WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічне спілкування як засіб виховання і навчання учнів - Реферат

Педагогічне спілкування як засіб виховання і навчання учнів - Реферат

властивість опосередкованого впливу на учня. Можна, наприклад, сказати йому, що в паралельному класі всі учні, навіть найслабші, перестрибнули цю висоту. Це буде прихованим навіюванням, що і цей школяр, який боїться стрибати, теж "візьме" висоту, яку ніяк не може перестрибнути. Непряме навіювання, таким чином, є навіюванням обхідним шляхом. Вибір способу навіювання багато в чому залежить від особливостей учнів. Якщо учень слабо навіюваний, тоді доцільно застосовувати непряме навіювання. В одному випадку кращий результат досягається, якщо вчитель показує свою перевагу над учнями, в іншому - якщо вчитель дає їм зрозуміти, що розраховує на їх допомогу і бажання. Слід враховувати і свої можливості як суб'єкта навіювання: якщо авторитет учителя в учнів досить високий, тоді можна навіювати від свого імені; якщо ж ні, тоді доцільно використати ім'я іншої людини (наприклад, відомого спортсмена), думка якого для учня є більш авторитетною. Якщо клас чи спортивна команда згідні з думкою вчителя, тоді навіювання окремому учневі краще проводити разом з групою, тому що групове навіювання сильніше від індивідуального. Якщо ж група не сприймає думки вчителя, тоді навіювання потрібно проводити один на один.
6. Примус. Ця форма впливу використовується, як правило, в тих випадках, коли інші форми впливу недійові, або коли немає часу, щоб їх використати. Примус виражається: у прямій вимозі погодитись із думкою і запропонованим рішенням прийняти готовий еталон поведінки тощо, при незгоді учня з ними; у виконанні розпоряджень учителя. Примус спрацьовує тільки у випадку, коли той, що примушує, має більш високий соціальний статус ніж той, кого примушують. Авторитет учителя в очах того, кого примушують, полегшує виконання розпоряджень. Інакше відмова учня від протидії розпорядженню має формальний характер. Тому, як постійна форма впливу на учнів, примус мало придатний. Проте повністю відмовлятись від нього не доцільно, бо він сприяє зняттю конфліктної ситуації на даний проміжок часу і виконанню учнями потрібних дій (при цьому для пом'якшення конфлікту і категоричності вимог учитель повинен пообіцяти розібратись у ситуації і виконати цю обіцянку).
7. Оцінка дій та вчинків учнів. Оцінка має три функції: а) контроль учителя за результатами навчання і виховання; в результаті оцінки досягнутого вчитель одержує інформацію для судження про здібності і старання учня, а також про ефективність своєї роботи; б) управляння поведінкою і діяльністю учнів; в) одержання учнями інформації про правильність їх дій та вчинків (зворотній зв'язок для учня). Щоб оцінка виконувала свої функції і мала освітню і виховну роль, вона повинна задовольняти такі вимоги: здійснюватись систематично; бути об'єктивною; бути диференційованою залежно від старань, здібностей та характеру учня; бути індивідуальною (щоб учень не міг прикритись справами товаришів); бути різноманітною за формою.
8. Заохочення та покарання. Немає однозначної залежності між заохоченням і підвищенням активності, а також між покаранням і зниженням активності. Заохочення може здійснюватись шляхом: похвали, вдячності, прояву довіри, нагородження грамотою, призами тощо. Заохоченням є і залучення школяра як помічника, чергового. Для створення мажорного настрою на урок можна заохочувати клас у цілому авансом: "Ви молодці! У вас всіх все вийде! Ще декілька зусиль і ви станете красивими, сильними спритними!" Цю фразу дітям навіть не обов'язково говорити. Цю думку вчителя діти можуть зрозуміти за його поглядом, киванням головою, реплікою, інтонацією, посмішкою. Одобрення може виражатись і в інших нестандартних формах: оплесках класу, нагородженні жартівними призами та подарунками (на уроці). Такі заохочення довго пам'ятаються учнями, створюючи в них стійкий емоційний фон на уроках фізичної культури. Покарання може здійснюватись у вигляді зауваження, догани, записів у щоденнику тощо. Проте слід не забувати, що покарання не повинно переслідувати мету принизити гідність дитини, зганьбити її.
