії особистості, тоді втратиться специфічність самосвідомості як особливої підструктури особистості. Навіть багато психічних властивостей особистості (окрім стійких рис самосвідомості та їх комплексів, що стали характерологічними) сюди не входять: до структури "Я-концепції" та її стійких підструктур належать образи, суб'єктивні відбитки цих властивостей і рис, а також їх особистісні оцінки.
Необхідно підкреслити: самосвідомість, що адаптується, є результатом соціалізації й соціально-психічної адаптації особистості до типових ситуацій життєдіяльності. Особливості самосвідомості, або "Я-концепції" та її окремих структур (стосовно стійких "Я-образів"), є показниками адаптованості особистості до соціальних умов існування.
Безперечно, слід враховувати, що в структурі різних особистостей можуть існувати як адаптивні, так і дезадаптивні і патологічно адаптуючі "Я-концепції" та їх підструктури.
Для адекватної відповіді на запитання, у яких адаптивних процесах виникає необхідність зміни й розвитку "Я-концепції", слід розрізняти: 1) адаптацію особистості шляхом перетворення чи повного подолання проблемної ситуації, у тому числі й різного роду конфліктів. Це активна, переважно незахисна адаптація; 2) адаптацію шляхом втечі від проблемної ситуації: це пасивна "адаптація", пошук нових, зручніших і сприятливіших для забезпечення безпеки й задоволення потреб стратегій; 3) адаптацію зі збереженням проблемної ситуації й пристосування до неї. Кожна з цих адаптивних стратегій має свої різновиди й варіанти.
Третій різновид може здійснюватися: а) шляхом перетворення сприйняття й тлумачення ситуації, тобто створення її непроблемного суб'єктивного образу; б) шляхом глибшої зміни самої особистості, у першу чергу її "Я-концепції". Адаптивні підструктури самосвідомості, як вважають деякі автори, виникають, передусім, в результаті систематичного використання цього різновиду адаптивної стратегії.
Слід зважати й на так звані "виміри" "Я-концепції" (за Ш. Самуель): "образ тіла", "соціальне Я", "когнітивне Я" і самооцінка особистості.
Схему тіла можна назвати тілесним "Я-образом" особистості. Це є базис для розгортання подальшого розвитку "Я-концепції".
Виходячи з такого розуміння схеми тіла, ми не можемо погодитися з тим, що схема тіла й самопочуття особистості не належать до структури "Я", оскільки, як висловлюється В. Столін, "вони вбудовані безпосередньо в психічну структуру організму" [7]. До структури "актуального Я" включають те, якою людина здається собі в нинішній момент.
Розвинена людська особистість має систему уявлень про себе, і вона вважає, що ця система відповідає реальності. Це система якостей, які приписуються собі в даний "момент" життя. Ми говоримо про властивості, що приписуються, оскільки уявлення людини про свої фізичні й особливо психічні якості не завжди точно відображають її реальні якості. Понад те, реальні властивості і якості особистості часто відображаються в її свідомості спотворено, причому людина може приписуватися собі якості, якими вона зовсім не володіє. Проте уявлення людини, якою вона є в певний відтинок часу (її "реальне Я", або, точніше кажучи, її актуальний, відносно стійкий "Я-образ"), відіграє велику роль у її життєдіяльності: мотивує активність, детермінує вибір найближчих цілей і рівень домагань, визначає особливості спілкування з іншими, вибір адаптивних механізмів і стратегій тощо.
Теперішнє (актуальне) "Я" бере участь в адаптації особистості в актуальних соціальних ситуаціях, але якщо ситуації змінюються, то й теперішнє "Я" зазнає певних змін, що забезпечують гнучке реагування й регулювання поведінки, а відтак і адаптацію особистості.
Динамічне "Я" являє собою той тип особистості, який індивід поставив за мету набути. Це вже відносно стійка підструктура "Я-концепції".
Фантастичне "Я". До цієї підструктури входить уявлення про те, якою хотіла б стати людина, якби все було можливим. Тобто, якби можна було ігнорувати реальні умови життєдіяльності і розвитку.
Ідеальне "Я", адаптивні можливості особистості і "синдром Пеле". Ідеальне "Я" як підструктура особистості включає уявлення людини про той тип особистості, яким вона повинна була б стати внаслідок засвоєних моральних норм, ідентифікацій і зразків. Ідеальне "Я" стає метою людини, якої вона прагне більш-менш послідовно.
Майбутнє, або можливе "Я". Цю підструктуру "Я-концепції" М. Розенберг визначив як уявлення індивіда про той тип особистості, яким він може стати. Вважається, що цей тип може значно відрізнятися від ідеального "Я": людина прагне стати героєм і водночас відчуває, що стає міщанином. Інакше кажучи, до свого майбутнього "Я" людина в певній мірі йде мимоволі.
Ідеалізоване "Я". Таке найменування одержав образ, яким людині приємно бачити чи уявляти себе. В літературі відзначається, що "...цей образ може містити компоненти і нинішнього "Я", і ідеального "Я", і майбутнього "Я" [8]. Таке визначення ідеалізованого "Я" дозволяє припустити, що воно не є стійкою підструктурою "Я-концепції". Ідеалізоване "Я" складається з різних елементів кількох її підструктур. Якщо це так, то зрозуміло, що ідеалізоване "Я" є ситуаційним "Я-образом", що виникає в особливих соціальних ситуаціях.
Уявлюване "Я". Під назвою уявлюваних "Я-образів" розуміють образи і маски, "...які індивід виставляє напоказ, аби приховати за ними якісь негативні чи хворобливі риси, ідіосинкразії, слабкості свого реального "Я". Очевидно, що такі "вітринні" "Я-образи" (а під уявлюваними "Я", на нашу думку, можна розуміти тільки ситуаційні "Я-образи", які, однак, досить стійкі й багаторазово відтворюються у відповідних ситуаціях) є захисно-адаптивними утвореннями психіки людини. Їх можна назвати захисно-адаптивними підструктурами самосвідомості.
Фальшиве "Я" та його захисно-адаптивні наслідки. Оскільки самопізнання - дуже складне й тонке явище, здійснюване переважно соціально опосредкованими шляхами, то людина нерідко має спотворене уявлення про себе. Це найчастіше спотворене нинішнє (актуальне) "Я", хоча в принципі будь-яка з описаних підструктур "Я-концепції" може бути неадекватною структурі реальної особистості. Спотворене актуальне "Я" називають також фальшивим "Я". Для підтримання фальшивих (але бажаних) "Я" особистість систематично використовує такі механізми, як самообман,дискредитація й витіснення. Внаслідок цих процесів особистість набуває таких негативних рис самосвідомості й характеру, як острах негативної самооцінки, очікування негативного ставлення інших, нездатність до вчинків, що забезпечують самоповагу тощо [7]. Це означає, що фрустроване фальшиве "Я" приводить в рух ті захисні механізми, які, стаючи патологізованими, призводять до ще більшого поглиблення стану патологізованої адаптації особистості. Спотворений "Я-образ" заважає правильно розуміти власний досвід, інших людей. Відбувається перехід від спотворення самопізнання до
Loading...

 
 

Цікаве