WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історична соціологія та соціальна психологія: можливості міждисциплінарних досліджень - Реферат

Історична соціологія та соціальна психологія: можливості міждисциплінарних досліджень - Реферат

інших. У зв'язку з цим "школа Анналів" навіть розробила своєрідну психологію історичних свідків. Зокрема, М. Блок наголошує, що ніхто, навіть безпосередній свідок, не може схопити надто багато деталей подій. Причому, найменш достовірними є свідчення щодо недавніх подій. У зв'язку з цим вчений зазначав, що "у нас немає іншої машини часу, ніж та, що працює в нашому мозку на сировині, наданій минулими поколіннями" [6, c. 34].
Безпосередньо проблематика історії та психології пов'язана через проблему збереження історичної пам'яті. Зокрема, В. Єгоров пропонує такі методологічні підходи до дослідження феномена історичної пам'яті: слід враховувати, що вона завжди свідомо звернена в минуле з його позитивним і негативним змістом. Вибірковість свідомості визначається, зрештою, ціннісною сферою культури. Інтерпретація фактів має пов'язуватися з проблемою альтернатив в історії. Якість і глибина історичної пам'яті корелюються з якістю усвідомлення історичних альтернатив. Зміна історіографічних парадигм, яка впливає на історичну пам'ять, відбувається, коли синхронізуються внутрішні процеси розвитку історичної науки та зміна культурних цінностей. Історична пам'ять також пов'язана з толерантними відносинами між різними поколіннями та з причинно-наслідковими зв'язками в історії. Вплив на історичну пам'ять, або склероз, залежить від ступеня активності історичної пропаганди та науковості історії. Якісні історичні знання, як правило, отримуються через емоційно-особистісне сприйняття [9, c. 76 - 85].
Таким чином, загальною тенденцією є, на нашу думку, суттєва психологізація міждисциплінарних соціально-історичних досліджень, предметом яких є людина і суспільство. Особливу роль у цьому контексті відіграє соціальна психологія, яка досліджує особливості того, що люди думають одне про одного, як вони впливають одне на одного, як ставляться одне до одного [19, c. 29].
Серед найважливіших проблемних напрямів історичних соціально-психологічних досліджень назвемо такі: аналіз передумов цивілізаційних відмінностей індивідуалізації, формування "Я-концепції" [15; 26], розвитку соціальних переконань як ціннісних орієнтацій у контексті поступового розвитку соціального самопізнання певних суб'єктів, висвітлення різних історично обумовлених форм і типів поведінки певних соціальних суб'єктів, аналіз соціально-психологічних механізмів конформізму, конфліктності та агресії. Суттєвий інтерес також становлять проблеми компаративістики різних цивілізаційних стратегій врегулювання певних типів соціальних конфліктів.
Отже, загалом історіографія теми нашої статті стосується загальних питань аналізу зв'язків між історією і психологією та між конкретними галузями історії та соціальною психологією. Все вище наведене свідчить, що найбільш потужним є психоаналітичний вплив на соціально-історичні дослідження, а також вивчення ментальностей різних народів у історичному контексті.
Водночас потреба пошуку теорій і методів, які були би більш адекватними системній складності питання взаємовпливів психології та історії, тлумачення психологічних мотивів діяльності історичних персонажів, масових соціальних суб'єктів та соціальних інститутів спонукає до спроби запропонувати нові концептуальні підходи до соціально-психологічних аспектів аналізу в контексті історичної соціології.
Головною метою нашої статі є показ деяких можливостей застосування історико-циклічних підходів до соціальної психології історії. У цьому зв'язку, зокрема, зупинимось на постановці проблеми кореляції між феноменами циклічності соціально-психологічних процесів і циклами соціальної, політичної, ментальної та інших напрямів історичних досліджень.
Підхід до означеної проблематики відкривається, насамперед, через психологічні особливості сприйняття часу. Структура психології часу складається з усвідомлення одночасності, послідовності діяльності, тривалості, швидкості перебігу подій життя, їх координатної розміреності в сучасному, минулому чи майбутньому, переживання спресованості, розірваності, обмеженості або безперервності часу, усвідомлення етапів вікового життя. Проблемним є сприйняття зворотності часу, його нелінійності. Це питання традиційно розглядається в межах причинно-наслідкової концепції. Водночас у парадигмі циклічного розвитку історії проблема детермінант соціально-історичного розвитку ускладнюється, адже за цієї теорії вступають в дію вже не лише "прямі" залежності між подіями, а й опосередковані залежності між стадіями циклів у розвитку певного соціуму.
У зв'язку з цим звернемо увагу на появу публікацій, присвячених новій парадигмі міждисциплінарного синтезу соціальних наук [3; 4]. В цьому контексті, зокрема, пропонується концепція універсального соціального циклу історії.
Суспільство як суб'єкт історії і світової цивілізації у своєму розвитку проходить великий життєвий цикл. По суті, історичний розвиток соціуму є реалізацією епохальних циклів, кожен з яких у запропонованій моделі складається з двох періодів. Нормативні періоди в історії суспільства чергуються з перехідними, коли трансформуються структура соціуму та його інститути.
Перший епохальний період - "революція" є якісною трансформацією всієї структури суспільства. Цей процес пов'язаний з радикальною зміною соцієтальних характеристик. "Революція" узагальнює результати розвитку протягом всього епохального циклу і відкриває новий. Саме на цьому етапі продукуються нові соціально-психологічні типи особистості та відповідні соціальні практики. Відбувається руйнація традиційних механізмів соціального контролю. Він набуває рис зовнішнього примусового контролю, який властивий екстравертам. Такий психологічний тип активно виходить на арену історії саме на цьому етапі. Відбуваються також радикальні зміни в ціннісній орієнтації провідних соціально-демографічних груп. Тим самим реально започатковується новий цикл соціально-історичного розвитку.
Наступний нормативний період епохального циклу - "інволюція" пов'язаний із засвоєнням соціально-психологічних характеристик, набутих суспільством у попередній період розвитку. Провідну роль починаютьвідігравати внутрішні соціально-психологічні механізми соціального контролю, властиві інтровертам. Для цього етапу циклу характерні певне згортання інтенсивності соціальних процесів, спрощення соціальної структури, традиціоналізм. Таке суспільство фактично є "закритим", його соціально-психологічні механізми "фільтрують" надходження інноваційної інформації, адаптуючи її до сталої традиції. Завдяки цьому здійснюється соціальний контроль та підтримується соціальна стабільність, солідарність і єдність. Домінантними стають цінності холізму, сприйняття соціального та історичного світу як тотального Єдиного. Однак "закрита система" зрештою є причиною наростання ступеня соціальної дезінтеграції і хаосу.
На зміну стабільному періоду соціального розвитку приходить трансформаційний (або "коеволюційний"), протилежний за напрямом історичних змін щодо "революції". Більшість соціально-психологічних характеристик на цьому етапі перебуває в стадії флуктуаційних коливань. Ця теза підтверджується, зокрема, багатьма прикладними соціологічними дослідженнями, що проводяться в сучасній Україні. Спостерігається суттєве послаблення іманентних механізмів соціального контролю, проте і зовнішній контроль в умовах соціальної аномії втрачає свою ефективність.
У моделі універсального епохального циклу "коеволюційний етап" виконує, по суті,
Loading...

 
 

Цікаве