WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Авторитет учителя: аналіз соціологічного дослідження - Реферат

Авторитет учителя: аналіз соціологічного дослідження - Реферат


Реферат на тему:
Авторитет учителя: аналіз соціологічного дослідження
У системі "людина - людина" немає професії важливішої, як Учитель. Специфіка вчительської професії - багатофункціональність. На основі суб'єкт-суб'єктних відносин учитель має уособлювати водночас і вихователя, і психолога, і предметника. Успішно зреалізувати цю місію може високоморальний, високоосвічений, компетентний у багатьох сферах життєдіяльності, висококультурний педагог. Наше дослідження спрямовувалось на пошук резервів здобуття вчителем авторитету, з'ясування причин, які заважають йому особистим прикладом навчати своїх вихованців вести здоровий спосіб життя, бути Людиною, досягати успіху в самостійному житті.
Постать учителя, його професійна компетентність, імідж, престиж, авторитет набувають надзвичайно важливого значення в контексті соціального чинника мотивування принципу інновації суспільства. Гуманістична функція авторитету як провідного соціального чинника ще й нині недостатньо усвідомлюється. Адже завдання вчителя - особистим прикладом "розблоковувати" природні потенції молодих, вселити їм віру у власні сили, допомогти побачити перспективу, добиватися успіху в самостійному житті.
Постановка проблеми
Мета нашого дослідження - з'ясувати, якою є думка вчителів стосовно таких питань:
· наскільки вони задоволені своєю роботою?
· чим визначається авторитет людини?
· хто є авторитетом особисто для вчителя?
· що найбільше вчителі поціновують в авторитетних людях?
· що сприяє авторитетові вчителя серед оточуючих?
· що заважає вчителю здобувати авторитет?
Досліджувана проблема в минулому і сьогоденні
Визначення феномена "авторитет" знаходимо в багатьох джерелах. Одне з них фіксує С. Гончаренко в Українському педагогічному словнику: "Авторитет учителя - загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. Професійний авторитет учителя значною мірою залежить також від його становища в суспільстві" [3].
Ще в працях Платона, Аристотеля, у доктрині конфуціанства проглядається природа авторитетних відносин. Перший досвід наукового підходу до суті авторитету знаходимо у творах Г. Гегеля, Ф. Ніцше, Ф. Енгельса, М. Вебера, Г.-Х. Гадамера, М. Шелера, Ю. Хабермаса. Досліджували проблему авторитетних форм соціальних відносин й українські вчені - Г. Сковорода, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Грушевський, М. Хвильовий, В. Липинський, Д. Донцов, І. Лисяк-Рудницький та інші.
Складність і багатоплановість проблеми, її міждисциплінарний характер зумовили виокремлення низки напрямів у цій галузі, зокрема в політологічному, соціологічному, етичному, соціально-психологічному аспектах. Останній репрезентований такими вченими, як Е. Фромм, Є. Ткачов, Б. Поршнєв, Ю. Неймер, М. Кушнарьов, К. Павлиця, Ю. Стьопкін, В. Андрущенко, Є. Головаха, В. Богданов та інші.
Отже, проблема авторитету означає її "одвічність", просторово-часову сталість.
Авторитет учителя, як особливий вимір його морально-практичних вчинків, пов'язаний з властивостями, рисами самої особистості, її, зокрема, ціннісними орієнтаціями. Він окреслює той особливий, єдино можливий простір морально-практичних вчинків індивіда, де останній, власне, і життєдіє - відповідально чи безвідповідально.
Слушне судження, на нашу думку, висловив В. Богданов: "Поняття "авторитет" слугує ефективним методологічним інструментом аналізу і класифікації реальних і уявних авторитетів, розмежування авторитетності й авторитаризму, що уможливлює вибудовану ієрархію авторитетів, розкриття реальних механізмів створення й функціонування особистісних та суспільних авторитетів" [4]. Авторитет - соціальне утворення, яке базується на біосоціальній природі індивіда. За своєю субстанцією авторитет репрезентує певну систему соціальних відносин. "Авторитет - не просто відношення, а відношення відносин", - підкреслює В. Богданов [4].
