WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ідеологія консолідації українського суспільства - Реферат

Ідеологія консолідації українського суспільства - Реферат

держави.
Потрібно підкреслити, що нагальною потребою доби - є посилення національного центризму, тобто, подолання крайнощів в етнонаціональному питанні в усіх його аспектах: забезпечення фактичної рівноправності всіх етнічних груп України, поєднання міжнаціональної /міжетнічної/ консолідації з демократизацією міжетичних відносин, всебічний розвиток територіальної, національно-персональної та національно-культурної автономії, а також визнання та врахування етнонаціональних та регіональних інтересів, поєднуючи все це з інтересами загально-національними, всенародними, вселюдськими.
Сьогодні етнонаціональна політика стає за своєю сутністю, національно-регіональною. Регіональна ж консолідація (не протиставляючи себе українському центру) дозволяє забезпечити втілення в життя національних цінностей, наближає до розуміння першочергової ваги загальнонаціональної ідеї - ідеї відродження України як сталої великої держави з демократичним порядком тасоціально орієнтованою економікою.
Державна регіональна політика повинна бачити кожний регіон у всій складності історичного шляху формування етносу, місця в територіальному розподілі праці.
Новітня хвиля національного відродження - це і подолання браку індивідуальної політичної культури, і підвищення загальної політичної культури народу, і надання простору для вдосконалення культури дискусій, культури компромісу і, водночас, непримиренність до політичного інтриганства. Актуальною є проблема подолання нашої надзвичайно міфологізованої свідомості, припинення коливань суспільних настроїв, амплітуда яких досить висока. Це - недопущення завищених соціальних очікувань, такого способу думання, коли все зводиться до власного соціального комфорту, соціального утримання та політичного інфантилізму.
Політична культура громадян України, пов'язана з етнонаціональною культурою, набуває в сучасних умовах важливого внутрішньополітичного значення.
Слід наголосити, що в розбудові Української держави негативними чинниками є величезна різниця між культурно-освітнім і політичним рівнем класів української нації, яка сама собою не має можливості створити органічно національну цілісність.
Слабкістю політичного соціуму України є широкий спектр політичних сил, багатоманітність бачення форм суспільного розвитку /від революції до еволюції/, що виключає монополію будь-якого класу, партії чи руху на одноосібність та абсолютне лідерство. Третьою причиною внутрішньої слабкості українського соціуму є політична гіпертрофія - розполітизування має, коли представники всіх класів і станів з різних причин почали активно займатися політикою, вважаючи себе фахівцями в політичній теорії і практиці.
Українська національна ідея - це формування національно-державницької свідомості українського народу в умовах розбудови держави, докорінних соціально-еколомічних перетворень. Сам же державницький світогляд має спиратися на національну та політичну культури, а державницька ідея - стати основою політико-ідеологічної доктрини українського державотворення, його методологією.
ІV. Правовий аспект проблеми
Парадоксальна складова суспільної моралі сьогодення полягає в тому, що наявна ділова і політична активність людей межує з їх правонеслухняністю. Це в першу чергу пов'язано з проблемою державної виконавчої дисципліни.
Викривлення управлінської правової та особистої інформації - головний дестабілізуючий фактор суспільної моралі. Але без високого рівня правової моралі неможлива стабільна довіра громадян до органів охорони правопорядку, а в бізнесі - партнерські стосунки. Неможливо, також, будувати правову державу.
Для того щоб виправити ситуацію, треба вирішити одне з головних завдань - поставити на належний рівень правову освіту населення.
Правовою освітою повинні займатись практично всі: відомства, неурядові організації, засоби масової інформації, навчальні та наукові установи, культурно-освітні заклади.
Навіть в умовах обмежених матеріально-фінансових можливостей в державі робляться певні кроки для виконання цього завдання. Але щоб повернути повагу громадян до закону, як до засобу охорони їхніх прав і свобод, необхідно підкріплювати теоретичну пропаганду реальними прикладами такої охорони.
Без цього неможливо відродження віри у справедливість права і правосуддя.
У все ж таки в державі, де панує правовий нігілізм, першочерговим є підвищення рівня правової освіти, адже саме від правової свідомості кожного громадянина залежить ставлення громадян до закону та до виконання закону.
В умовах сьогодення треба домагатися засвоєння необхідного мінімуму правових знань кожним громадянином, кожною посадовою особою.
Пріоритетним напрямом у роботі має бути правове навчання і виховання молоді в дусі поваги до закону. При цьому, продовжуючи зміцнювати навчально-виховну роботу з правових питань у школах, ПТУ, вищих навчальних закладах освіти, треба більше уваги приділяти молоді, яка працює, і ця робота повинна проводитись не тільки у державних установах і підприємствах, а й в інших установах усіх форм власності (можливо, через безкоштовні консультаційні відділи при місцевих органах влади).
Стосовно викладання правознавства в закладах освіти й особливо в школах і ПТУ, необхідно добитися того, щоб викладання велося тільки спеціалістами, які мають юридичну освіту, бо, нажаль, дуже рідко, після закінчення школи, молодь не орієнтується в правових питаннях і зовсім не має уявлення як і де можна захистити свої права.
За такого стану правової освіти серед підростаючого покоління не можна сподіватись на швидке подолання правового нігілізму. Права і обов'язки людини взаємопов'язані і тому людина, яка не розуміється на своїх правах навряд чи буде ефективно виконувати свої обов'язки. Це актуально ще й тому, що сьогодні після школи багато молоді йде працювати раніше, ніж отримають освіту (а разом і правові знання) в навчальних закладах вищої школи.
Вихід з системної кризи, в якій опинилася Україна, її функціонування і прогресивний розвиток як незалежної держави можливий лише шляхом формування громадянського суспільства, де сама людина має стати метою, а не засобом державного устрою, де права і свободи фізичної особи повинні стати осереддям правової системи в цілому. При цьому необхідно пам'ятати, що проголошуючи права і свободи людини, держава повинна гарантувати їх здійснення не тільки юридичними, але й політичними, економічними і соціальними засобами.
1 Л.Кучма. /В кн. "Українська національна ідея і сучасність", с. 3.
Loading...

 
 

Цікаве