WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічне спілкування як засіб виховання і навчання учнів - Реферат

Педагогічне спілкування як засіб виховання і навчання учнів - Реферат


Реферат на тему:
Педагогічне спілкування як засіб виховання і навчання учнів
ПЛАН
1 Особливості педагогічного спілкування
2 Засоби спілкування вчителя фізичної культури з учнями
3 Культура мовлення вчителя фізичної культури
4 Форми впливу вчителя фізичної культури на учнів у процесі педагогічного спілкування
1.Особливості педагогічного спілкування
Педагогічна майстерність учителя здебільшого базується на мистецтві спілкування. Спілкування - це зв'язок між людьми, який призводить до виникнення психічного контакту, що проявляється в обміні інформації, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні.
Специфіка педагогічного спілкування в тому, що під час його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на учня таким чином, щоб забезпечити ефективне навчання, виховання і розвиток нової особистості. Через спілкування відбувається трансляція досвіду поколінь новому поколінню.
Сьогодні проявляється тенденція зміни функціональної структури впливу педагога на учня. Якщо протягом усієї історії людства в ній значно переважав інформаційний аспект, то сьогодні, у зв'язку з розвитком засобів масової комунікації, педагог втрачає передову позицію як джерело нової інформації. Взагалі будь, в школі починає помітно переважати інший зміст ролі педагога - бути провідником у світі знань, "вчити життю" в нашому складному світі. У вузах інформаційна функція викладача поки що зберігається на досить високому рівні. Проте з появою нових підручників, використанням комп'ютерних технологій навчання роль спілкування з викладачем також буде змінюватись. Активізується функція передачі учневі функцій самоконтролю, самоорганізації, самооцінки. Від викладача студент зможе одержувати допомогу в життєвому і професійному самовизначенні, у пошуку власного стилю діяльності, у подоланні бар'єрів пізнання і особистісних проблем.
Педагогічне спілкування завжди цілеспрямоване. При цьому сам педагог ніби знаходиться одночасно в декількох "площинах": він безпосередньо взаємодіє з партнером, спостерігає за собою і своїми діями з позицій їх "професійної відповідності" (рефлексивний контекст спілкування), тримає на контролі свідомості ціль, яку прийняв найпершою і одночасно оцінює доцільність її збереження або заміни на нову (раціональний контекст спілкування). Таким чином, часто педагогічне спілкування є засобом вирішення власних навчальних або виховних завдань, ініціатором, організатором і головною керівною ланкою якого є вчитель.
Педагогічна діяльність має суттєвий вплив на розвиток особистості виконавця, зокрема на якості, які реалізуються у спілкуванні. Учителів з великим стажем роботи завжди можна впізнати за особливим голосовим тоном (вимогливим, владним або повчальним), за мімікою (вона чітко виражає оцінку дій партнера). Такі вчителі часто є категоричними і безапеляційними у висловлюваннях, схильні до нав'язування власної думки, намагаються подолати опір партнера, не зважаючи на його причини, прагнуть до надмірної нормативності поведінки тощо. Це є наслідком тривалої рольової взаємодії, в якій учитель виступає домінантною, авторитарною стороною з правом переваги, контролю, оцінки.
Тому важливе для вчителя завдання - здійснювати постійне самоспостереження за своєю поведінкою в ситуаціях позарольового спілкування, щоб своєчасно вловити у ньому ті зміни, які можуть унаслідок цього закріпитися, стати стійким стилем спілкування.
Не менш важливо враховувати і ті аспекти педагогічного спілкування, які торкаються інтересів учня. Специфіка праці вчителя полягає, крім всього іншого, ще і в тому, що в ситуаціях взаємодії він несе подвійне навантаження: повинен не тільки враховувати можливі дії партнера, але і розгортати спілкування таким чином, щоб воно мало навчальний, виховний та розвивальний ефект. Він повинен ураховувати ті можливі труднощі, які можуть виникнути у вихованця в процесі спілкування, і брати на себе ініціативу у спілкуванні та відповідальність за взаємодію.
