WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інституційні ознаки організованої злочинності та її соціальна основа - Реферат

Інституційні ознаки організованої злочинності та її соціальна основа - Реферат

споживачами незаконних товарів та послуг і значно сприяє розгортанню тіньового бізнесу. Зрештою, тривалі взаємодії злочинців і необхідність контролю за дотриманням конвенцій зумовлюють перетворення організованої злочинності на неформальний соціальний інститут. Зауважимо, що організована злочинність зменшує трансакційні витрати в межах тіньової економіки, насамперед в її нелегальному секторі. Аналогічні функції у легальній економіці відіграє корупція (докладніше див. [27, c. 67]).
До спільнот, що продукують кримінальну поведінку, висуваються такі ж функціональні вимоги, як і до інших організацій. Уїхніх межах забезпечується не лише виробництво, поширення, нагромадження, споживання ресурсів та оптимізація злочинного промислу, а й низка інших функцій, таких як залучення нових членів, підтримання дисципліни й соціальної солідарності, розв'язання конфліктів, соціалізація, адаптація та мобільність. У кожному суспільстві є групи, для яких через низький суспільний статус або належність до національної чи релігійної меншини (наприклад, іммігранти) не існує забезпечених суспільством шляхів реалізації їх інтересів. За таких умов національну, мовну чи релігійну ідентичність можна зберегти, приєднуючись до певної організації, а дотримання її правил уможливлює згодом матеріальний добробут і вертикальну мобільність. Отже, значну роль у формуванні мафіозних організацій відіграє залучення осіб до соціальних мереж протиправної спрямованості, здобуття ними негативного (щодо решти суспільства) соціального капіталу. Злочинна спільнота потребує визнання, легітимації як у злочинному світі, так іноді і в політиці.
Злочинна діяльність в організаційних формах породжує формування відповідних внутрішньогрупових норм і цінностей. Дія таких правил виходить за межі власне злочинних організацій і поширюється в суспільстві, зокрема у тій його частині, що живиться тіньовою економікою. Ознаками цього є імідж організованої злочинності як реальної (п'ятої) влади, що забезпечує розв'язання спорів; намагання встановити контроль над ЗМІ, придбання послуг авторитетних журналістів, залякування громадських діячів.
Внутрішньогрупові норми злочинних організацій (Якудзи, тайванських злочинних спільнот, італійської мафії, злодіїв у законі) мають багато спільного. Кодекс регулює відносини членів організації на різних її ієрархічних рівнях (керівництво - підлеглі) та із зовнішнім світом (населенням, органами влади, представниками інших злочинних груп), регламентує фінансові питання (наприклад, внески до спільної каси та порядок їх використання), правила входження до організації, розв'язання спорів тощо.
Розмивання нормативних засад пов'язане, ймовірно, з конкуренцією "старої" та "нової" організованої злочинності, а також із загальною раціоналізацією економічного життя, зорієнтованістю на максимальний прибуток. "Нові" злочинні групи прагнуть знищити "старі", захоплюючи контроль над привабливими сферами кримінального бізнесу. Так, минулого століття тривала війна між традиційною сицілійською мафією та американцями італійського походження, котрі прибули на історичну батьківщину, в Росії - боротьба між групами, очолюваними злодіями у законі, та бандами, сформованими з колишніх спортсменів і військовослужбовців, на Тайвані - між таємними корпоративно-побратимськими спільнотами старого Китаю та новими мафіозними структурами. Між "старими" та "новими" злочинними спільнотами точиться не лише жорстока боротьба, а й кооперування, запозичення окремих рис (наприклад, копіювання структурної організації) у процесі еволюціонування.
В цьому контексті необхідно нагадати висновки деяких науковців, що, як це не дивно, вбачають певні переваги від існування організованої злочинності, оскільки вона виконує соціальні функції на високому рівні сервісу. Так, Т. Шеллінг говорить, що зазвичай організована злочинність становить загрозу і з нею потрібно боротися. Однак якщо альтернативою організованої злочинності стає не декриміналізоване суспільство, а "дезорганізована злочинність", тобто якщо злочинність залишається на тому ж рівні при зменшенні її організованості, то наслідки цього процесу для суспільства не такі вже й однозначні. Кримінальна монополія нав'язує злочинному світові жорстку дисципліну, мінімізує міжусобиці банд і побічні насильницькі прояви злочинів, що за певних обставин відповідає інтересам суспільства [28].
Дж. Бьюкенен, лауреат премії Нобеля за 1986 рік, на підставі економічного аналізу доводить корисність організованої злочинності. Аксіомою ринку є те, що монополія у виробництві звичайних товарів і послуг соціально неефективна, оскільки скорочує пропозицію. Але якщо монополія у пропозиції "хороших" товарів небажана, монополія у пропозиції "поганих" товарів може бути соціально бажаною. Звідси випливає, що перевага монополії організації (злочинності) над конкурентною організацією обумовлює скорочення загального випуску (злочинів) [29].
Інші "оптимістичні" оцінки ролі організованої злочинності зводяться до такого:
1. Вона виконує важливі функції, які іноді не може забезпечити держава. До них належать захист, гарантії виконання торгових угод, розв'язання суперечок, арбітраж.
2. Організована злочинність як крайня форма капіталізму, для якої не існує моралі й законів, сприяє нагромадженню первинного капіталу. Прибутки від незаконного бізнесу вкладаються у легальні підприємства, чим забезпечується економічний розвиток.
3. З часом передбачається зменшення організованої злочинності до "нормальних" розмірів (тобто до сфери злочинних промислів), коли кримінальні авторитети перетворяться на респектабельних бізнесменів.
Усі ці твердження надто абстрактні: функціональність мафії в одних сферах призводить до руйнівного занепаду і стагнації в інших, збільшуючи ціну, яку суспільство платить за злочинність. Більше того, монополія організованої злочинності зумовлює зрощування кримінальних елементів, представників бізнесу і політики, що, у свою чергу, призводить до консервації ситуації, а досягнення монопольного становища завжди пов'язане із застосуванням насилля і корупції, проникненням до політичної сфери.
"П'ята влада" і політична підсистема суспільства
Відносини злочинних спільнот з політичними інститутами в різних країнах не однакові - від простого підкупу чиновників до участі у політичних кампаніях, проникнення у виконавчі та судові органи, формування політико-кримінальних угруповань і, зрештою, перебирання контролю над державою.
Політизацію злочинного світу можна розглядати в кількох аспектах.
З одного боку, підкуп системи правосуддя та правопорядку - традиційний засіб захисту та прикметна риса злочинних спільнот. Більше того, вони намагаються впливати й
Loading...

 
 

Цікаве