WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → „Мовні конфлікти” та конструювання етнічної і національної ідентичності - Реферат

„Мовні конфлікти” та конструювання етнічної і національної ідентичності - Реферат

культурно-мовні аспекти життя.
Не секрет, що кожна держава починається з національної мови, яка є основою культури, національної моралі, самоідентифікації. Мовна свідомість народу - це ознака його зрілості, національно-державницької самовизначеності.
Мова є основним середовищем визначення, збереження й передачі соціального досвіду та інструментом об'єктивації суб'єктивних значень. Вона перетворює психологічні феномени на соціальні факти, надає індивідуальним переживанням інтерсуб'єктивне значення. Подібна функція мови лежить в основі конструювання етнічної ідентичності. За мовною ознакою людина шукає насамперед собі подібних, або, як кажемо, ідентифікує себе. Мова, окрім того, що виконує роль основного інструмента формування ідентичності, своїх комунікативних функцій, слугує ще й певним символом.
Згідно з поглядами американського вченого Л. Фоллерса, найсерйозніші проблеми націй і національних держав найчастіше пов'язані не з економікою, політикою чи обороною, а з нематеріальними, невідчутними символами. Ці символи конкретизують почуття власної гідності і самоповаги. Будь-яка нація і будь-яка національна держава повинні визначити для себе (усвідомлено чи неусвідомлено), за допомогою яких символів вони хотіли б виразити свої уявлення про себе як таких на індивідуальному і колективному рівнях. Особливо багато труднощів з виробленням і реалізацією національної ідентичності виникає тоді, коли певна нація включає в себе кілька етно-лінгвістичних груп. Проблема самовизначення нації та усвідомлення національної ідентичності бере свій початок - в європейському контексті - у давній Греції. Якраз давньогрецькі мислителі сформулювали "мовно-культурний" принцип самоідентифікації: кожен, хто розмовляє грецькою мовою, - еллін, кожен, хто розмовляє незрозумілою мовою і дотримується інших звичаїв, - варвар.
У символічному виробленні етнічності виокремлюють два рівні - дискурсивний (понятійний, логічний) і недискурсивний (тілесний, образний). На недискурсивному рівні сама ідея передається не через поняття, а за допомогою образів (аудіальних, візуальних, тактильних). Особливості вимови, національна музика, кухня, архітектура - всі ці маркери розрізнення, що зазвичай не відіграють істотної ролі в соціальній комунікації, в умовах конфлікту набувають особливої значущості. "Якраз на цих знаках чужої етнічності, - стверджує В. Малахов, - концентрується енергія ненависті, причому її інтенсивність ніяк не залежить від "глибини" розрізнення, від "дійсної" культурної дистанції між групами, що вступили у протиборство" (4, с. 124 - 125).
На дискурсивному рівні маємо справу з нараціями - розповідями, які є підосновою всіх літературних жанрів. Якщо текст сам по собі створює, то нарація засновується на чомусь зовнішньому. В дослідницькій літературі нарація визначається як "колективна пам'ять". Спільне ж минуле неможливе без специфічних зусиль з його конструювання. Зазвичай найбільша роль у такому конструюванні належить еліті суспільства. Від її трактування залежить статус, який отримає визначальна подія тієї чи іншої національної історії. Чи стануть події, які відбувалися на майдані Незалежності в листопаді - грудні 2004 року міфотворчою датою в процесі будівництва української нації, чи ці події назвуть народним бунтом, залежить від того, яке значення цій події буде приписане.
Отже, у дискурсивному виробленні етнічності першість належить інтелектуалам. Участь інтелектуалів в ідеологічному виробленні конфліктів носить як опосередкований, так і безпосередній характер (В. Малахов). Продуковані в інтелектуальному полі теорії цілком органічно стають чинником формування міжетнічних конфліктів. В сучасних конфліктах, які розгортаються в індустріалізованих країнах, акцент зміщується з конфлікту інтересів (матеріальні цінності) на конфлікт визнання (ідеальні цінності). Володіння престижними цінностями є цілком реальним предметом для етнічного конфлікту. Проблеми престижу і символів, на відміну від матеріальних інтересів, набагато важче вирішити, адже символічні вимоги зазвичай не піддаються перерозподілу і компромісу.
Етнічність як така більше пов'язана з символічним значенням окремої мови, а не з її фактичним використанням всіма членами групи. Ірландці і шотландці використовують гельську мову як символ своєї кельтської або шотландської етнічності. Але для того, щоб реально належати до тої чи іншої групи, не обов'язково розмовляти гельською мовою.
Схожа ситуація склалася і в Україні. Згідно з переписом 2001 року, українці в Україні складають 77,8 % від загальної кількості населення, росіяни - 17,3 %. Українську мову вважає рідною 67,5 % населення України, російську мову визначили як рідну 29,6 % населення. 85,2 % українців рідною вважають мову своєї національності й лише 14,8 % - російську.
М. Шульга аналізує мовну практику за такими критеріями, як національне самовизначення, уявлення про рідну мову, мова спілкування в родині, мовні преференції у роботі з документами. Найгірший показник україномовності суспільства вимальовується за останнім критерієм: традиційно лише 40 - 45 % респондентів обирає україномовні анкети. Найвищий же рівень україномовності спостерігається у спілкуванні в родинах, а саме цей критерій можна вважати найоб'єктивнішим, бо саме тут найкращі умови для вільного вибору - не впливає позиція начальства та не тисне російськомовне оточення. Отже, як стверджує М. Шульга, в сімейному спілкуванні співвідношення мов становить 50:50, і ця пропорція, мовляв, свідчить, що наше суспільство складається з двох приблизно рівних мовних спільнот.
Донедавна етнічний конфлікт, як правило, скоріше трактувався з точки зору політичної боротьби за територію, аніж з культурно-психологічної точки зору на те, що відбувається з внутрішнім світом людини, коли обставини змушують її приймати нову віру або навіть оволодівати новою мовою, щоб брати участь у житті етнічно чужого їй, але політично домінуючого суспільства.
Конфлікти як такі найчастіше виникають між близькими спільнотами, що живуть поряд, по сусідству, наприклад, іспанці і португальці, англійці і шотландці. З. Фрейд дав назву цьому феномену: "нарцисизм малих відмінностей". Він являє собою зручне і відносно нешкідливе задоволення агресивності, яке сприяє солідарності між членами спільнот, до яких відносяться і нації. Українці, до речі, можуть стати нацією тільки через протиставлення себе Росії, тільки відмежовуючись від росіян, переконавши себе і весь світ, що вони - інші, як у свій час американці змогли стати нацією, тільки відокремлюючись від Англії. Близькість народів у культурному, мовному і етнічному смислі лише посилює подальше відторгнення і сприяє актуалізації національної ідентичності. Соціальна криза, зовнішні втручання у справи держави згуртовують націю емоціонально, збільшують смислове навантаження базових понять національного дискурсу.
"Мовні конфлікти", які час від часу штучно продукуються вУкраїні, сприяють етнічній мобілізації як українського етносу, так і нетитульних етносів (насамперед російського). Щоправда, вони стають на перешкоді
Loading...

 
 

Цікаве