WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історична соціологія та соціальна психологія: можливості міждисциплінарних досліджень - Реферат

Історична соціологія та соціальна психологія: можливості міждисциплінарних досліджень - Реферат

починаючи від М. Блока і Л. Февра. Зокрема, М. Блок у праці "Королі-чудотворці" показав роль уявлень у політичному житті та їх формування в надрах соціальних груп [8, c. 195; 27]. Помітний вклад у дослідження історико-психологічних аспектів, зокрема, народної творчості середньовіччя зробив М. Бахтін. Започаткований ним напрям культурно-історичної психології досить плідно розвивається [12; 20; 31].
Окремий напрям становлять дослідження, виконані в парадигмі психоісторії. Зокрема, Л. де Моз розглядає психологію історії як науку, предметом якої є аналіз мотивацій історичної поведінки. Крім того, значну увагу цей дослідник приділяє історико-психологічним аспектам розвитку системи освіти, оскільки від ступеня прогресивності та інноваційності розвитку навчально-виховного процесу залежить, зрештою, соціально-історичний прогрес. Згідно з психоісторичною моделлю та психогенетичною теорією історії іманентна ментальна діяльність через безсвідоме визначає соціальні процеси та культурну активність людської діяльності [20].
В історіографії зв'язків між історією та соціальною психологією виокремлюється проблематика історичної психології етносів і націй. "Психологію народів" як таку започаткували 1860 року М. Лацарус і Х. Штейнталь. На початку ХХ століття їхні ідеї розвинув В. Вундт. Зараз виокремлюються компаративні та культурологічні напрями досліджень етнопсихології, генезису розвитку соціальних конфліктів у різних національних середовищах [2; 14; 18]. Л. де Моз певну увагу присвячує емоційному життю націй, їх груповим фантазіям. Деякі групові фантазії є макросоціальними за своїми масштабами, що дає можливість встановити взаємозв'язок між ними й тривалими фазами розгортання соціальних циклів історії.
Етнопсихологія як міждисциплінарна наука вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування та функції національної самосвідомості, розвиток етнічних стереотипів, які сприяють розвиткові міжетнічних конфліктів [5; 7; 13; 21].
Історична психологія (або соціогенез) досліджує походження, розвиток вищих психічних функцій особи, міжетнічних стосунків, різниця між якими, зокрема, обумовлюється особливостями соціалізації в різних культурах і цивілізаціях [32]. В межах марксистсько орієнтованої психології соціогенез трактується як процес, обумовлений трудовою діяльністю ("палеопсихологія" Б. Поршнєва) [22; 23].
Наступний напрям соціально-психологічних історичних досліджень представлений історією ментальностей. Окрема увага у цьому контексті надається культурно-історичним дослідженням народної творчості.
Прислів'я як народна мудрість по суті є скарбницею архетипів історії ментального життя певного народу. Цей напрям історичних соціально-психологічних досліджень репрезентований історичною семіотикою і психолінгвістикою. Так, з точки зору історичної семантики, поява нового слова вже засвідчує усвідомлення певного соціального явища. Адже в галузі соціальних інститутів хаос у семантиці є свідченням безпорядку в соціальній реальності.
На теоретичній і концептуальній базі історії ментальності розвивається соціологія емоцій. Теоретик цього історико-соціологічного напряму П. Стірнс наголошує на її відмінності від психоісторії, адже соціологія емоцій досліджує емоційні прояви ментальності як соціально-емоційний процес [29, c. 91]. Слід зазначити, що останнім часом у середовищі вітчизняних істориків посилився інтерес до ментальної історії. У цьому контексті, зокрема, досліджується розвиток ідей та уявлень в козацькій Україні ХVІ - ХVІІ століть та психологічні мотиви дій вітчизняних історичних діячів того періоду [24; 33].
З іншого боку, в літературі можемо зустріти скептичне ставлення до історії ментальності. Аргументи приблизно такі: дійові особи 500 - 600-річної давнини вже померли, їх культурний світ зник, тому ми не можемо хоч більш-менш точно знати, що вони думали. Але навіть з цієї критичної точки зору феномен соціальної поведінки різних суб'єктів історичного процесу становить особливий інтерес.
Окремою небезпекою в цьому контексті є спроба перенесення світовідчуття сучасної людини на мотиви дій, настановлення та поведінку людей далеких історичних епох. У зв'язку з цією досить поширеною тенденцією М. Блок зазначав, що "аби проникнути в чужу свідомість, відділену від нас низкою поколінь, треба майже повністю відмовитись від свого "я", натомість, аби приписати цій свідомості власні риси, досить залишатись самим собою" [6, c. 80].
Інший напрям історико-психологічних досліджень стосується філософського соціально-психологічного аналізу процесу взаємодії між владою і соціумом. По суті, засновником цього напряму можна вважати Аристотеля, який розглянув соціально-психологічні передумови зміни циклів форм правління від демократії, олігархії, аристократії, тиранії до охлократії. Подальший розвиток досліджень, пов'язаних із з'ясуванням історичних аспектів політичної психології, дає підстави назвати кількох вчених. Зокрема, Х. Ортега-і-Гасет у праці "Бунт мас" порушив питання нової ролі, яку за доби політичного модерну відіграють великі соціальні маси в процесі організації влади. Доба панування мас, на думку цього філософа, є однією з передумов формування соціальної бази підтримки авторитарної влади, яка начебто прагне захищати "бунтівні маси" від самих себе шляхом жорсткого соціального контролю. Німецький соціальний філософ Е. Канетті у праці "Маса і влада" детально розглядає історичні аспекти типологізації мас, соціально-психологічних механізмів їх самоорганізації, впливу мас на природу та ієрархію влади, методи її функціонування, панування і перевтілення [11].
Історичні аспекти розглядаються також і в контексті політичної психології. До Другої світової війни, наприклад, вважалося, що колективна психологія майже не піддається експерименту. Однак заглиблення у механізми соціальної психології дало можливість маніпулювати масовою свідомістю за допомогою тих же політичних технологій. У контексті історичної соціології для політичної психології відкривається можливість не лише констатувати маніпуляцію свідомістю, а й розкривати її мотиви, адже свідома брехня це теж своєрідне свідчення.
Крім вище згаданих напрямів взаємозв'язків між історією, соціологією і соціальною психологією доречно назвати ще й феномени масової психології в контексті універсальної історії. Зокрема, в тісному взаємозв'язку з природними процесами розглядав соціальну психологію О. Чижевський, який дослідив зв'язок між проявами соціальної агресії, хвороб тощо і активністю Сонця [30]. Водночас,говорячи про природний, космічний фактор, слід пам'ятати, що масова психологія виражає соціально детерміновану поведінку людей. Адже не лише буття визначає свідомість, а й навпаки - свідомість спроможна змінювати реалії буття. Тому вплив тієї ж сонячної активності на соціально-політичні процеси залежить від існування відповідних передумов суто соціально-історичного характеру.
Нарешті, завершимо наш короткий огляд напрямів історико-психологічних досліджень феноменологічною теорією в історичній соціальній психології, яка пов'язана, зокрема, з важливими методологічними питаннями. Відомо, що, на відміну від соціолога, історик не може провести натуральний експеримент, але він все ж може провести експеримент з аналізу історичних джерел та інформації. Адже, розглядаючи історичні свідчення, історик має пам'ятати, що все побачене принаймні на половину складається з почутого від
Loading...

 
 

Цікаве