WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія особистості та колективу в спорті - Реферат

Психологія особистості та колективу в спорті - Реферат


Реферат на тему:
Психологія особистості та колективу в спорті
ПЛАН
1 Мотивація особистості в спорті
2 Особливості особистості спортсмена
3 Поняття про колектив та групи
4 Групова взаємодія в спортивній команді
5 Проблема лідерства в спорті
6 Проблема психологічної сумісності в спортивній команді
7 Формування колективу та виховання у ньому школярів під час занять фізичною культурою
1 Мотивація особистості в спорті
Вивчення особистості спортсмена є актуальним для практичної роботи тренера з двох причин: по-перше, особливості особистості суттєво впливають на успішність спортивної діяльності; по-друге, спорт є ефективним засобом виховання та формування особистості. Наявність такого зворотного зв'язку ставить високі вимоги до знань тренера з психології особистості спортсмена. Вивчення особистості повинно включати: мотивацію, здібності та властивості особистості.
Заняття спортом служать причиною помітних змін в особистості людини. У свою чергу, від формування та розвитку багатьох властивостей залежить успішність спортивної діяльності. Зрозуміло, це не означає, що ці властивості можуть бути сформовані тільки в спорті, проте спортивна діяльність є широким полем для виховання найрізноманітніших якостей особистості.
Аналіз діяльності особистості нерозривно пов'язаний з аналізом мотивів її діяльності. Нагадаємо, що мотиви відображають потреби людини, володіють потребовою силою.
Мотив - це предмет (речовий або ідеальний), який служить для задоволення потреб. Мотив - це не просто предмет, який придатний для задоволення певних потреб, але і предмет з його значимістю саме для конкретної людини, який має суб'єктивне значення.
Тому, займаючись в одній і тій же групі, за однією і тією ж програмою, спортсмени можуть у результаті мати досить різні мотиви.
Як правило, процес виховання та самовиховання відбувається в нерозривному зв'язку з підвищенням спортивної майстерності та динамікою стосунків в спортивній команді, зберігаючи високу залежність від успіху або невдач змагальної діяльності.
Ці передумови формування та розвитку особистості визначають типи мотивів спортивної діяльності:
* Мотиви початкової стадії спортивної діяльності характеризуються динамікою включення людини в новий руховий режим, адаптацію до фізичних навантажень і до стосунків в спортивній групі. В основі мотивів частіше за все міститься соціально значимий досвід людини, який приваблює спортсмена можливостями прояву фізичної активності, корекції фізичних або психічних недоліків, спілкування з групою однолітків, пізнання своїх можливостей, освоєння "модного" виду спорту. Як правило, ці мотиви досить динамічні, можуть змінювати один одного, утворювати нестійкі взаємозв'язки, перетворюватись під впливом тренера, партнерів по команді. Характерною особливістю мотивації цього періоду є незначна усвідомленість потреб, які містяться в основі цих мотивів, велика різноманітність та нестійкість способів їх задоволення, а також готовність до їх швидкої зміни. Зрештою мотиви цієї стадії є пошуковими за частиною принципової прийнятності занять спортом для даної людини;
* Мотиви стадії спеціалізації формуються і розвиваються під знаком розширення стосунків особистості до команди, тренера, самої себе, конкретного виду спорту. Тут велика роль психологічного клімату команди, комунікативних здібностей спортсмена та тренера, можливості проявити себе, зайняти гідне місце в команді, відчути реальну перспективу матеріального благополуччя, переваг та привілегій на основі занять спортом. Унаслідок виникають складні комплекси мотивів, які визначають колективістську (на інтереси команди) або індивідуалістичну орієнтацію особистості. Відмінність цих орієнтацій полягає в тому, які мотиви, комунікативні чи особистісні, переважають, домінують у даного спортсмена, є головними, а які відіграють другорядну роль.
Роль домінантної орієнтації особистості на інтереси команди або на особисті інтереси різні дослідники оцінюють неоднозначно. Деякі вважають індивідуалістичну орієнтацію на стадії спеціалізації обов'язковою для успіху спортивної кар'єри, інші вбачають у цьому перешкоду до досягнення вершин спортивної майстерності. Істина очевидно, полягає в оптимальному співвідношенні обох орієнтацій;
* Мотиви стадії вищої спортивної майстерності підпорядковані головному серед них - досягненню успіху в спорті. Не можна забувати про те, що до цього часу спортсмен, унаслідок багаторічного тренування, участі в змаганнях має потребу у великих фізичних навантаженнях, звик до значних психічних навантажень, до стану високої напруги психіки, йому потрібне гостре суперництво, у тому числі і з самим собою. У різних видах спорту за багатовікову історію його розвитку сформувались об'єктивні критерії, якими людство вимірює рівень досягнень спортсменів (рекорди, титули, рейтинги тощо). Завдяки їм у великому спорті спортсмен одержує оцінку власного значення, власного внеску в престиж держави, нації, бере участь у вирішенні завдань суспільного значення. Це робить будь-яке, навіть дуже індивідуалістично орієнтоване, спортивне досягнення соціально значимим. Завдяки засобам масової інформації та комунікації прихильниками або супротивниками високих спортивних досягнень стають мільйони людей, а мотиви цих досягнень набирають чіткого соціального забарвлення. Високі досягнення в багатьох видах спорту мають досить значне матеріальне вираження в призовому фонді та інших привілегіях. Ця обставина максимально загострює спортивну боротьбу і відповідно впливає на мотиви особистості в спорті (і не тільки на етапі вищої спортивної майстерності).
Спорт вищих досягнень належить до таких видів діяльності, в яких взагалі неможливо уникнути ситуацій з високою психічною напругою, які часто повторюються. Не завжди ці ситуації вирішуються успішно. Іноді спортсмена підстерігає серія невдач; тоді у нього виникають мотиви побоювання за успіх, сумнів в успіхові. При частому повторенні таких ситуацій формується мотивація уникнення невдач, яка проявляється у невпевненості, захисному характері поведінки, пониженні честолюбства та активності у засвоєнні засобів атаки. Спортсмени, які зберегли мотивацію досягнення успіху, більш активні, мають меншу тривожність, більшу впевненість у своїх силах, прагнення до суперництва та готовність до мобілізації всіх сил для перемоги. Спроби тренера та партнерів по команді вплинути на тип мотивації, як правило, призводять до погіршення результативності.
Практика психологічного забезпечення команд показує, що у спортсменів вищого класу приблизно порівну розподілені мотиви досягнення успіху та уникнення невдач, проте спортсмени з домінуванням мотивації досягнення успіху частіше займають призові місця та стають переможцями великих змагань.
2 Особливості особистості
Loading...

 
 

Цікаве