WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інформаційно-психологічні операції США проти Іраку в 2002 – 2003 роках - Реферат

Інформаційно-психологічні операції США проти Іраку в 2002 – 2003 роках - Реферат

"переглянутого переліку товарів" з тим, щоб забезпечити швидке і безперешкодне надходження необхідних населенню Іраку товарів цивільного призначення при збереженні контролю над постачанням вцю країну товарів, що можуть бути використані у військовій сфері. Обговорення проекту цього рішення тривало близько двох місяців на різних рівнях, порівнювались фінансові механізми старого і нового підходів - доти, доки 14 травня 2002 року міністр оборони США Д. Рамсфелд, виступаючи перед представниками ЗМІ в Пентагоні разом з італійським колегою А. Мартіно, заявив (подаючи факт "сприяння Іраку" у потрібній інтерпретації), що "розумні санкції" не зупинять С. Хусейна: "Ірак має довгі прозорі кордони, тому навряд чи вдасться перекрити їх так, щоб запобігти контрабандного постачання товарів, які дозволять йому нарощувати військовий потенціал". Д. Рамсфелд також відзначив: "Загальновідомо, що Ірак має величезний апетит на зброю масового знищення та військовий потенціал". І далі, об'єднуючи теми Іраку, Афганістану і світового тероризму, він заявив, що американські і коаліційні війська продовжуватимуть вистежувати терористів "Аль-Каїди" і "Талібану", знищувати чи захоплювати їх і намагатися створювати в країні "сприятливу обстановку". Простежується плавний перехід до основного інформаційного повідомлення стосовно наявності в Іраку зброї масового знищення і, відповідно, до другого етапу ІПО - "інформаційного приводу" [5].
Але наступний блок матеріалів (за часом їх розміщення на веб-сайті), який працює на розвиток ІПО, складається з повідомлень щодо співробітництва США з іракською опозицією. Використання потенціалу опозиційних сил традиційне для сценаріїв масових стратегічних ІПО. Формування так званої "п'ятої колони" є фактором дестабілізації у мирний час, свідченням порушення прав людини і підставою для їх захисту навіть шляхом збройного втручання (югославський конфлікт), джерелом формування "потрібного" уряду під час етапу "виходу з операції". Загальний масив інформаційних повідомлень на цю тему складає 12 % від загальної кількості і має свою динаміку. Потік інформації зростає на початку ІПО з квітня по серпень 2002 року, потім спостерігається стабілізація інформаційних повідомлень (вересень - жовтень), під час якої вводяться нові чинники, і знову відбувається посилення інформаційного впливу з піком у листопаді - паралельно з активізацією інформаційного впливу на ООН. Така динаміка є важливою складовою усіх етапів ІПО.
Інформаційно висвітлюється спочатку діяльність шести опозиційних Хусйнові груп, якими є Рух за конституційну монархію, Іракська національна згода, Верховна рада Ісламської революції в Іраку, Демократична партія Курдистану, Іракський національний конгрес, Патріотичний союз Курдистану. США підтримують їх офіційно. Але оскільки ці групи утворені на основі релігійних або національних принципів, то неминуче мають певні розбіжності у поглядах на методи боротьби і перспективи країни. Відтак американська підтримка їх усіх має, з одного боку, засвідчувати демократичність підходів, а з іншого - дає можливість використовувати їх протиріччя на свою користь.
У жовтні з'являється інформація про діяльність опозиційної групи іракських жінок, в основі аргументації якої лежать не ідеологічні, а зрозумілі всім (і на Заході, і на Сході) родинні цінності, які грубо зневажаються режимом С. Хусейна. Це продовжує формувати образ ворога в потрібному напрямку. Виступи опозиціонерів - колишніх іракських генералів та офіцерів щодо призначення армії захищати не режим, а країну, свідчать не тільки про злочині наміри диктатора, але й про ненадійність найбільш відданої С. Хусейнові касти. Ці матеріали можуть ефективно використовуватися під час воєнного етапу ІПО для впливу на особовий склад збройних сил Іраку.
Пропагандистські потоки США спрямовуються у двох напрямах: перший - на забезпечення повсякденної діяльності опозиції, другий - на перспективу діяльності в "демократичному Іраку" (на заключному етапі ІПО). Форми роботи з опозицією - семінари, колективні зустрічі, засідання робочих груп, на яких спільними зусиллями, за участю європейських, американських, американських іракського походження та іракських представників, розглядаються перспективи демократичних змін в Іраку після повалення режиму С. Хусейна, питання державного устрою, політики, економіки, сільського господарства, видобування нафти, а також свободи слова та релігії, прав людини тощо. Наводяться приклади позитивних перемін у житті північного "вільного Іраку", свідченням чого є заміна старих ціннісних орієнтирів на нові: на півночі країни справжнім скарбом стає вважатися земля, а не золото. Традиційно курди й араби говорили: "Якщо ми маємо зайві гроші, то купуємо золото для наших дружин". Тепер же люди переймаються тим, щоб прикупити більше землі.
Руйнування старих стійких стереотипів є ознакою готовності сприйняти нові. Значну увагу США приділяють фінансовій підтримці опозиції. Такий аспект є обов'язковою складовою всіх попередніх ІПО. Так, Іракському національному конгресу виділено додатково 8 мільйонів доларів у рамках нової угоди про співробітництво. Про це на брифінгу в Держдепартаменті 14 серпня 2002 року повідомив один з чільних співробітників цього відомства Ф. Рікер: "Ми хочемо продовжувати підтримувати Іракський національний конгрес, його газету, телестанцію, його регіональні відділення, бюро гуманітарної допомоги. Бо вважаємо, що вони зможуть продовжувати відігравати дуже продуктивну й корисну роль завдяки діям, передбаченим цією новою угодою" [6].
Наступний сплеск активності впливу на опозицію спостерігається у листопаді 2002 - січні 2003 року. Дж. Буш визначив додатково ще п'ять демократичних опозиційних організацій, з якими США матиме справу в подальшому. У списку, опублікованому Білим Домом 9 грудня 2002 року, названо Ассірійський демократичний рух, Іракський рух вільних офіцерів і громадян, Іракський національний фронт, Іракський національний рух, Іракський туркменський фронт та Ісламська угода Іраку. Ці групи також одержали право на допомогу від уряду США. Президентським рішенням 99-13 в рамках закону 1998 року про звільнення Іраку обумовлено надання їм воєнної допомоги на суму 92 мільйони доларів шляхом передачі через міністерство оборони відповідного оснащення, надання послуг та сприяння у військовій підготовці. Цим, по суті, було профінансовано діяльність міністерства оборони на потрібному напрямку.
Рішення опозиції все частіше мають не риторичний, а прикладний характер (створення органів державного управління, управління нафтогазовим комплексом), за якими простежується майбутнє практичне втілення влади в Іраку без С. Хусейна. В інформаційних матеріалах, присвячених діяльності опозиції, завжди домінує твердження, що майбутнє Іраку - це справа самих іракців, а США тільки сприятиме
Loading...

 
 

Цікаве