WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Предмет загальної психології - Реферат

Предмет загальної психології - Реферат

утворення як цілісності, елементи яких пов'язані в єдиній структурі. Концепція психології народів один із напрямків у соціальній психології, який виник у Німеччині (середина ХІХ століття). Згідно з цією концепцією, головною рушійною силою історії є народ, "дух цілого", що виражає себе в мистецтві, релігії, вихованні, мові, міфах, легендах, звичках, тощо. Представники цієї концепції виходять з того, що індивідуальна психіка, свідомість особистості є продуктом такого цілого, ланкою в соціально - психологічному зв'язку цілого. Психологію народів вони вважали окремою наукою. До представників цієї концепції належав зокрема В. Вундт (1832 - 1920), в Україні О. Потебня (1835 - 1891) та інші.
Гуманістична психологія виникла на початку 50-х років ХХ століття. Вона не є однорідною, але всі її прихильники дотримуються погляду, що психологія не повинна будуватись за зразком природничих наук: людина має вивчатись як активний об'єкт дослідження. Представники цього напряму А. Маслоу (1908 - 1970), К. Роджерс (1902 - 1982), та ін., концентрували увагу на таких проблемах: особистість, розвиток, активність, креативність, автономність, самоактуалізація, самовдосконалення, свобода вибору, відповідальність, прагнення людини до вищих цінностей, тощо.
Отже, в центрі уваги гуманістичної психології проблеми особистості, її розвиток. На противагу психоаналізу представники гуманістичної психології підкреслюють роль свідомості і самосвідомості в детермінації поведінки і симпатії людини. Психологів цього напряму цікавили провідні мотиви в житті людини, потреба особистості в позитивній оцінці.
Критична психологія напрям у психології, який виник у 60-70 роки ХХ століття. Засновники його (Х. Хольцкамп, П. Койлер, ін.) виходили з того, що психологія є наукою про суб'єктивність. Короткий аналіз різних напрямів, течій і концепцій є свідченням того, що проблеми психології в різні часи, різними вченими розв'язувались і розв'язуються по-різному.
4. Психіка в світі теорії відображення
В основі сучасної наукової психології лежать наукові філософські уявлення на психіку як властивість мозку, суть якої полягає у відображенні об'єктивної дійсності. Результатом психічного відображення є образи, які виступають як носії інформації, як регулятори і організатори поведінки і діяльності. Психіка таким чином виконує інформуючу, регулюючу і контролюючу функції. Психіка як відображення існуючої дійсності характеризується тим, що вона не є мертвим, дзеркальним, одноактним відображенням, а є процесом. Психіка є таким відображенням об'єктивної дійсності, при якому будь - який зовнішній вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки, через той психічний стан, який є в даний момент в даної живої істоти. А тому психічне відображення носить суб'єктивний характер. Психічне відображення характеризується такими особливостями:
- воно дає можливість правильно відображати оточуючу дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;
- сам психічний образ формується в процесі активної діяльності;
- психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;
- завдяки психічному відображенню забезпечується цілеспрямованість поведінки і діяльності;
- воно носить випереджуючий характер, завдяки якому, на снові нагромадженого досвіду знань закономірностей того, чи іншого процесу виникає можливість передбачення майбутнього;
- воно заломлюється через індивідуальність людини.
І так, психічне відображення завжди зв'язане з матеріальним субстратом мозком, з об'єктивно існуючим світом, воно носить активний, перетворюючий характер.
5. Мозок і психіка
Індивідуальність особистості в багатому визначається специфікою взаємодії великих півкуль головного мозку. Встановлено, що психічні функції відповідним чином розподілені між правою і лівою півкулями. Вперше це було експериментально доведено в 60-ті роки ХХ століття професором психології каліфорнійського технологічного інституту Роджером Сперрі, за що в 1981 році йому було присуджено Нобелівську премію. Обидві півкулі здатні отримувати і переробляти інформацію в вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку, тобто різна міра вираженості тих чи інших функцій в лівій і правій півкулях. Функцією лівої півкулі є читання і рахування, взагалі переважаюче оперування знакової інформації. Ліва півкуля забезпечує можливість логічних роздумів, без яких не буває послідовності аналітичного мислення. Права півкуля оперує образною інформацією, легко сприймає просторові відношення, володіє музичним слухом, забезпечує емоційне ставлення до сприймання і розуміння об'єктів.
Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку. Функціональна асиметрія властива тільки людині і формується в процесі спілкування, де може скластись відносне домінування лівої чи правої півкулі. Не випадково фізіологи, які встановили прямузалежність між мірою асиметрії і розумовими здібностями, не схвально ставляться до існуючої давньої практики переучування лівшів, тому що спеціалізація півкуль при цьому може послабитись. Адже спеціалізація це стержнева дорога еволюції мозку і в першу чергу, мозку людини. Не даремно у людини вона виражена найсильніше. Трудові навички, мовлення, мислення, пам'ять, увага, уява все це стало розвиватись так бурхливо і так продуктивно у людини завдяки гнучкості її мозку і вродженій здатності півкуль до розподілу обов'язків. Тепер на основі даних про функціональну асиметрію півкуль, фізіологи схильні до того, що еволюція продовжується і кінця на разі їй не видно.
Саме спеціалізація півкуль і дає змогу людині розглядати світ з двох різних точок зору, пізнавати його об'єкти, користуючись не лише словесно-граматичною логікою, але й інтуїцією з її просторово-образним підходом до явищ і миттєвим охопленням цілого. Спеціалізація півкуль ніби породжує в мозку двох співбесідників і створює фізіологічну основу для творчості.
Якщо на інтелектуальному рівні виключення правої півкулі особливо не відбивається, то емоційний стан різко змінився. Людину охоплює ейфорія. Весь пасивний її словник стає активним, але, разом з тим, людина залишається без творчого прояву. Повна протилежність відключення лівої півкулі. Творчість залишається, але від доброго настрою нема і сліду, наступає відчай і туманний скепсис, світ уявляється лише в чорному тоні.
І так, відключення правої півкулі супроводжується ейфорією, а лівої глибокою дипресією. Ліва півкуля володіє великим запасом енергії і життєлюбства, тоді як права тривожною небезпекою, що діє стримуюче, повертаючи мозку не тільки творчі здібності, але й саму можливість нормально працювати.
6. Рефлекторна природа психічного
Психічне відображення за своїм характером є рефлекторним явищем. На це звернув увагу в свій час французький вчений Р. Декарт (1596 - 1650). Поняття рефлекс, яке в науку було введене Декартом, в перекладі з латинської означає відображення. Погляди Декарта при цьому були наївними і носили дуалістичний характер. Достатньо повно на початку ХІХ століття фізіологам вдалось вивчити спинномозкові рефлекси. Створення рефлекторної теорії психіки належить радянському фізіологу І.М. Сєченову (1829 - 1905) і його послідовнику Павлову І.П. (1849 - 1936).
І.М. Сєченов у своїй книзі "Рефлекси головного мозку" (1863) показав, що всі акти свідомого і несвідомого життя за способом свого походження є рефлекси. Він виділив у рефлексах 3 ланки:- початкова ланка зовнішнє подразнення і перетворення його органами чуття в процес нервового збудження, яке передається в мозок;- середня ланка центральні процеси в мозку (збудження і гальмування) і виникнення на їхній основі психічних явищ ( відчуття, мислення,
Loading...

 
 

Цікаве