WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типи неправильного виховання - Реферат

Типи неправильного виховання - Реферат

хоча вона тоді їсти не хоче. З нею займаються, не дивлячись на її повне небажання займатися саме цим і саме в цей час;
г) все в житті дитини суворо регламентовано, все розроблене на біле і тільки на чорне, на добре і погане, на дозволене і недозволене. Культивуються педантизм і надмірна пунктуальність;
д) "потрібно" гіпертрофоване до абсурду. Оцінки в школі - самоціль. "Задовільно" - трагедія для батьків.
Таким людям (батькам) небезпечно давати рекомендації, читати лекції і пропонувати якісь книжки по педагогіці. Тому що будь-яка друкарська помилка, не так мовлене слово будуть сприйняті буквально. І гіперсоціальні безтямно виконають і безглуздість. (Дай дурному богу молитись, то він голову розіб'є).
Гіперсоціальна дитина живе як робот, як автомат. Емоційно вона стримана, тому що емоції пригнічувалися з самих пелюшок, оскільки емоційна стриманість вважалася ознакою інтелігентності, а прояв емоцій чимось постидним. І звичайно у всьому орієнтуються на те, що скажуть чи подумають, чи осудять його поступок інші. Коли вона виросте, успіхом для неї буде лише успіх на роботі.
При гіперсоціальному вихованні темперамент пригнічується, особливо сангвінічний; в холеричному і фрагметичному загострюються елементи наполегливості, цілеспрямованості, працьовитості, а інші риси цих темпераментів пригнічуються. В результаті у цих дітей формується гіперсоціальний або тривожно-вразливий характер, який призводить їх до психосоматичних захворювань і навіть до неврозу, якщо вони терплять вічну невдачу або крах домагань.
3) тривожно-вразливий тип виховання.
Спостерігається в тих випадках, коли з народженням дитини одночасно виникає і не відсутня тривога за неї, за її здоров'я і благополуччя. Це антипод неприйняття. Дитину люблять, але бездумно і тому не в радість їй і собі. Любов перетворюється в страх втратити того, кого люблять.
Виховання по типу тривожної вразливості нерідко спостерігаються в сім'ї з єдиною дитиною, а також в сім'ї, де росте ослаблена або пізня дитина. Характерне воно і для тривожних від природи батьків, коли звичайні хвороби травми буквально викликають паніку, апетит дитини стає незвичайною турботою всієї сім'ї, коли вночі стають декілька разів, щоб поправити ковдру і послухати, як вона спить", доторкнутися до чола, чи немає жару.
При тривожно-вразливому вихованні дитину:
а) не випускають з квартири, оскільки бувають "різні вилазки" і на "вулиці погані хлопці";
б) її проводять в школу і зустрічають, щоб перевести через вулицю, по якій не їздить транспорт, і "просто на всяк випадок";
в) їй тривожно заглядають в рот і по декілька разів на день задають тривожні, стурбовані питання.
Природно, що дитина злякана і дуже рано сама стає тривожною. Тепер вже вона тричі на день запитує: "А я не захворію?", "А це не страшно?", а з 5 років: "А я не вмру?", "А ви не вмрете?".
Ця аномалія виховання несе в собі елемент гіперсоціальності, але не престижної, не марнославної, а тривожної.
Дитина в такому випадку несамостійна, нерішуча, боязлива, ранима, вразлива, не впевнена в собі. Постійне стримування, обмеження активності батьками, а пізніше - і надмірний самоконтроль, самообмеження призводять до пригнічення сангвінічного і холеричного темпераментів, а у флегматичному загострюють тенденцію до обережності, поміркованості.
Шлях цих дітей - в тривожність і вразливість на все життя, в нервовість або в невроз. Вони і важкі, оскільки неспокійні із-за тривожного сприйняття дійсності.
4) Егоцентричне виховання.
Спостерігається в сім'ях з недостатнім рівнем відповідальності щодо майбутнього, коли дитині часто єдиній, довгоочікуваній, нав'язується уявлення про себе як про самодостатню надцінність: вона кумир, "смисл життя" і т.д. При цьому інтереси оточуючих нерідко ігноруються, приносяться в жертву дитині. Найменші її прихоті задовольняються негайно, бажання вгадуються, немає обмежень, режиму дисципліни, поняття "не можна". Вона не привчена розуміти інтереси інших, чекати своєї черги, не переносить найменших незгод, агресивно сприймає будь-які перепони. Дана дитина розгальмована, неспокійна.
В результаті в холерика загострюється агресивність, його наполегливість трансформується у впертість, цілеспрямованість - в настирну вимогливість і т.д.
У сангвініка швидкість трансформується в розгальмованість, гострослів'я - в балакучість і резонерство, рухливість - в суєтливість, емоційність - в істеричність, впевненість - у самовпевненість.
У флегматика повільність перетворюється в пасивність, наполегливість - у впертість, а цілеспрямованість - в ригідну вимогливість, як і в холерика.
Головне ж заключається в тому, що у дітей всіх типів темпераменту при егоцентричному вихованні пригнічується соціальна сутність темпераменту, його альтруїстський ріст.
При першій же зустрічі із ровесниками егоцентрична дитина терпить невдачу. Життя і ровесники негайно все ставлять на свої місця. Її претензії викликають сміх і зустрічають негайний спротив. Егоїста не терплять всі, і він закономірно приречений на самотність і крах.
В результаті холерик зривається на протестну поведінку, сангвінік впадає в істероїдність, флегматик - і тривожність і вразливість. На зміну самовпевненості приходить невпевненість в собі. Тепер ці діти переживають те ж, що й при неприйнятті, в даному випадку - неприйнятті іншими за межами стін.
Наслідки ж ті самі, що й при неприйнятті в сім'ї, але тут переважає істероїдність.
Отже, пропоную приблизний перелік питань, об'єктивні відповіді на які допоможуть скласти уявлення про те, які темпераменти і характер у дитини.
Дитина наполеглива, завзята, вперта, непоступлива, прямолінійна? Її інтереси стійкі, вона довго займається однією і тією є справою і шумно протестує, коли її відволікають? Вона непримхлива, якщо вона впала - встає сама, допомоги не шукає, не скаржиться, і чим їй важче, тим вона наполегливіше йде до цілі? Якщо все це так, то в дитини холеричний темперамент.
Дитина повільна, тугодум, мовчазна, стримана, замкнута, домосід, віддає перевагу іграм наодинці, все переживає в собі, тихоня, її не видно і не чути? Вона терпляча, розважлива, обережна, миролюбна, покладиста? У такої дитини флегматичний темперамент.
Дитина швидка, рухлива, активна, моторна, орієнтується і пристосується миттєво, завжди почуває себе як вдома, товариська, балакуча? Вона вигадник, сперечальник, заводила, схильна до ризику, азарту, все їй цікаво і всевона встигає зробити? Якщо дитина така, вона - сангвінік.
Література:
1. Психологічний словник /Під ред. В.І.Войтко. - К.- Вища школа, 1982. - 216 с.
2. Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. Речевое общение учителя. - М., 1984. - С. 129-144.
3. Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. Психокоррекционная работа в группе активного социально-психологического обучения. - Киев, 1987. - С. 48-59.
4. Немов Р.С. Психологія. Книга 1: Основи загальної психології. - М., Освіта, 1994.
5. Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движе-ние.М.,1996. - 178 с.
6. Спілкування й оптимізація спільної діяльності. Під ред. Андрєєвої Г.М. і Яноушека Я. М., МГУ, 1987.
7. Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. - К., 1992. - 321 с.
8. Экман П. Психология лжи. - К., 1999. - 256 с.
9. Спілкування й оптимізація спільної діяльності. /Під ред. Андрєєвої Г.М. і Яноушека Я./ М., МГУ, 1987.
Loading...

 
 

Цікаве