WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників - Реферат

Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників - Реферат

самості.
Прийняття ролі узагальненого іншого має істотне значення не тільки для самості - воно також дуже важливе для розвитку організованої групової діяльності. Група вимагає, щоб індивіди керувалися у своїх діях настановленнями узагальненого іншого. Узагальнений інший також відображає відому схильність Дж.Мiда віддавати пріоритет соціальному, оскільки саме через узагальненого іншого група впливає на поведінку індивідів.
В авторській концепції важається за доцільне керуватися поняттям нормативного соціотипу, що асонує з мідівським концептом узагальненого іншого. Надалі будемо використовувати це поняття в такій дефініції: "Нормативний соціотип - це сформований соціальною системою образ індивіда, поведінка якого має смисл, тобто особистісне цілепокладання зумовлюється соціальною раціональністю, а особистісні диспозиції (мотиви соціальної поведінки) - диспозиціями невизначеної більшості, яка, у відповідності із власними очікуваннями, оцінює поведінку індивіда як недевіантну".
Дж. Мід також розглядає самість з погляду прагматизму. На рівні індивіда самість дозволяє йому бути ефективнішим членом суспільства. Завдяки самості люди ймовірніше зроблять те, чого від них чекають у певній ситуації. Оскільки люди найчастіше прагнуть жити відповідно до групових очікувань, вони, скоріш за все, уникатимуть неефективності, обумовленої невиконанням очікувань групи. Більше того, самість забезпечує кращу координацію в групі в цілому. Оскільки можна розраховувати, що індивіди робитимуть те, чого від них очікують, група може функціонувати ефективніше.
Ці положення, як і розгляд самості в цілому, можуть привести нас до переконання, що актори в Дж. Міда - не більше, ніж конформісти і що, оскільки кожен пристосовується до очікувань узагальненого Іншого, прояв індивідуальності має вкрай низький характер. Однак Дж. Мідові зрозуміло, що кожна самість відрізняється від усіх інших. Замість володіння спільною структурою, кожна самість одержує унікальну біографію. Окрім того, зрозуміло, що існує не просто єдиний цілісний узагальнений інший, але й безліч узагальнених інших, оскільки в суспільстві багато груп. Тому люди мають контакти з різними узагальненими іншими і, як наслідок, з різними самостями. Унікальний набір самостей кожної людини відрізняє її від інших. Більше того, люди можуть не приймати спільноту такою, як вона є, але можуть коригувати порядок речей і прагнути поліпшити його.
Завдяки нашій здатності мислити, ми можемо змінювати спільноту. Але Дж. Мід змушений сформулювати це положення індивідуальної креативності в біхевіористичних термінах: "Єдино можливий спосіб нашої реакції проти несхвалення цілого суспільства полягає у встановленні вищого типу суспільства, що у певному аспекті підтримує цей шлях... Він може сам повстати проти суспільства. Але для цього він повинен розуміти голос минулого і майбутнього. Тільки так самість може бути почута в загальному хорі суспільства" [2, с. 167 - 168]. Інакше кажучи, щоб протистояти узагальненому іншому, індивід повинен створити більшого узагальненого іншого, що складається не тільки із сьогодення, але й з минулого та майбутнього, і потім реагувати на нього.
Прагнучи маніфестувати індивідуальний смисл, людина не просто постає проти нормативного соціотипу, але й створює новий прецедент смислотворення. Останнє може відбуватися в руслі пошуків неординарного шляху репрезентації наукових істин, юридичних норм, релігійних аксіом та постулатів, мистецьких образів тощо. При цьому повстанці, девіанти, злочинці, нонконформісти утворюють маргінальні (периферійні) соціотипи, які мають сміливість відкрито нехтувати соціальними нормами і не керуватися очікуваннями домінуючого узагальненого Іншого, який є замовно-еталонним типом людини для гомеостатичної соціальної системи.
Дж. Мід виокремлює два аспекти (дві фази) самості, які він називає І і mе. Як формулює Дж. Мід, "самість, по суті, є соціальним процесом, що проходить ці дві різні фази" [2, р. 178]. Важливо пам'ятати, що I і mе є процесами в рамках більшого процесу "Я"; вони не є "предметами".
І - це безпосередня реакція індивіда на інших, непрораховуваний, непередбачуваний і креативний аспект ідентичності. Людина заздалегідь не знає, якою буде дія: "І якою буде реакція, вона не знає, і ніхто інший не знає. Можливо, вона зробить блискучий хід чи припуститься помилки. Реакція на ситуацію, що безпосередньо виникає в її житті, не має певного характеру" [2, р. 175].
В аналогічних концептах фрейдистськи орієнтованих соціологічних шкіл І відповідає індивідуальному безсвідомому, тобто Id (воно), тому, чого людина ніколи до кінця не розкриває і з чим перебуває в конфлікті нормативний соціотип. Якщо мідівське І є двигуном пошуку додаткових узагальнених інших, які дозволяють самості розширюватись і виявляти креатив, то нормативний соціотип є уніфікантом особистого смислопродукування та інтерпретації смислів.
Ми ніколи цілком не усвідомлюємо І і через нього дивуємо своїми діями самих себе. Ми одержуємо знання про І тільки після того, як дію було вчинено. Отже, ми знаємо про І тільки в наших спогадах.
Дж. Мід підкреслює значення І з чотирьох причин. По-перше, це ключове джерело новизни в соціальному процесі. По-друге, найважливіші цінності розташовані саме в І. По-третє, І створює основу того, чого всі ми прагнемо - самореалізації. Саме І дозволяє нам розвинути "певну особистість".
Нарешті, Дж. Мід розглядає еволюційний історичний процес, у якому в людей примітивних суспільств переважає mе, тоді як у сучасних суспільствах більш значний елемент - І.
І додає теоретичній системі Дж. Міда необхідної динаміки і креативності. Без цього над акторами Дж. Міда цілком переважав би зовнішній та внутрішній контроль. Використовуючи ж це поняття, вчений може розглядати зміни, що викликаються не тільки великими особистостями в історії, але також індивідами на повсякденному рівні. Саме І уможливлює ці зміни. Оскільки кожна особистість є синтезом І і me, великі історичні постаті бачаться такими, що володіють більшою часткою І, ніж більшість інших людей. Однак у повсякденних ситуаціях може самоствердитися І будь-якої людини і привести до змін соціальної ситуації. Унікальність у системі Дж. Міда також привноситься за допомогою біографічного формування І і mе. Тобто специфічні вимоги життя кожної людини наділяють її унікальним співвідношенням І і mе.
I протидіє mе, котре є "організованим набором настановлень інших, прийнятим людиною для себе" [2, р. 175]. Іншими словами, mе є прийняттям узагальненого іншого. На відміну від І, люди усвідомлюють mе; mе включає усвідомлену відповідальність. Як зазначає Дж. Мід, mе є "загальноприйнятий, звичайний індивід" [2, с. 197]. Елемент mе переважає в конформістів, хоча кожний - незалежно від його ступеня конформності - має, і повинен мати, істотну частку mе. Саме за
Loading...

 
 

Цікаве