Зрозуміло, у педагогічній діяльності людина - основний, домінуючий суб'єкт авторитету. Авторитет як соціальна якість і механізм соціальної взаємодії, як система "вплив - підпорядкування" в навчально-виховному процесі створює підґрунтя для морального самовизначення, особистісного саморозвитку та самопрезентації свідомого учня, зокрема - старшого віку. До того ж він спонукає до пошуку особистісного потенціалу, що веде (і вестиме) молоду людину до оволодіння соціальним престижем, статусом та особистісним авторитетом.
Авторитет як лакмусовий папірець визначає ступінь активності вчителя в оволодінні новітніми технологіями, його участь у громадському і політичному житті. Авторитет розглядаємо як ознаку, як форму і результат соціальної взаємодії, як соціальний регулятор у соціумі. Він є мотиватором і регулятором міжіндивідних відносин.
Необхідно підкреслити, що авторитет - важливий, однак недостатньо задіяний соціально-психологічний ресурс нашої педагогічної спільноти. Відродження високого суспільного авторитету, статусу педагога і вченого є одним з пріоритетних завдань, яке, передовсім, вирішуватиме нова організація - Громадська рада освітян і науковців України (ГРОНУ), що недавно розпочала свою діяльність. І справді, лише Особистість може виховати Особистість.
Основою авторитету є, певна річ, довіра. А довіряти молода людина може лише тому, хто щирий, толерантний, тямущий, обізнаний, цікавий як особистість. Відомо чимало випадків, коли вчитель, демонструючи високий рівень професіоналізму, авторитету при цьому, на жаль, не має. Чому так трапляється? Впевнені, що це пов'язано насамперед з розвиненістю його особистісних якостей, моральністю, манерою мислення, спілкування, прийняття рішень, умінням адекватно оцінювати ситуацію тощо.
Організація та методика дослідження
Перш за все, нами було розроблено опитувальник. У серпні - вересні 2004 року в школах (як міських, так і сільських) Канева, Ніжина та відповідних районів було проведено опитування вчителів. Усього в ньому взяли участь 504 респонденти, переважна більшість яких (81 %) - жінки.
Вікова структура опитаних (діаграма 1): наймолодша група вчителів віком до 25 років у дослідженні репрезентована 7 %. Цю групу становить молодь, яка щойно закінчила вищі навчальні заклади. Молоді вчителі, віком від 26 до 30 років, які вже мають невеликий досвід роботи в школі, становили серед респондентів 11 %. Більше половини (62 %) опитаних - вчителі віком від 31 до 49 років. Найдосвідченіша і, зрозуміло, найстарша група вчителів віком понад 50 років становила одну п'яту опитаних.
Діаграма 1
Вікові групи вчителів - учасників опитування (2004 р.), %
Серед освітянських установ, які брали участь у нашому дослідженні, міські навчальні заклади становили 51 %, сільські - 49 %. До вибірки, окрім учителів загальноосвітніх типових шкіл, потрапили також вчителі ліцею і гімназії.Разом з учителями шкіл на запитання анкети відповідали й 16 представників органів управління освітою.
Опитування було письмовим, закритим, очним та частково заочним. Було здійснено порівняльний аналіз відповідей. Застосовувався і метод спостереження, який мав строго фіксовану схему (стандартизований).
У результаті спостереження та опитування було зафіксовано 504 інтеракції. Вони, завдяки чітким запитанням анкети, в процесі опрацювання групувалися, а потім за допомогою комп'ютерних технологій узагальнювалися.
Результати дослідження
Одним із перших запитань, запропонованих респондентам, було запитання про особисту задоволеність своєю роботою. Досить велика частка (45 %) респондентів водночас і задоволена, і не задоволена нею. Тих, хто цілком або частково задоволений, наше дослідження виявило близько третини (37 %), тоді як частка незадоволених становила 12
Loading...

 
 

Цікаве