WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Предмет, завдання та методи спортивної психології - Реферат

Предмет, завдання та методи спортивної психології - Реферат


Реферат на тему:
Предмет, завдання та методи спортивної психології
ПЛАН
1. Предмет спортивної психології
1. Виникнення та розвиток спортивної психології
1. Завдання спортивної психології
1. Методи спортивної психології
1. Спортивна психологія в системі наук
1.1 Предмет, завдання та методи спортивної психології
Назвати будь-який предмет науки означає назвати те, що саме вона вивчає. Спортивна психологія вивчає закономірності розвитку та функціонування психіки людини в тій частині, яка обумовлена її участю в спортивних тренуваннях та змаганнях, у різних формах суспільного життя, що пов'язані зі спортом (наприклад, в олімпійському русі, у спортивному бізнесі), а також у специфічній командній взаємодії.
Психологія спорту - це галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності психічної діяльності індивідів і груп в умовах спортивної діяльності (тренування, змагання, відновлення).
Предметом її досліджень є: психологічне забезпечен-ня спортивної діяльності (відбір, психодіагностика, психо-регуляція стану та поведінки спортсменів, психолого-педагогічні консультації тощо); психологічна підготовка спортсменів та команд до тренувальної та змагальної діяльності; постспортивна адаптація спортсменів і трене-рів; управління соціально-психологічними явищами у спорті; психологія жінки та чоловіка в спорті; дитячий спорт.
Що спонукало психологів, тренерів, організаторів спорту звернутись до спеціального вивчення психіки спортсменів, команд, суддів, вболівальників, до розробки психологічних основ конструювання спортивних приладів, автомобілів тощо, до створення спеціальних методик психологічної підготовки? Перш за все - практика спор-тивної діяльності, що породжує гостре спортивне супер-ництво, але яка не знайшла в традиційній психології відповіді на багаточисленні запитання, котрі обумовлені специфікою спортивної діяльності. Під спортивною діяль-ністю розуміють сукупність різних специфічних дій, які спрямовані на досягнення високого рівня фізичної досконалості та спортивної майстерності (І.М. Онищенко). Чим відрізняється спортивна діяльність від багатьох інших видів діяльності людини?
Специфіка спорту - у високій мотивації, що дозволяє піддавати себе багаторічним щоденним фізичним та психічним навантаженням для досягнення перемоги на змаганнях. Завдяки цій мотивації спорт став чудовою природною лабораторією людських можливостей. В основі виникнення цієї мотивації - зіставлення своїх результатів із досягненнями інших спортсменів, включення спортсмена і команди в багатовікові досягнення фізичної культури, щоденне проникнення в потаємність людського організму, природи та техніки, можливість реалізації своїх здібностей та самоствердження, а також пізнання світу, забезпечення подальших життєвих перспектив: особистісних, матеріаль-них, освітніх.
Специфіка спорту - у видовищі, яке приваблює на стадіони, до телеекранів, у кінозали багатомільйонні маси людей, що переживають перипетії спортивних поєдинків, активно виражають свої симпатії та антипатії спортсменам та командам.
Специфіка спорту - у прикладності, у можливості реалізації досягненого рівня фізичного та психічного розвитку в багатьох інших сферах діяльності людини: військовій, правоохоронній, діяльності в надзвичайних ситуаціях, тощо. Спортивні досягнення, як правило, є додатковою рекомендацією для прийняття на роботу.
Специфіка спорту - у зростаючому з року в рік поєднанні його з бізнесом: створення широкої промислової сфери, яка виробляє все для спорту (одяг, взуття тощо). Особливе місце у зв'язку з цим займає професійний спорт, який приносить чималі прибутки як підприємцям, так і спортсменам.
1.2 Виникнення та розвиток психології спорту
Психологія спорту - молода галузь наукових знань, проте вона має вже свою історію. Ще в 1897 році велосипедист і соціолог Норман Тріплет помітив, що велосипедисти швидше проходять дистанцію в гонці з суперником, ніж у гонці на час. Зустрівши заперечення, він провів експеримент у гонці на 25 миль, який повністю підтвердив його думку (різниця складала біля 5 сек.). За цим феноменом він закріпив назву "динамогенний фактор у лідируванні на гонках".
Саме поняття "психологія спорту" та деякі питання цієї галузі спеціальних психологічних знань уперше появились в одній із перших книг зі спортивної психології, яка була написана засновником сучасного олімпійського руху Пьєром де Кубертеном ще в кінці минулого століття. Книга мала описовий характер. У 1913 році на конгресі з психології спорту, організованому в Лозанні з його ж ініціативи Міжнародним олімпійським комітетом, вона одержала своє "хрещення". Проте справжніх наукових розробок проблем психології спорту тоді не існувало, не відбулось і визнання її як спеціальної галузі наукових психологічних знань. Цього і не могло бутичерез те, що спорт був ше слабо розвинений, питання психології спорту були предметом інтересу лише окремих учених. Все ж ініціатива Пьєра де Кубертена та Лозанський конгрес послужили деяким стимулом до вивчення проблем психології спорту.
Передумови становлення вітчизняної спортивної психології, як спеціальної галузі знань, були закладені на початку ХХ століття П.Ф. Лесгафтом, який виділив як основу вчення про фізичне виховання: єдність людської особистості, інтегративну роль руху, гармонійність розвитку, усвідомлене засвоєння рухів. П.Ф. Лесгафт не тільки виступав за використання фізичних вправ для розвитку психіки, а й надавав їм великого значення в розвитку людини взагалі та в розвитку її органів чуттів зокрема. Водночас він зазначав, що найуспішніше органи чуттів удосконалюватимуться тоді, коли для цього будуть використовуватися спеціально підібрані фізичні вправи. Такими вправами, на думку П.Ф. Лесгафта, можуть бути тільки природні рухи у вигляді найпростіших вправ з обтяженням, вправ у метанні в ціль, вправ у ходьбі, бігу тощо.
З цією метою він розробив відповідну систему застосування фізичних вправ. Найпростіші вправи з обтяженням призначались для розвитку точності визна-чення ваги, вправи в метанні в ціль - для розвитку точності окоміру, вправи в ходьбі та бігу - для вивчення просторових відношень і розподілу роботи в часі.Розробляючи конкретні практичні рекомендації щодо розвитку органів чуттів способом фізичного тренування, П.Ф. Лесгафт виходив з глибокого психологічного аналізу фізичних вправ. Він зазначав, що фізичні вправи, як свідомі рухи, являють собою складний психічний акт.
П. Ф. Лесгафт спеціально не займався експериментальними дослідженнями в галузі психології спорту, але його теоретичні міркування щодо
Loading...

 
 

Цікаве