WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості формування рухових навичок - Реферат

Психологічні особливості формування рухових навичок - Реферат

свідомості поширюється тільки на початок або на імпульс до акту і на кінець його, так само, як і на підсилення чи ослаблення руху, а сам рух відбувається без усякого дальшого втручання волі, будучи повторенням того, що робилося вже тисячі разів у дитинстві, коли про втручання волі в акт не могло бути й мови.
Знання цього положення дає змогу нам вважати, що в усіх випадках глибоко усвідомлюється лише завдання дії, а сама дія в її механічному вияві виконується автоматизовано. Через те, що конкретним завданням дії визначається суть її техніки, можна вважати, що в процесі формування рухових навичок усі елементи техніки рухів перетворюються у факт свідомості. Щодо внутрішньої суті руху, його внутрішніх механізмів, то всі вони функціонують автоматизовано. Проте на них поширюється контроль нашої свідомості. Вона втручається у виконання рухів щоразу, коли механізм дії, що розпочалась, порушується. Свідомість здатна уточнити рух, змінити характер зусиль, що розвиваються тощо. Цілком очевидно, що для здійснення такого контролю потрібно певну увагу спрямувати на механізм виконуваного руху. За певних умов автоматизовані компоненти рухів можуть перетворюватися в усвідомлювані. На цій основі досягається високий рівень спортивної майстерності у виконанні фізичних вправ.
3 Динамічні стереотипи рухових навичок
Фізіологічною основою процесу формування рухових навичок є утворення і закріплення динамічного стереотипу в корі великих півкуль головного мозку. Динамічний стереотип - порівняно стійка система тимчасових умовно рефлекторних зв'язків у корі головного мозку; утворюється в процесі життєдіяльності людини при багаторазовому повторенні одних і тих же впливів зовнішнього середовища. І.П. Павлов виділив три найважливіші умови утворення динамічного стереотипу.
Першою умовою виникнення динамічного стереотипу є наявність подразників, які спричинюють певну активність центральної нервової системи. У зв'язку з цим І. П. Павлов писав, що у великі півкулі як із навколишнього світу, так і з внутрішнього середовища самого організму безперервно надходять численні подразнення різної якості та інтенсивності. Одні з них тільки досліджуються (орієнтувальний рефлекс), а інші спричинюють різноманітні безумовні та умовні дії. Усе це зустрічається, зіштовхується, взаємодіє і повинне нарешті систематизуватися, зрівноважитися, так би мовити, закінчитися динамічним стереотипом.
Таким постійним подразником під час формування рухових навичок є безпосередньо виконувані рухові дії з їх зовнішніми ознаками та внутрішньою суттю. Другою умовою утворення динамічного стереотипу є наявність зовнішнього стереотипу (об'єкт пізнання), що становить комплексну систему подразників у їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. І. П. Павлов зазначав, що точні й постійні ефекти подразників у системі можуть утворитися найлегше і найшвидше тільки при тих самих проміжках між подразненнями, якщо вони застосовуються у точно визначеному порядку, тобто при зовнішньому стереотипі.
Характер і зміст зовнішнього стереотипу під час формування рухових навичок визначається технікою рухів і дій та методикою навчання. У зв'язку з цим можна вважати, що в осіб, які займаються різними видами фізичних вправ, складаються різні динамічні стереотипи. Трудність утворення динамічного стереотипу залежить від складності техніки виучуваних рухів і дій.
Третьою умовою виникнення динамічного стереотипу є необхідність активної функції аналізаторів, що опрацьовують сигнали як навколишніх, так і внутрішніх подразників. В аналізі і синтезі інформації беруть участь різні аналізатори, до того ж один з них виступає в ролі провідного.
