WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації - Реферат

Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації - Реферат


Реферат на тему:
Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації
Нашим завданням є розгляд структури й функції самосвідомості, або "Я-концепції" особистості (ці терміни використовуються як синоніми) з позицій принципів та із застосуванням понять теорії соціально-психічної адаптації особистості [1 - 4].
Про онтогенетичну черговість виникнення свідомості й самосвідомості в радянській психології побутували дві точки зору. Так, згідно з В. Бехтерєвим, найпростіша самосвідомість передує свідомості, тобто, усвідомленню предметів зовнішнього світу. Під самосвідомістю в такому випадку розуміють нечітке відчуття власного існування. Друга точка зору представлена у працях Л. Виготського [5] і С. Рубінштейна [6]. Ці автори вважали, що самосвідомість дитини виникає тільки у віці 2 - 3 років у зв'язку з розвитком мови й загальної самостійності.
Але існує третя і точка зору, і вона сьогодні видається найбільш обґрунтованою. Згідно з нею, самосвідомість виникає одночасно із свідомістю, оскільки, як говорив І. Сєченов, одночасно з відчуттями, викликаними зовнішніми предметами, дитина вже на початку онтогенезу одержує відчуття від своїх органів.
Ця ідея І. Сєченова, яку підтримують і сучасні дослідники, стосується не самосвідомості у власному розумінні цього слова, а самознання, яке може бути підсвідомим. На початку онтогенезу знання індивіда про себе є підсвідомим; нагромадження такого знання є одним з первинних механізмів формування онтогенетичної підсвідомої сфери психіки. Самознання стає самосвідомістю тільки тоді, коли перетворюється на об'єкт усвідомлення, свідомої уваги особистості. Такий процес, як переконують і літературні джерела, і наші спостереження, відбувається пізніше. Він розпочинається приблизно з однорічного віку, але найбільший розвиток одержує з кінця другого року постнатального онтогенезу.
Оскільки структура самосвідомості особистості формується в ході її онтогенетичної соціалізації, то вона є частиною набутого досвіду. Це означає, що ця підструктура особистості в аспекті свого психологічного існування, у порівнянні з іншими надбаними психічними змістами, не повинна мати якихось значних особливостей. Ми вважаємо, що структура самосвідомості, або "Я-концепції", актуально має переважно підсвідоме існування, бо особливо чітке й можливо повне усвідомлення власної особистості й власних переживань, психічних процесів і дій вимагаються від людини тільки у певних проблемних ситуаціях. Обмеження обсягу одночасно усвідомлюваних змістів зі структури "Я-концепції" значною мірою обумовлюються феноменом "звуження свідомості", яка стає, таким чином, доцільним механізмом психічної активності людини. У випадках, коли актуального усвідомлення власного "Я" немає, ми не можемо припустити щось інше, ніж збереження "Я-концепції" поза сферою свідомості, тобто підсвідомо. До речі, сучасні дослідження сну і сновидінь свідчать, що в такому особливому підсвідомому стані, у процесах сноподібної психічної активності іноді досить чітко проявляються елементи або й цілісні підструктури "Я-концепції".
Процес розвитку особистості, як відзначають сучасні психологи, "це спільне для всіх і кожного індивіда співвідношення мінливості й стійкості, зміна індивіда як якісно своєрідної системи, його вдосконалення або... руйнування" [13]. Ця загальна теза стосується й самосвідомості особистості: протягом усього життя людини самосвідомість змінюється й розвивається, однак згодом набуває відносно стійкої структури. "Ядерні" утворення і підструктури, які в цілому, якщо не відбувається патологічних змін і руйнування психіки, зберігають свої характерні риси. Завдяки цьому центральні утворення особистості зберігають свою ідентичність і безперервність протягом усього життя індивіда, і ця обставина переживається людиною як стійкість її "Я": особистість переконана й безпосередньо переживає себе сьогодні такою, як і вчора, і впевнена, що завтра теж будь-яких кардинальних змін з нею не відбудеться.
Адаптуючись до безперервних змін середовища, особистість протягом життя зазнає великих або незначних, а часом і прихованих змін. Однак після формування основних підструктур особистості, які, як ми покажемо, є результатом повторних адаптацій до типових, повторюваних ситуацій, вони є своєрідними адаптивними комплексами. Подальші зміни особистості носять уже неглибокий характер.
Будучи центральною інстанцією особистості, "Я" володіє самосвідомістю, або "Я-концепцією" (уявленням, сукупністю знань про себе). "Я-концепція" є загальною структурою самосвідомості, котра належить "Я". На уявній схемі самосвідомість оточує сферу "Я" і, у свою чергу, складається з взаємозалежних підструктур, або відносно стійких "Я-образів". Ці стійкі "Я-образи" (маємо на увазі зрілу людину, у якої формування самосвідомості в основному завершене й піддається лише ситуаційним поверховим змінам, крім випадків конверсії) одержали в психологічній літературі назви "актуальне Я", "реальне Я", "ідеальне Я" і т. д. Їх вивчення дуже важливе для розуміння процесів і механізмів соціально-психічної адаптації особистості.
Особистість проявляє свою активність у різних, переважно соціальних, ситуаціях. Активність її самосвідомості виражається у вигляді ситуаційних (оперативних і динамічних) "Я-образів", котрі, якщо говорити фігурально, "оточують" "центральне Я" і "Я-концепцію". Ці динамічні й значною мірою усвідомлені "Я-образи" є актуально усвідомлюваними частинами "Я-концепції", її різних підструктур (стійких "Я-образів"). Вони входять до складу "плину психіки" (зокрема, "плину свідомості") і нерідко, залежно від швидкості зміни зовнішніх ситуацій, швидко змінюють одна одну. Отже, психіка людини гнучко реагує на ситуаційні зміни середовища.
Наступний шар структури особистості становлять її психічні якості та властивості, її риси і їх комплекси, які складають характер і, почасти, темперамент, здібності тощо.
При розширеному розумінні особистості до її структури включають і деякі притаманні їй елементи соціально-культурного середовища людини. Без цих елементів життєдіяльність або неможлива, або ж збіднюється. Однак такі елементи (інші люди, особисті речі, будинок тощо) можуть вважатися елементами особистості тільки в тому розумінні, що на них проектуються настановлення і якості особистості, коли вони є підсилювачами органів або пов'язані з різними її ідентифікаціями (якщо, наприклад, предмет є подарунком коханої жінки), інтроекціями (коли властивості предмета або іншої особистості якоюсь мірою приписуються й власній особистості). Всі ці змісти можна об'єднати назвою "Моє".
Психічні процеси (відчуття, емоції, сприйняття, пам'ять, мислення й уява, предметні дії тощо) на схемі не вказані. Центральне "Я" особистості через стійкі підструктури "Я-концепції" управляє психічними процесами, регулює їх, скеровує на пізнання себе й навколишнього світу. "Я" та зазначені психічні процеси, образно кажучи, зустрічаються на свідомо-підсвідомому динамічному шарі психіки, де проявляються ситуаційні"Я-образи". Ми вважаємо, що пізнавальні здібності й процеси в психіці людини становлять окремий функціональний блок, котрий підлягає центральному "Я", коли особистість досягає достатнього рівня зрілості.
"Я", як центральна інстанція особистості, і "Я-концепція", що перебуває в його
Loading...

 
 

Цікаве