Стиль спілкування, який задає вчитель, суттєво впливає на ставлення учнів до його навчального предмета. Надміру далека дистанція, яку встановлює вчитель між собою і учнями, часто призводить до того, що учні бояться звертатись до нього за поясненнями, приховують своє нерозуміння. Надто близька відстань, неформальні стосунки можуть викликати в учнів ілюзію необов'язковості, небажання глибоко засвоювати навчальний предмет. Конфліктні стосунки, які виникають зі вчителем, можуть призвести до ігнорування навіть його справедливих вимог. Необ'єктивність учителя до учня, не адекватно занижена оцінка його здібностей і знань, нетактовність у спілкуванні можуть викликати глибокі емоційні травми, внаслідок чого навіть після закінчення школи, вузу, в самостійній професійній діяльності звернення до відповідних знань може або блокуватись, або актуалізувати сліди пережитого.
2 Культура мовлення вчителя фізичної культури.
Культура мовлення - широке і об'ємне поняття, але передусім це:
- грамотність побудови фраз;
- простота і зрозумілість викладу;
- виразність, яка досягається вмінням дібрати потрібні слова та синтаксичні конструкції та активним викориcтанням основних компонентів виразності усного мовлення - тону, динаміки звучання голосу, темпу, пауз, наголосів, інтонації, дикції;
- правильна вимова слів;
- правильне використання спеціальної термінології (неправильним є "випрямити задню ногу", "випрямити нижню руку", "викинути ноги", "нагнути тулуб" замість нахилити тощо);
- не багатослів'я.
Культура мовлення вчителя фізичної культури пов'язана з мовно-руховою координацією, під якою розуміють уміння одночасно показувати і пояснювати вправу, не порушуючи при цьому ні якості виконання вправи, ні плавності та виразності мовлення.
3 Засоби спілкування вчителя фізичної культури з учнями.
Усі засоби спілкування поділяються на дві групи: вербальні (мовні) і невербальні (немовні).
Фактори, які обумовлюють ефективність педагогічного спілкування.
4 Форми впливу вчителя фізичної культури на учнів в процесі педагогічного спілкування
Вплив учителя на свідомість і волю учня може здійснюватись у формі:
1. Прояву уваги до учня. Уміння бачити всіх учнів на уроці появляється в молодих учителів вже через 7-10 уроків. Але потрібно ще навчитись показати, що бачиш кожного учня. Доки спрямоване на учня слово, жест у його бік, посмішка тощо не покажуть учневі, що його бачать, учень існує на уроці ніби анонімно. Таке існування ніби звільняє його від необхідності правильно поводитись на уроці. Потрібно намагатись, щоб кожен учень відчував, що він перебуває в полі уваги вчителя.
2. Прохання вчителя. Воно може використовуватись учителем у випадку, коли він не хоче через педагогічні міркування надавати спілкуванню з учнями офіційного характеру. Це одразу змінює ставлення учня до вчителя: учневі хочеться показати, що і він може чимось допомогти вчителеві, що і він щось значить у ситуації, яка виникла.
3. Вимогивчителя. Учитель, який не пояснює собі і учням навіщо, чому, для чого існують вимоги, стає на шлях найменшого опору: проголошує, що діти повинні слухатись дорослих, тому що вони діти. Звичайно, такий прихований арґумент для підлітка і юнаків, які намагаються показатись дорослими, прийнятий ними не може бути. При висуванні арґументації слід враховувати такі положення: а) аргументація не повинна перетворюватись у постійне читання моралі, настанови; б) арґумент повинен виглядати експромтом; в) будуючи аргументацію, потрібно враховувати вікові і статеві особливості школярів; г) не можна використовувати арґументацію-погрозу: "Двійку поставлю!", "До уроку не допущу!", "У щоденник запишу!", бо це не дає можливості школяреві побачити у вимозі соціального змісту.
4. Переконання вчителем учня. Переконувати можна не тільки словом, але і справою, особистим прикладом. Переконання найбільш надійне в психологічному плані. Іноді, при розвиненому в учня самолюбстві, хороший ефект дає вплив через протиставлення: вчитель фізичної культури каже, наприклад, учневі: "Тут неглибоко, але у тебе, мабуть, не вистачить сміливості лягти на воду і поплисти… Ось Тарас (учень, з яким перший конкурує) не побоявся б…".
5 . Навіювання. За способом впливу навіювання буває пряме (або відкрите) і непряме (або закрите). Пряме навіювання характеризується відкритістю мети навіювання і безпосередньою спрямованістю його на конкретного учня: " Не бійся, ти виконаєш цю вправу… Ти спокійний…" тощо. Друге має
Loading...

 
 

Цікаве