9. Оцінка і її психологічний вплив. Вона має такий же психологічний вплив, як і будь-яка оцінка. На підставі оцінки учень переводиться з одного класу в інший, вона відображає рівень підготовленості учня. Слід керуватись принципом, що оцінки використовуються правильно тільки у тому випадку, якщо вони сприяють розвиткові всіх учнів, а не гальмують його. Учитель повинен будь-якій оцінці давати мотивування, арґументацію. Часто можна бачити, як учитель, який приймає залік, наприклад, із стрибків у висоту, поточним методом, оголошує лише оцінки: "Кравець!…Так п'ятірка. Остапчук!… Трійка! Шевченко!… Четвірка! тощо". Крім того, що учні при такому оцінюванні не знають, що їм вдається, а що ні, вони не відчувають і виховної ролі оцінки, тому що не знають, чи виконали вправу краще, чи випередили очікування вчителя. При мотивуванні оцінок учитель повинен уникати таких стандартних фраз: "Ти не хочеш учитись!", "Ти нічого не знаєш (не вмієш)!". Вони є свідченням про роздратованість учителя стосовно до учня, про небажання допомогти йому виправитись.
Література
1. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.
1. Данилина Л.Н., Плахтиенко В.А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.
2. Джамгаров Т.Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.
3. Джамгаров Т.Т., Пуни А.Ц. Психология физического воспитания и спорта.- М.: ФиС, 1979.
4. Дойзер Э. Здоровье спортсмена. - М.: ФиС, 1980.
5. Допинговый монстр. - Р.Д. Сейфулла, И.А Анкундинова. - М., 1996.
6. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. - М.: Просвещение,1987.
7. Коломейцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде. - М.: ФиС, 1984.
8. Кретти Б. Дж. Психология в современном спорте. - М.: ФиС, 1978.
9. Марищук В.Л. и др. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1990.
10. Мартенс Р. Социальная психология и спорт. - М.: ФиС, 1979.
11. Мельников В.М. Психология.Учебник для ИФК. - М.: ФиС, 1987.
12. Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М.: ФиС, 1979.
13. Некрасов В.П., Худадов Н.А. и др. Психорегуляция в подготовке спортсменов. - М.: ФиС, 1985.
14. Озеров В.П. Психомоторное развитие спортсменов. - Кишинев: Штиинца, 1983.
15. Онищенко І.М. Психологія фізичного виховання і спорту. К.: Вища школа, 1975.
16. О. Сильвия. Избранные лекции по психологии спорта. - Тарту, 1973.
17. Пилоян Р.А. Мотивация спортивной деятельности. - М.: ФиС, 1984.
18. Попов А.Л. Спортивная психология. - М.: Московский психолого-социальный институт. Флинта, 1998.
19. Психология и современный спорт /Сб. научных работ психологов спорта. - М.: ФиС, 1973.
20. Психология спорта высших достижений. Под ред. А.В. Родионова. - М.: ФиС, 1979.
21. Пуни А.Ц. Очерки психологии спорта, - М.: ФиС, 1959.
22. Пуни А.Ц. Психология. - М.: ФиС, 1974.
23. Родионов А.В. Психодиагностика спортивных способностей. - М.: ФиС, 1973.
24. Родионов А.В. Психофизическая тренировка. - М.: ТОО "Дар", 1995.
25. Рудик П.А. Психология. - М.: ФиС, 1958.
26. Рудик П.А. Психология. - М.: ФиС, 1974.
27. Семиченко В.А. Психология общения. - К.: "Магистр-S", 1997.
28. Синайский М.М., Попов А.Л. Систематика соревновательных действий спортсменов по критериям результатов. - М.: Теория и практика ФК, № 2, 1996
29. Спиридонов Н.И. Самовнушение, движение, сон, здоровье. М.: ФиС , 1976.
30. Справочник по психиатрии. //Под ред. А.В. Снежевского. - М.: Медицина, 1985.
31. Станкин М.И. Психолого-педагогические основы физического воспитания. - М.: Просвещение, 1987.
32. Станкин М.И. Этика спортивного педагога. - М.: Знание, 1983.
33. Сурков Е.Н. Психология спорта в терминах, понятиях, междисциплинарных связях // Словарь-справочник /. - СПб.: ГАФК им. П.Ф. Лесгафта, 1996.
34. Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. - Основы психологии спорта и физической культуры. К.: Олимпийская литература, 1998.
35. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991.
36. Ханин Ю.Л. Психология общения в спорте. - М.: ФиС, 1980.
37. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг игры и упражнения. - М.: ФиС, 1988.
38. Шапошникова В.И. Индивидуализация и прогноз в спорте. - М.: ФиС, 1984 (Наука - спорту).
39. Швальбе Б. Швальбе Х. Личность, карьера, успех. - М.: Прогресс-интер, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве