WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типи неправильного виховання - Реферат

Типи неправильного виховання - Реферат


Реферат на тему:
Типи неправильного виховання
План
1. Виховання по типу неприйняття.
2. Гіперсоціальне виховання.
3. Тривожно-вразливе виховання.
4. Егоцентричне виховання.
Темперамент, як природне в людині, пригнічується перш за все неправильним вихованням. Постійно зустрічаються чотири типи неправильного виховання.
1) перший з них - неприйняття
В особистих відносинах людини до людини велике значення мають неусвідомлені мотиви. Якщо говорити про відношення батьків до дитини, то це любов або її відсутність. Відсутність любові до дитини і є неприйняттям. Не любити своє дитя протиприродно. В цьому не можна признатися і самому собі. Таке засуджується всіма. Тому людина пригнічує в собі усвідомлення цього факту. Відповідно не усвідомлюються і причини неприйняття.
а) неприйняття може бути первинним, коли народження дитини з самого початку небажане (не планували; вагітність стала причиною вимушеного шлюбу; в період вагітності жінка розвелася з чоловіком і т.д.). При первинному неприйнятті вагітність протікає з ускладненнями, часто є загроза аборту. Неусвідомлені тенденції потужно впливають на такий складний, узгоджено протікаючий фізіологічний акт як роди. Тому й роди при неприйнятті можуть мимовільно розтягуватися. Немає потуг (перейм) і роди приходиться швидко стимулювати. Однак роди можуть бути і стрімкими. Дані отримані при обстежені дітей, причиною неврозу у яких стало виховання по типу неприйняття, свідчать, що загроза аборту спостерігається приблизно у 65% матерів небажаних дітей, звичайні або стрімкі роди - у 60% з них.
б) після родів, в перші місяці життя дитини, якщо вона чимось сильно розчарувала своїх батьків, може виникнути також неусвідомлене вторинне неприйняття. Причиною його може бути "не та" стать дитини, фізичний дефект, "невідомо на кого схоже".
При первинному і вторинному неприйнятті у матері спостерігаються:
1) нестійкі тугі соски, що дитині не вдається висмоктати ні краплини молока із "кам'яних" грудей, а також "безпричинне" зникнення молока у годуючої матері;
2) при неприйнятті очі матері байдужі, руки нелагідні, жорсткі, як у добросовісного, але вибраного професією не по покликанню лікаря, в її голосі звучить роздратування, вона не усміхається і її догляд за ним - казенний;
3) вже грудна дитини неусвідомлено вловлює відсутність материнської любові. Але ж вона для неї надпотреба, безпека. Тому неприйняття породжує в ній страх. Вона збуджена, але частіше пригнічена, багато хворіє. При неприйнятті від руки матері виходять "не ті струми" і руки її жорсткі. Якщо життя починається так, то цей початок несприятливий;
4) при неприйнятті в дитині все дратує, все викликає досаду, що є основною ознакою цього типу неправильного виховання;
5) при неприйнятті батьком часто не до дитини, на неї чомусь постійно не вистачає часу, до неї не доходять руки. Її довіряють бабусям під різними приводами. Неприйнятну дитину кладуть в лікарню "щоб добре підлікувати", хоча лікувати можна було б дома. Кожен рік дитину відправляють в санаторій, "щоб зміцнити". Але дитина сприймає санаторій однозначно: тато і мама мною незадоволені - і поступово приходить до розуміння, що від неї хочуть позбутися.
Неприйняття - це найбільш драматичний тип неправильного виховання. Діти рано чи пізно доводять, що батьки їх не люблять. Зробивши таке приголомшливе відкриття, дитина, як і її батьки, опирається усвідомленню цього факту, тим більше, що прямо про нелюбов йому не говорять. Обманюючи себе, батьки обманюють і дитину, стверджують, що люблять її.
В чому ж виражаються несприятливі наслідки неприйняття?
1) в одному випадку дитину при неприйнятті суворо контролюють, жорстко карають і він живе в умовах суворого режиму.