У процесі формування рухових навичок найчастіше провідним виступає руховий аналізатор, дещо відмінний від інших. До його складу входять кінестетичні клітини, що забезпечують аналіз різноманітних пропріоцептивних сигналів з м'язів, сухожиль та суглобів, а також еферентні клітини, з яких виходять пірамідальні шляхи і які є передавачами кіркових збуджень, що регулюють роботу скелетно-м'язової апаратури.
Своєрідний склад рухового аналізатора зумовлюється специфікою його роботи. Основним призначенням його є аналіз і синтез внутрішніх подразнень, що виникають у руховому апараті під час безпосереднього виконання рухової дії.
Активність усіх ланок цього аналізатора залежить від інтенсивності фізичного навантаження і чіткості виконуваних рухів та дій.
Динамічні стереотипи, що лежать в основі рухових навичок, не є постійними. Вони дуже рухливі і варіативні. Завдяки цьому спортсмен має можливість будувати різні варіанти рухового акту, зберігаючи основу набутої рухової навички.
Структура динамічних стереотипів, що лежать в основі рухових навичок, залежить від змісту рухових дій. Багатство техніки рухів спричинює різноманітність динамічних стереотипів і структурних груп рухових навичок.
У кожному виді спорту рухові навички мають свої особливості, знання яких сприяє продуктивнішому навчанню рухових дій. Так, до рухових навичок в спортивній гімнастиці належать насамперед високий ступінь досконалості у виконанні рухів, у легкій атлетиці - глибоке усвідомлення внутрішньої суті рухової дії, у спортивних іграх - гранично висока варіативність і рухливість завчених дій та ін.
4 Перенесення, інтерференція і деавтоматизація рухових навичок
Динамічний стереотип рухової навички, з одного боку, виступає у вигляді чіткої програми повторного виконання завченої дії, а з другого - становить основу для побудови нових рухових структур. В окремих випадках він може гальмувати оволодіння новими рухами і діями. Отже, набуті рухові навички найчастіше дають можливість спортсменам вільно вирішувати найскладніші рухові завдання, іноді ж негативно впливають одна на одну або на формування нових навичок.
В основі здатності спортсменів використовувати набуті рухові навички для успішного виконання дії в умовах, що весь час змінюються, а також для формування нових навичок, лежить механізм перенесення рухових навичок.
Перенесенням рухових навичок ми називаємо позитивну їх взаємодію. Перенесення навичок на основі усвідомлення спільності принципів вирішуваних завдань допомагає успішно виконати дію в змінних умовах. Наприклад, міцно закріплена навичка кидання м'яча в цільоднією рукою з місця дає можливість досить результативно кидати м'яч у ціль у стрибку, при поворотах, під час ходьби, бігу тощо. Якщо в структурі рухової навички, яку виробляють, є елементи раніше набутої, то спортсмену легше оволодіти технікою нового руху на основі наявного рухового досвіду. Наприклад, володіння навичкою метання малого м'яча значно полегшує навчання метати гранати; легше буде проходити і початкове навчання метати списа, бо техніка рухів при метанні м'яча, гранати і списа схожа в більшості фаз, а головне - в основних. Засвоївши акробатичний перекид уперед з місця з приземленням на прямі ноги, спортсмен без особливих труднощів оволодіває виконанням перекиду вперед з приземленням на зігнуті ноги. Оволодівши технікою кидка м'яча правою рукою, без особливих труднощів можна виконати цей кидок і лівою, тобто відбувається перехресне перенесення рухової навички. В його основі лежать механізми взаємодії правої і лівої півкуль головного мозку.
У практиці навчання фізичних вправ іноді спостерігається і негативна взаємодія рухових навичок. Основою цього явища є інтерференція навичок, тобто негативний вплив набутих рухових навичок на вироблення нових, а також вплив нових навичок на вже сформовані.
Розрізняють три види інтерференції рухових навичок: асоціативну, репродуктивну і ретроактивну. Усі вони виступають у єдності, хоч і мають специфічні особливості.
Асоціативна інтерференція виявляється тоді, коли
Loading...

 
 

Цікаве