WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи професійної майстерності вчителя фізичної культури - Реферат

Психологічні основи професійної майстерності вчителя фізичної культури - Реферат

керівництва.
Під стилем розуміють певні особливості, які повторюються, типові риси, форми прояву.
Індивідуальний стиль - це система прийомів та способів організації людиною своєї роботи.
Слід зазначити, що немає ідеального стилю, кращого серед інших. Кожний із стилів має свої плюси та мінуси, є оптимальним для одних умов та вимог, які ставить діяльність до людини, і неоптимальним для інших умов та вимог. Тому і ведуть мову про те, що в різних ситуаціях, доцільніше користуватись різними прийомами та способами. Універсальність - це уміння використовувати залежно від ситуації способи, які визначають різні стилі і характеризують вищий рівень професійної майстерності вчителя.
Виділяють такі стилідіяльності вчителів фізичної культури:
1. Стилі діяльності, які характеризують підготовку до уроку. Є два стилі підготовки вчителів до уроку. Одні детально розробляють план уроку і намагаються його дотримуватись, детально продумують засоби вирішення завдань уроку. Це вони роблять не стільки від свідомого виконання інструкції, скільки від бажання попередити неочікувані ситуації на уроці. Це, як правило, вчителі із слабкою та інертною нервовою системою.
Інші вчителі не такі обережні та консервативні, вони не приділяють стільки часу підготовці до уроку, не продумують детально засоби вирішення завдань уроку, не люблять складати детальних планів-конспектів. Вони імпровізують, урок проводять "на настрої", жваво. Вони не бояться неочікуваних ситуацій, які можуть виникнути на уроці, не розгублюються, швидко змінюють план уроку і замінюють той чи інший засіб вирішення завдань. Це вчителі із рухливою та сильною нервовою системою. Слабкою стороною цього стилю є деяка сумбурність проведення уроку, якщо вчитель буває незібраним.
2. Стилі спонукання учнів до навчання. Їх теж два. Перша група використовує в якості спонукання переважно логіку пояснення навчального матеріалу, вміло ставить пізнавальні завдання і створює проблемні ситуації. Вони менше використовують вимогливість, ігри, а також цікавість. Друга група вчителів дає розпорядження суворим голосом, дисциплінарні впливи в них одноманітні. Вони більше контролюють дії учнів. Урок починають стандартно, вимагають обов'язкового виконання команд: "Рівняйся!", "Струнко!". Шикування класу проводять у визначеному місці залу, прилади розміщують на постійних місцях. Такі вчителі забезпечують хорошу організацію уроку за рахунок його високої моторної щільності та дисципліни учнів.
Перша група опитування проводить оперативно, під час відповіді виправляють помилки, активно включаються у відповідь, перебивають учнів. Учителі другої групи створюють спокійну обстановку опитування, майже не втручаються у відповідь учня, дають йому можливість повністю висловитися. Перша група - це вчителі із слабкою та рухливою нервовою системою, друга група - сильною та інертною нервовою системою.
3. Стилі викладання навчального матеріалу. Їх є три. Одні намагаються створити повну орієнтувальну основу діяльності не тільки в себе (у процесі підготовки до уроку), але і в учнів. Тому вступну частину присвячують детальному поясненню завдань уроку, вправи, які виконуються, детально пояснюють. Щоб мати можливість здійснювати характерний їм стиль проведення уроку і для забезпечення кращого бачення всіх учнів загальнорозвивальні та спеціальні вправи проводять, як правило в розімкненому строю. Часто використовують показ вправ завчасно підготовленими учнями. Недоліком цього стилю є затягування пояснення.
Інші вчителі менше часу приділяють попереднім поясненням і дають їх під час виконання вправ. Під час шикування класу встигають з'ясувати, хто і чому відсутній на уроці. Швидко приймають рапорт чергового, урок починають без запізнень, загальнорозвивальні вправи частіше за все проводять у русі або у формі змагання між колонами. У підготовчій частині уроку вправи виконують разом з учнями, поєднують підрахунок вправ з оплесками та іншими звуковими сигналами, забезпечуючи за рахунок цих прийомів високу активність учнів. Прилади встановлюють разом з учнями. Не схильні до відпрацювання деталей техніки. Недоліком такого стилю є імпульсивність поведінки, нетерплячість, іноді поспішливість.
Перший стиль характерний для вчителів із слабкою та інертною нервовою системою, другий - учителям із сильною та рухливою нервовою системою.
Часто у вчителів трапляється змішаний стиль підготовки до уроку і його проведення: для нього характерні особливості які є частково в першого та другого стилю. Це обумовлено тим, що в таких учителів сильна нервова система може поєднуватись з інертністю нервових процесів, а слабка нервова система з рухливістю нервових процесів.
5 Стилі керівництва вчителів фізичної культури
Типи керівників і відповідні їм стилі керівництва вперше були досліджені німецьким психологом Куртом Левіним (1938), якому належать і назви основних стилів: авторитарний, демократичний та ліберальний, або вільний, поступливий.
Запропонована ним класифікація виявилась на диво довготривалою і з невеликими змінами діє і в наші дні (у деяких сучасних публікаціях авторитарний стиль замінено директивним, а демократичний - колегіальним, але суть, зміст термінів залишились колишніми).
Авторитарний (директивний) стиль роботи вчителя чи тренера характеризується повним одноосібним прийняттям рішень (до того ж тільки власного формулювання), намаганням залишити за собою виключне право заохочувати і карати. Всі керівні впливи вчителя-автократа зводяться до наказової форми, ультимативних вимог, розпоряджень. Будь-які відхилення, неточності при їх виконанні, прояв ініціативи і самостійності викликають реакцію у вигляді покарань, доган, позбавлення пільг тощо. Такий учитель (тренер) детально і суворо контролює всю діяльність і поведінку учнів (спортсменів), але не з метою прояву піклування про них, допомоги їм, а з єдиним наміром - усе зробити для того, щоб не зірвати виконання поставленого перед ним завдання.
Учителі (тренери) з директивним стилем управління, як правило, з симпатією ставляться до тих, хто не перечить їм ні в чому, хто згідний із будь-якими їхніми пропозиціями. Тому в колективах, якими вони керують, бувають, як правило, "улюбленці", які не завжди користуються повагою серед товаришів. У спілкуванні з іншими учнями і з колегами вчителі-автократи тримаються осторонь, а якщо і допускають вербальні контакти, то тільки короткотривалі, які часто переходять у грубість, нестриманість, нетактовність. Не уміючи знайти оптимальний, рівний тон у спілкуванні із своїми учнями, вони при невдалих їх виступах стають сварливими, ображають їх, а при вдалих -
Loading...

 
 

Цікаве