WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інституційні ознаки організованої злочинності та її соціальна основа - Реферат

Інституційні ознаки організованої злочинності та її соціальна основа - Реферат

на політичне життя, лобіюючи ухвалення вигідних їм рішень, формуючи громадську думку за допомогою підконтрольних ЗМІ. Все це спостерігається на тлі усунення небажаних осіб. Показовим прикладом є делегування у парламент Колумбії на початку 1980-х років представників наркоторговців та бунт останніх проти легальної влади. Здобуті організованою злочинністю кошти йдуть на корумпування політичних діячів, відмиваються через фінансові інститути з сумнівною репутацією, вкладаються в легальний бізнес, що підриває засади демократії і цивілізованого ринку.
Індикатором інституціалізації організованої злочинності в політичній сфері може слугувати, за висловом В. Овчинського, її одержавлення. Цей процес характеризується бідністю, розрухою, гострим дефіцитом життєво необхідного, соціальною прострацією населення, розривом комунікацій (можливість користуватися ними залишається, в основному, в руках злочиннихугруповань); випомповуванням ресурсів у населення за рахунок монопольно високих цін на все, що забезпечує виживання; інтенсивну адаптацію широких верств населення до участі в "чорному виробництві", що включає наркотики, проституцію, вбивства за плату та інші види діяльності, які забезпечують надприбутки при порівняно низькокваліфікованій і нетрудомісткій праці; перехід до рабських форм експлуатації найманої праці у будівництві ("сицілійська модель") та в аграрній сфері ("латифундистський метод") [30, с. 67].
З іншого боку, держава може використовувати у своїх цілях організовані злочинні спільноти й терористичні організації або безпосередньо вдаватися до методів організованої злочинності у внутрішній та зовнішній політиці (наскільки виправдано - інше питання). Наприклад, каперство (морське піратство) підтримували окремі монархи Європи, а спецслужби США використовували мафію під час Другої світової війни. Політикани звертаються по допомогу до злочинного світу для створення перешкод в реалізації вільного виборчого права, втручання у внутрішні справи інших країн, підготовки державних переворотів.
Не менш серйозні наслідки спричиняє участь політиків та вищих державних службовців у промислах організованої злочинності, коли правлячі клани використовують державні ресурси в егоїстичних цілях, приватизують державні інституції на свою користь, захищають інтереси окремих впливових бізнес-структур. Такий розвиток організованої злочинності притаманний країнам з надмірною владою бюрократичних структур, що сприяє корупції й утвердженню патрон-клієнтних відносин.
Соціальний капітал і організована злочинність
Нині все активніше досліджується вплив негативного соціального капіталу на організовану злочинність, тіньову економіку, корупцію, екстремізм [31 - 34]. У соціальному капіталі знаходять свій вираз норми й цінності соціальних груп, які дають змогу їхнім учасникам, переслідуючи власні цілі, діяти ефективніше. Такі групи можуть бути формальними (фірма, профспілка) і неформальними (родичі, друзі, сусіди). Тож і соціальний капітал поділяється на формальний та неформальний.
Слід підкреслити, що соціальний капітал здатен відігравати для соціуму як позитивну, так і негативну роль. Позитивно характеризуються взаємини між людьми, що ведуть до кооперування задля взаємодопомоги, боротьби зі злочинністю тощо. У цьому зв'язку можна назвати самоорганізацію добровільних загонів охорони правопорядку (Велика Британія, США), асоціації взаємодії населення і поліції (Японія), громадські ініціативи протидії вуличній проституції (Франція). Такий вид соціального капіталу порівняно добре досліджений.
Соціальний капітал має й іншу сторону: члени корпоративних, закритих груп одержують певні переваги, однак їхня активність вкрай негативно впливає на суспільне життя в цілому (на Заході поняття "негативний", "поганий" або "зіпсований" соціальний капітал часто вживають як синоніми). Прикладами негативної кооперації можна назвати злочинні угруповання, екстремістські й терористичні організації.
Взаємозв'язок довіри й соціального капіталу в суспільстві та мафії представлений у фундаментальній роботі Р. Патнема [35]. Соціолог описує негативні явища, насамперед в економічній сфері, що виникають через недовіру і нездатність співпрацювати для загального блага. Необхідність дотримання угод у суспільстві недовіри вимагає залучення третьої сторони, що призводить до більших витрат порівняно з добровільним співробітництвом, механізмом якого виступає соціальний капітал. В суспільстві, де люди довіряють тільки своїй родині і не схильні кооперуватися з іншими, розпочинається економічна стагнація. Так, на Півдні Італії також існував соціальний капітал, але капітал іншого ґатунку, який виробляла мафія - недовіру до інших членів суспільства та вертикальні патрон-клієнтні відносини залежності, що складаються в умовах слабкої держави.
Конкретне втілення негативний соціальний капітал знаходить у клієнтарних відносинах, а також у поширенні корупційних зв'язків, що стають практикою вирішення питань на тлі недовіри до органів державної влади [36]. Д. Гамбетта здійснив соціологічне дослідження мафії як механізму регуляції відносин у соціальному середовищі, в якому панує високий ступінь недовіри до інших людей [37; 38]. Основою суспільства на Півдні Італії був сімейний клан, усередині якого існували родинні чи квазіродинні відносини. Дружні зв'язки гарантували успішне функціонування підприємств, що вдавалися до нелегальної діяльності. Мафія, як централізована злочинна організація, гарантувала виконання договорів, стежила за дотриманням відповідних норм, брала участь у посередництві при розв'язанні спорів, координувала дії суб'єктів злочинної діяльності. Зрештою, на думку Д. Гамбетти, мафія була підприємством з виробництва довіри. Фактично ефективність і тривалість діяльності мафії здебільш залежить від відтворення нею специфічного соціального капіталу, а саме клієнтарних відносин. Хоча Р. Патнем, знайомий із дослідженням Д. Гамбетти, і не вживає термін "поганий соціальний капітал", фактично суспільно-політичне життя, на його думку, має два полюси - громадянська спільнота і клієнтурність [35, с. 124 - 128].
Негативний соціальний капітал пов'язаний з клієнтелізмом, оскільки традиційні мафії мають ядро - представників певної спільноти (етнічної, мовної, родинної, культурної), у межах якої існує нормативно забезпечений високий рівень довіри та солідарності групи, що значно обмежує (або й виключає) вступ до неї представників інших соціальних мереж. Тезу про ідентичність членів певним чином підтверджують результати пілотного експертного дослідження Центру з попередження мiжнародної злочинностi ООН у 16 країнах (1999 - 2000 роки), яке стосувалося характерних ознак 40 найвідоміших злочинних
Loading...

 
 

Цікаве