В цьому випадку темперамент пригнічується повністю. Природні риси в дитини дратують батьків, і вони ліплять його характер таким, яким, в їх розумінні, він повинен бути.
2) в другому до нього відносяться істерична претензійність; він ніби росте в атмосфері безконечних претензій.
В цьому випадку в дитині пригнічуються одні риси темпераменту, частіше всього альтруїстичні, і відповідно загострюються інші - егоцентричні, агресивні. Подібне відбувається в результаті протестно-істеричної реакції дитини на неприйняття її батьками. Загострення одних рис темпераменту при пригніченні інших, що закріплюється в характері, розмиває пристосувальну суть темпераменту і характеру. Так наполегливість холерика перероджується в згубну впертість, жвавість сангвініка в не менш згубну нестійкість, цілеспрямована неквапливість флегматика - в пасивність.
3) в третьому найбільш частому, на нього не звертають увагу, усуваються від виховання.
Тут темперамент ніби не пригнічується. На дитину не звертають увагу, і вона, здавалось би, живе і розвивається у відповідності із своєю натурою. Однак це не так. Відсутність виховання - це також виховання. Не відчуваючи уваги до себе, дитина стає байдужою до інших або істеричною, протестною.
Неприйняття дитини призводить в кінці кінців до неприйняття батьків. Виникає взаємне відчуження, що в свою чергу поглиблює взаємне неприйняття. І тоді:
1) один шукає компенсацію - віддушину, втіху поза сім'єю. Шукає компанію, в якій до нього проявляють увагу, зустрічають з радістю. Але на цьому шляху він стає важким. В характері формуються риси нестійкості, негативізму, особливо до дорослих, і він робить все наперекір їхнім поглядам і вимогам. Рисами характеру стають необов'язковість, безвідповідальність, егоїзм, відсутність серйозних прив'язаностей, коли той і приятель, хто з ним сьогодні.
2) у іншого формується істероїдний характер із схильністю до ширших сцен протесту з руховою бурею. Визивна поведінка спостерігається і поза сім'єю. В цьому випадку рисами характеру стають егоїстичність, брехливість, манірність, схильність завжди і в усьому звинувачувати інших, починаючи від батьків і закінчуючи всіма оточуючими.
3) третій протестно замикається в собі, і тут можливі два шляхи: формування пасивного апатичного характеру або егоцентричної тенденції домінувати над іншими, часто за рахунок установчих зусиль, коли зневажають здоров'ям, надриваються намагаючись зайняти перше місце в навчанні, спорті.
4) четвертий не протестує, але в кінці кінців виявляється зломленим, і тоді в нього формується характер, який визначають як безхарактерність.
5) п'ятий також не протестує, пристосовується, але у нього складається тривожно-вразливий характер.
6) у шостого виникає невроз.
Неприйняття завжди призводить до невпевненості. Якщо дитину не люблять власні батьки, у неї не може бути і впевненості в собі. Її не люблять - і вона відчуває себе гидким каченям. Як наслідок, темперамент її пригнічений, пригнічення і природність в пристосуванні у житті, і вона невпевнена в собі подвійно.
2) Другий тип неправильного виховання - гіперсоціальне.
Зустрічається більш часто. Близьке до неприйняття. Дитину хочуть мати не тому, щоу ній є глибока душевна потреба, а тому що діти повинні бути у всіх. Дитину чекають, від неї не відмовляються. Вона з'являється і завойовує серця, її люблять. Але справа тут не в орієнтаціях батьків. Це "правильні люди":
а) діти у них тому, що так повинно бути; відповідно виховання їх - "як повинно бути";
б) читаються і до формалізму пунктуально виконують рекомендації по "ідеальному" вихованню;
в) дитину не беруть на руки навіть якщо вона знаходиться в плачі, тому що це непедагогічно; її годують по годинах,
Loading...

 
 

Цікаве